180. Метою аудиту відповідно до мса є:

1) визначення і попередження помилок;

2) надання допомоги керівництву в підготовці фінансової звітності;

3) перевірка фінансової звітності і висловлення про неї думки;

4) вірна відповідь відсутня.

181. Які послуги не має право надавати аудитор:

1) консультування клієнта з приводу розміщення власних активів у цінні папери інших підприємств;

2) поновлення бухгалтерського обліку під час проведення аудиту;

3) оцінка об’єктів нерухомості;

4) представлення інтересів клієнта в судових органах.

182. Звітність яких з перелічених нижче суб’єктів підлягає обов’язковому щорічному аудиту:

1) сільськогосподарських підприємств;

2) публічних акціонерних товариств;

3) товариств з обмеженою відповідальністю;

4) господарюючих суб’єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів.

183. Керівники та інші посадові особи підприємства, що перевіряється, повинні:

1) надавати аудитору роз’яснення у письмовій та усній формі за запитом аудитора;

2) обмежувати коло питань, які належить з’ясувати;

3) обов’язково виконувати всі рекомендації аудитора щодо підвищення ефективності виробництва;

4) стежити за ходом проведення аудиту.

184. Фізична особа:

1) не може займатись аудиторською діяльністю;

2) може займатись аудиторською діяльністю після реєстрації як приватний підприємець;

3) може займатись аудиторською діяльністю після отримання сертифіката аудитора та подвійної реєстрації: як приватний підприємець та як суб’єкт аудиторської діяльності;

4) може займатися аудиторською діяльністю після проходження сертифікації.

185. Офіційний документ, який засвідчує право фізичної особи на здійснення аудиту підприємств і банків на території України, це:

1) сертифікат аудитора;

2) посвідчення аудитора;

3) свідоцтво аудитора;

4) диплом аудитора.

186. Чи може проводити перевірку аудитор, який є засновником підприємства, що перевіряється:

1) ні;

2) так;

3) може, якщо аудитора включено до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності;

4) може, на безоплатній основі.

187. Чи має право аудитор самостійно визначати форми і методи аудиту:

1) ні, це визначається нормативними актами України;

2) ні, форми і методи аудиту визначає керівництво суб’єкта перевірки;

3) так, це його право;

4) ні, це визначає АПУ.

188. Аудиторський ризик має такі складові:

1) властивий ризик, ризик контролю, ризик невиявлення;

2) властивий ризик, ризик контролю;

3) ризик контролю, ризик невиявлення;

4) ризик контролю, ризик не виявлення, ризик аналітичного огляду.

189. Аудиторський ризик – це:

1) імовірність невиявлення помилок системою внутрішнього контролю;

2) імовірність невиявлення суттєвих помилок у процесі проведення вибіркової перевірки;

3) імовірність складання неправильного висновку про перевірену фінансову звітність;

4) ризик, притаманний бізнесу клієнта, зумовлений характером і умовами діяльності організації.

190. Чим вище рівень суттєвості, тим аудиторський ризик:

1) вищий;

2) нижчий;

3) суттєвий;

4) немає залежності.

191. Суттєвість в аудиті – це:

1) ступінь неправильного відображення даних обліку і звітності, що перекручують сутність фінансових і господарських операцій;

2) гранично припустимий рівень можливого перекручення окремої статті чи показника фінансової звітності;

3) попередня оцінка ймовірності перекручень звітності;

4) правильна відповідь відсутня.

192. Лист-зобов’язання про згоду аудиторської фірми на проведення перевірки направляється клієнту:

1) до укладення договору на проведення аудиту;

2) після укладення договору на проведення аудиту;

3) одночасно з укладенням угоди на проведення аудиту;

4) немає правильної відповіді.

193. Аудиторські процедури, в яких основну увагу приділяють дослідженню системі внутрішнього контролю, – це:

1) анкета з внутрішнього контролю;

2) перевірка залишків за рахунками на суттєвість;

3) тестування системи контролю;

4) правильна відповідь відсутня.

194. Який документ підтверджує згоду аудитора на проведення аудиту та супутніх аудиту послуг:

1) лист-зобов’язання;

2) лист-погодження;

3) лист-пропозиція;

4) контракт.

195. Які розділи повинні бути у договорі на проведення аудиту:

1) вступ, основна частина, висновок;

2) мета, обсяг аудиту, гонорар, строки виконання, відповідальність сторін, юридичні адреси;

3) обов’язки сторін, обсяг робіт, відповідальність тощо;

4) предмет договору, період перевірки, строк перевірки, мета і масштаб аудиту, права і обов’язки сторін, відповідальність сторін, реквізити сторін.

196. Визначте дії аудитора на етапі оцінки інформації про бізнес клієнта відповідно до вимог МСА:

1) розроблення загального плану аудиту;

2) ознайомлення з інформацією про зовнішні чинники, що впливають на господарську діяльність економічного суб’єкта;

3) розроблення програми перевірки;

4) визначення витрат праці.

197. Чи мають право аудитори при проведенні аудиторських перевірок отримувати необхідну інформацію від третіх осіб:

1) мають право в будь-якій формі;

2) мають право лише за письмовим запитом;

3) не мають права;

4) мають право лише в усній формі.

198. Які з перелічених доказів мають найбільший рівень надійності:

1) внутрішні документи фірми;

2) письмове пояснення, отримане від керівництва фірми;

3) документи, отримані від третьої сторони;

4) інформація, отримана аудитором у результаті проведення аналітичних процедур.

199. До робочих документів аудитора згідно з МСА належать:

1) записи аудитора;

2) лист-зобов’язання;

3) пояснення клієнта;

4) договір на проведення аудиту.

200. Чи має право аудиторська фірма здійснювати обов’язковий аудит фінансової звітності суб’єкта господарювання, якому вона надає інформаційно-консультаційні послуги:

1) так;

2) ні;

3) так, у разі погодження з Аудиторською палатою України;

4) ні, якщо це не передбачено договором на аудиторські послуги.

201. Чи має право аудитор як суб’єкт аудиторської діяльності після проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності господарюючого суб’єкта надавати йому послуги з ведення податкового обліку:

1) так;

2) ні;

3) так, але він не має права проводити аудит у майбутньому;

4) так чи ні, залежно від умов договору.

202. Служба внутрішнього аудиту на підприємстві виконує такі функції:

1) контрольні;

2) контрольні та аналітичні;

3) аналітичні (здійснює аудит ефективності);

4) контрольні або аналітичні.

203. Аудит по відношенню до вимог законодавства поділяється на :

1) суцільний і вибірковий;

2) обов’язковий та ініціативний;

3) зовнішній і внутрішній;

4) періодичний і постійний.

204. Аудит по відношенню до способу проведення поділяється на :

1) суцільний , вибірковий і комбінований;

2) обов’язковий та ініціативний;

3) зовнішній і внутрішній;

4) поточний і перспективний.

205. Реєстр аудиторів і аудиторських фірм веде:

1) Міністерство фінансів;

2) Аудиторська палата;

3) Рахункова палата;

4) Податкова адміністрація.

206. До аудиторських процедур відносять:

1) спостереження, запит, підтвердження;

2) складання робочих документів;

3) формування аудиторського висновку;

4) всі варіанти вірні.

207. Який вид аудиторського висновку не існує:

1) умовно-позитивний;

2) умовно-негативний;

3) негативний;

4) позитивний.

208. Методи аудиторської перевірки – це:

1) організація перевірки документів і записів;

2) система прийомів і способів, що використовуються для одержання аудиторських доказів;

3) система прийомів і способів бухгалтерського обліку;

4) немає правильної відповіді.

209. Якщо аудитор хоче перевірити операції з придбання на повноту, то яка з даних вибіркових сукупностей дасть йому найбільшу впевненість:

1) вибірка за документами на оплату, яку звірено з актом приймання товарів;

2) вибірка за актами приймання товарів, яку звірено з рахунками-фактурами на купівлю;

3) вибірка за документами на отримання товарів, яку звірено з замовленнями;

4) всі варіанти рівнозначні.

210. З якої процедури після укладення договору необхідно починати перевірку фінансової звітності:

1) планування аудиту;

2) запитання клієнта про наявність претензійних сум;

3) отримання письмових пояснень від керівництва фірми-клієнта;

4) ознайомлення з організацією внутрішнього контролю.

211. До якого виду робочих документів слід віднести документи, які підтверджують залишки основних засобів клієнта на дату складання фінансової звітності:

1) постійний архів;

2) поточні аудиторські документи;

3) документи управління аудитом;

4) аудиторські докази.

212. Аудиторський висновок про фінансову звітність клієнта є:

1) підтвердженням аудиторською фірмою правильності і точності визначення всіх показників бухгалтерської і статистичної звітності;

2) актом перевірки фінансово-господарської діяльності;

3) думкою аудиторської фірми про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах;

4) рекомендаціями з усунення виявлених недоліків у веденні бухгалтерського обліку.

213. Аудиторський звіт повинен бути адресований:

1) акціонерам, керівнику підприємства;

2) головному бухгалтеру економічного суб’єкта;

3) фінансовому директору економічного суб’єкта;

4) голові місцевої податкової інспекції.

214. Аудиторський висновок подається в обов’язковому порядку аудиторською фірмою:

1) тільки клієнту;

2) клієнту і місцевій податковій службі;

3) клієнту і всім користувачам фінансової звітності клієнта за їх вимогою;

4) клієнту і до Аудиторської палати.

215. Аудитори, які пройшли атестацію та бажають працювати самостійно, а також аудиторські фірми починають свою діяльність:

1) після одержання сертифіката;

2) після одержання ліцензії;

3) після державної реєстрації як суб'єкта підприємницької ді­яльності, одержання сертифіката та включення в державний Ре­єстр аудиторів;

4) після складання кваліфікаційного іспиту.

216. Аудиторський висновок про фінансову звітність являє собою:

1) інформацію про своєчасність і повноту сплати податків;

2) відомості про фінансовий стан суб’єкта, що перевіря­ється;

3) думку про достовірність фінансової звітності;

4) думку аудитора про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах.

217. Після укладення договору на проведення обов’язкового аудиту з підтвердження річної фінансової звітності аудитор встановив факт незаконних операцій, що тягнуть за собою у найближчому майбутньому банкрутство підприємства-клієнта. Які дії повинен вжити керівник аудиторської фірми:

1) розірвати договір на проведення аудиту;

2) розірвати договір на проведення аудиту і повідомити відповідні органи;

3) провести аудиторську перевірку і видати відповідний аудиторський висновок;

4) звернутись до суду.

218. Якщо аудитору відмовлено в наданні додаткової інформації (пояснень) щодо об’єкту перевірки він повинен:

1) розірвати договір на проведення аудиту;

2) надати безумовно-позитивний висновок;

3) надати умовно-позитивний висновок;

4) надати висновок за видом, відповідним рівню невпевненості або незгоди аудитора.

219. Під датою аудиторського висновку розуміють:

1) дату, коли аудиторський висновок передається клієнту;

2) дату опублікування річного фінансового звіту клієнта;

3) дату закінчення аудиторської перевірки;

4) дату передачі аудиторського висновку за місцем вимоги.

220. Про який вид аудиторського висновку свідчить вислів у тексті «за винятком невідповідностей…»:

1) позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода);

2) умовно-позитивний висновок (існує нефундаментальна невпевненість);

3) негативний висновок;

4) відмова від надання висновку.

221. Хто несе відповідальність за достовірність фінансової звітності, перевіреної аудитором:

1) аудитор;

2) керівник підприємства, де проводилася перевірка;

3) головний бухгалтер підприємства, де проводилася перевірка;

4) усі відповіді вірні.

222. Найбільш достовірним доказом для підтвердження повноти обліку грошових коштів є:

1) інвентаризація;

2) відомості, отримані від робітників підприємства;

3) аналіз руху грошових коштів, проведений аудитором;

4) контрольний замір.

223. Виявлені за результатом інвентаризації надлишки грошових коштів у касі підприємства:

1) перераховуються в бюджет;

2) повертаються матеріально-відповідальній особі;

3) оприбутковуються підприємством у складі доходів;

4) один із перерахованих варіантів за вибором.

224. Які аудиторські докази будуть використані при перевірці основних засобів за критерієм «існування»:

1) акт приймання-передачі;

2) товарно-транспортна накладна;

3) платіжне доручення;

4) інвентарна картка.

225. Аудитор визнає правильним віднесення витрат на придбання необоротних активів на рахунок:

1) адміністративних витрат;

2) капітальних інвестицій;

3) довгострокових фінансових інвестицій;

4) виробничих запасів.

226. Яким доказам аудитор повинен віддавати перевагу під час перевірки рахунків клієнта у банках:

1) усним повідомленням клієнта;

2) документам з обліку операцій на рахунках у банках;

3) випискам банку;

4) результатам зустрічної перевірки.

227. Які прийоми використовує аудитор при перевірці своєчасності оприбуткування готівки, отриманої з рахунку в банку, та її збереження у касі підприємства:

1) спостереження;

2) інвентаризація;

3) огляд приміщення каси;

4) звіряння записів у касовій книзі і виписок банку.

228. Які з наведених завдань не належать до комплексу завдань з оплати праці, що необхідно перевірити аудитору:

1) облік і контроль виробітку і нарахування заробітної плати працівників-відрядників;

2) розрахунки з визначення середньої заробітної плати;

3) розрахунки з підзвітними сумами;

4) розрахунки утримань із заробітної плати фізичних осіб.

229. Які відхилення при перевірці повноти і достовірності фінансової звітності класифікують як шахрайство чи помилку:

1) відхилення від чинного законодавства;

2) відхилення від нормативних актів, що визначають організацію і методологію обліку;

3) недотримання протягом звітного періоду прийнятої облікової політики відображення у бухгалтерському обліку окремих госпо­дарських операцій і оцінки майна;

4) усі названі відхилення.

230. Аудиторський висновок про результати аудиту фінансової звітності акціонерних товариств може мати форму:

1) стандартну;

2) стандартну або модифіковану;

3) модифіковану;

4) модифіковану, крім безумовно-позитивного.

231. Під час дослідження системи внутрішнього контролю аудитор встановив, що на підприємстві більше двох років не проводилася інвентаризація матеріальних цінностей, що є недоліком системи:

1) бухгалтерського обліку;

2) контрольних процедур;

3) бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

4) внутрішнього контролю.

232. У сучасних умовах використовують такі способи обробки інформації в аудиті:

1) ручний;

2) механічний;

3) автоматизований;

4) усі перелічені.

233. При перевірці облікової політики основних засобів встановлюють дотримання вимог:

1) МСА 300;

2) П(С)БО 7;

3) МСА 700;

4) П(С)БО 16.

234. Обов’язковою умовою створення аудиторської фірми є:

1) наявність хоча б одного сертифікованого аудитора;

2) наявність трьох сертифікованих аудиторів;

3) штат працівників має становити не менше 10 осіб;

4) директором має бути особа з вищою юридичною освітою.

235. Хто такий аудитор:

1) інспектор ДПС;

2) випускник ВУЗу за спеціальністю «Облік і аудит»;

3) особа, яка має сертифікат аудитора, здійснює діяльність у складі аудиторської фірми або самостійно;

4) працівник міністерства.

236. Хто встановлює форми та методи проведення зовнішнього аудиту:

1) аудитор самостійно відповідно до мети аудиту;

2) замовник на рівні підприємства;

3) МСА;

4) визначено Законом «Про аудиторську діяльність».

237. Рівень ризику та суттєвості зазначається в:

1) плані та програмі аудиту;

2) договорі на проведення аудиту;

3) листі-зобов’язані;

4) листі-замовленні.

238. Розробка загальної стратегії й детального підходу до очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту – це:

1) тактика аудиту;

2) методика аудиту;

3) планування аудиту;

4) аудиторські процедури.

239. Яким критеріям повинні відповідати аудиторські докази:

1) достатність і необхідність;

2) законність і надійність;

3)повнота і своєчасність;

4) обмеженість і надійність.

240. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у вивченні процесів або процедур, виконуваних іншими особами, має назву:

1) інспектування;

2) підрахунок;

3) запит;

4) спостереження.

241. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у перевірці записів, документів або матеріальних активів, має назву:

1) інспектування;

2) підрахунок;

3) запит;

4) спостереження.

242. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у пошуку і одержанні інформації у обізнаних осіб, має назву:

1) інспектування;

2) підрахунок;

3) запит;

4) спостереження.

243. Питання визначення суттєвості в аудиті регламентує:

1) МСА 700;

2) Закон України «Про аудиторську діяльність»;

3) МСА 320;

4) МСА 500.

244. Визначення мети при аудиті регламентує:

1) МСА 700;

2) Закон України «Про аудиторську діяльність»;

3) МСА 200;

4) МСА 500.

245. Здійснення планування в аудиті регламентує:

1) МСА 700;

2) МСА 300;

3) МСА 320;

4) МСА 500.

246. Фундаментальні принципи професійної етики аудиторів встановлені:

1) Кодексом професійної етики бухгалтерів;

2) МСА 300;

3) Законом України «Про аудиторську діяльність»;

4) Положенням з контролю якості аудиторських послуг.

247. Які з вищеназваних заходів не є аудиторськими процедурами:

1) аналітичні процедури;

2) процедури огляду;

3) процедури по суті;

4) процедури прогнозування.

248. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення всіх операцій і подій, які мають бути відображені у фінансовій звітності, має назву:

1) повнота;

2) відсікання;

3) існування;

4) відображення.

249. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій у відповідному звітному періоді, має назву:

1) повнота;

2) відсікання;

3) існування;

4) відображення.

250. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій на відповідних рахунках, має назву:

1) повнота;

2) відсікання;

3) існування;

4) відображення.

251. З якого року Міжнародні стандарти аудиту прийняті АПУ в якості національних:

1) 2010;

2) 1999;

3) 1993;

4) 2004.

252. Аудиторські фірми згідно чинного законодавства мають право:

1) залучати на договірній основі до аудиторської перевірки аудиторів, працюючих самостійно;

2) вилучати первинні документи і облікові регістри по фактах виявлених порушень або зловживань;

3) вимагати від керівництва клієнта звільнення з посади осіб, винних у виявлених зловживаннях;

4) повідомляти державну податкову адміністрацію про всі факти виявлених порушень або зловживань.

253. Суб’єкти внутрішнього аудиту звітують перед:

1) керівництвом підприємства;

2) головним бухгалтером;

3) економічною службою;

4) службою безпеки.

254. Ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок у облікових записах і розрахунках відповідно до МСА 240 має назву:

1) шахрайство;

2) помилка;

3) недбалість;

4) злочин.

255. Що із перерахованого не є формою шахрайства:

1) маніпуляція обліковою політикою;

2) фальсифікація бухгалтерських документів і записів;

3) неправильне представлення в обліку фактів господарської діяльності внаслідок несвідомих дій;

4) невідповідне відображення записів у обліковій політиці.

256. Чи є різниця між негативним висновком і відмовою від видачі висновку?

1) немає ніякої різниці.

2) підставою для негативного висновку є фундаментальна незгода, а для відмови - фундаментальна невпевненість;

3) причини рішення одні й ті ж самі, але відмова для клієнта більш вигідніша;

4) підставою відмови є несуттєвість виявлених відхилень.

257. Документ, що містить послідовний перелік робіт для досягнення мети аудиту має назву:

1) договір на проведення аудиту;

2) лист-зобов’язання;

3) тест внутрішнього контролю;

4) план аудиту.

258. Внутрішні стандарти, розроблені аудитором, мають бути спрямовані на:

1) розкриття переліку робочої документації;

2) затвердження процедур обмеження доступу та надійності збереження;

3) стандартизацію вимог до складання документації;

4) усі відповіді вірні.

259. Впровадження внутрішнього контролю на підприємстві регулюється:

1) незалежним аудитором;

2) керівником підприємства;

3) податковою інспекцією;

4) контроль-ревізійним управлінням.

260. До етапу планування аудиторської перевірки не відносять:

1) дослідження економічного стану підприємства;

2) вивчення системи внутрішнього контролю;

3) перевірку інформаційних джерел по суті;

4) дослідження організації обліку.

ДОДАТКОВІ тестові завдання для самоперевірки знань фахівцями ОКР «Бакалавр» напряму

6.030509 «Облік і аудит»

На кожне тестове завдання запропоновано чотири відповіді 1), 2), 3), 4). Прочитайте тестове завдання, проведіть розрахунок і виберіть одну із відповідей вірну на вашу думку. Після цього на окремому аркуші паперу запишіть вибрану вами відповідь. Якщо посібник не належить Вам не робіть поміток напроти вибраної вами відповіді.

Відповіді на тестові завдання наведені в кінці тестових завдань з кожної навчальної дисципліни.