Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тести_ОП.docx
Скачиваний:
111
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
424.94 Кб
Скачать
  1. Потенціометром.

  2. Психрометром.

  3. Омметром.

  4. Ватметром.

  1. Стандартизована, прийнята для розрахунків величина елект­ричного опору тії а людини становити

  1. 10000 Ом.

  2. 1000 Ом.

  3. 500 Ом

  4. 100 Ом.

  1. Яка із тканин тіла людини мас найбільший електричний опір?

  1. Шкіра суха.

  2. Жирова тканина.

  3. Спиіпюмозкова рідина.

  4. Крон.

  1. Яка із тканин тіла людини мас найменший електричний опір *

  1. Шкіра суха.

  2. Жирова тканина.

  3. Спинномозкова рідина.

  4. Кров.

  1. До основних технічних способів захисту при рантовій появі напруги на металевих частинах електроустановок, що не проводять струм, належать:

  1. Захисне заземлення, занулення, вирівнювання потенціалів, захисне вимкнення.

  2. Ізоляція струмопровідних частин.

  3. Проведення інструктажів з техніки безпеки.

  4. Блокування, що забезпечують розри» мережі живленім спеціаль­ними контактами.

  1. Конструктивно захисне заземлення включає:

  1. Замки, стопори, пружинно-стержневі та гвинтові конструкції.

  2. Стержневі електромагніти, блокування.

  3. Заземлюючий пристрій, заземлюючий провідник і обладнання, яке заземлюється.

  4. Блокування, що забезпечує розрив мережі живлення спеціаль­ними контактами.

  1. Заземлюючим провідником с:

  1. Ізольовані мідні провідники поперечним перерізом не менше 4 мм або сталеві струмопроводи діаметром 5... 10 мм.

  2. Неізольовапі мідні провідники поперечним перерізом не менше

  1. мм або сталеві струмопроводи діаметром 5... 10 мм.

  1. Ізольовані алюмінієві провідники поперечним перерізом не менше 4 мм або сталеві струмопроводи діаметром 5... 10 мм.

  2. Ізольовані мідні провідники поперечним перерізом не менше

  1. мм або сталеві струмопроводи діаметром 2...З мм.

Л.’ Яка документація оформлюється на шіе.и,іюк>чі прист/юї Н** "</**)* тановок на підприємстві?

І. На кожіїий заземлюючий пристрій повинен буги паспорт, в якому наводиться його схема, дані про результати перевірок його слану.

  1. На всі заземлюючі пристрої повинен бути паспорт, в якому наводяться дані про результати перевірок стану електроустановок.

1 На кожний заземлюючий пристрій повинна буги схема, дані про результати перевірок стану елеісгроустановок.

  1. Документація не оформлюються, лише один рач па рік перевіря­ться опір контуру заземлення.

б і. Як спрацьовує закисне замулені ін електроустановки?

І У випадку пробою на корпус струм буде розподілятися між лолагковим струмопроводом і людиною обернено пропорційно їх опорам, що забезпечує захист людини від ураження електричним струмом.

  1. У випадку пробою на корпус автоматично спрацьовує захисне відключення.

, 3 Пробій на корпус перетворюється у коротке замикання фази, при " ньому спрацьовує захист від короткого замикання і електроуста­новка відключиться від мережі живлення.

  1. У випадку пробою на корігус спрацьовує автоматична світлова сигналізація.

  1. Як спрацьояух- захисне заземлення електроустановки?

  1. Пробій на корпус перетворюється у коротке замикання фази, при цьому спрацьовує захист під короткого замикання і електро­установка відключиться від мережі живлення.

  2. У випадку пробою на корпус струм буде розподілятися між додатковим струмопроводом і людиною обернено пропорційно їх опорам, що забезпечує захист людини від ураження електричним струмом.

  3. У випадку пробою на корпус автоматично спрацьовує захисне відключення.

  4. У випадку пробою на корпус спрацьовує автоматична світлова сигналізація.

  1. У яких випадках застосовується захисне вимикання електро установки?

  1. Застосовуються як доповненім до захисного заземлення (занулешм) для забезпечення надійного захисту, насамперед в умовах особливої небезпеки електротравм.

  2. 'Застосовуються для забезпечення надійного захисту, насамперед в умовах особливої небезпеки електротравм.

  3. У кожному випадку вирішус власник підприємства.

  4. Кожен вид електроустановки забезпечується захисним вимиканням

  1. Згідно з діючими правилами захисному заземленню підлягають:

  1. Електроустановки напругою вище 380 Б і більше змінного струму іа 440 В і більше постійного струму незалежно від категорії приміщень (умов) щодо небезпеки електротравм.

  2. Електроустановки напругою вище 42 В і більше змінного сгруму їв більше 110 В постійного струму в приміщеннях з підвищеною і особливою небезпекою електротравм. а також електроустановки поза приміщенням.

  3. Всі електроустановки, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах (з метою попередження вибухів).

  4. Усі відповіді правильні.

  1. Як часто необхідно перевіряти надійність кріплення заземлю ючого пристрою електроустановки?

  1. Кожен день перед початком ввімкнення електроустановки.

  2. Один раз на рік.

  3. Один раз на два роки.

  4. Один раз на три роки

  1. Чи впливас вміст вологну фунті на опір контуру заземлення?

  1. Так.

  2. Ні.

  3. Не завжди впливає.

  4. Тільки у зимовий період впливає.

  1. Заземлюючі провідники, які п/юпладають по конструкціях будинків, повинні мати відмітне фарбування:

  1. По зеленому фону жовті смуги.

  2. По синьому фону жовті смуги.

  3. По синьому фону червоні смуш.

  4. По червоному фону жовп смуги.

70. Заземлюючим пристроєм називається:

  1. Сукупність напівпровідників, з’єднаних між собою.

  2. Сукупність заземлювачів - провідників (електродів). з’єднаних між собою, що є дотичними до землі.

  1. Сукупність заземлювачів - провідників (електродів), з'єднаних між собою та ізольованих.

  1. Сукупність діелектриків, з'єднаних між собою.

7/. Спеціально закладені у землі металоконструкції, призначені її іч миненого заземлення, - це:

І Штучні заземлюючі пристрої.

  1. Природні заземлюючі пристрої.

». Напівпровідникові заземлюючі пристрої.

  1. Діелектричні заземлюючі пристрої.

  1. Металеві корпуси електроустановок у /юбючаму режимі при

  • питному стані знаходяться під напругою чи ні?

  1. Ні.

  2. Так.

  1. Не завжди.

  1. Тільки під час перегрівання.

  1. Величину опору контуру захисного заземлення для виробничих і.іи и іюючнх пристроїв необхідно перевіряти:

  1. Один раз на рік.

  2. Один раз на два роки.

І. Один рази на три роки.

  1. Один рази на чотири роки.

  1. Періодичність опосвідчень стану безпеки електроустановок . м. і щ-ивачів (перевірки відповідності фактичного стану безпеки електро-

і, "ніконок вимогам нормативних документів; відповідності експлуатації ЯММО.ЧШ безпеки, наявності та стану документації і визначення електро-

І. тановок, що вичерпали свій ресурс) встановлено:

  1. Один раз на два роки.

  2. Один раз на три роки.

І. Один раз на чотири роки.

  1. Один рази на п’ять років.

75. При ураженні людини електричним струмом необхідно:

  1. Звільнити потерпілого від дії електричною струму, а потім відключити електроустановку від джерела живлення.

  2. Звільнити потерпілого від дії електричного струму, але попередньо відключити електроустановку від джерела живлення, а при неможливості відключення - відтягнути його від струмопровідних частин за одяг або застосувати підручний поляпійпий матеріал.

  3. Звільнити потерпілого віл дії електричною струму, з попм відключити електроустановку від джерела живлення, а прн неможливості відключення - відтягнути його за руку.

  4. Швидко відтягнути потерпілого за руку, а потім відключиш електроустановку від джерела живлення.

76 Включення людини на напругу кроку виникає тоді, комі людини знаходиться:

  1. У полі розтікання електричного струму при замиканні на землю.

  2. У полі дотичиості електричного струму.

  3. У полі дії електричного струму при замиканні на електроустановку.

  4. У полі дотичиості до струмопровідних частин електроустановки.

  1. Для виходу із зони небезпечних напруг кроку або за необхіднос ті невідкладного входу (наприклад, для надання допомоги потерпілим) необхідно пе/юміщуватись:

  1. Великими кроками (довжина кроку не менше 80 см).

  2. Невеликими кроками (не більше довжини ступні) і не відриваючи ноги від землі (гусячим кроком) або стрибком, відштовхуючись обома ногами одночасно.

  3. Швидко вибігти (довжина кроку не впливає).

  4. Не має значення.

78 Вказати чинники, які впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом:

  1. Фізичні, неелектричні та виробниче середовище.

  2. Хімічні, неелектричні та виробниче середовище.

  3. Електричні, неелектричні та виробниче середовище.

  4. Іілскгрнчні, біологічні та виробниче середовище.

'V Нктапш системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки:

І І схнічігі засоби і заходи.

1 І' пектрозахисні засоби.

і Оріанізаційно-технічні засоби і заходи.

  1. Усі відповіді правильні.

Ні) Напруга кроку (V.) ■■ це:

|. І'пииця погсииіалів між двома точками па поверхні землі у зоні розтікання струму, які знаходяться на відстані кроку (0,8 м) одна від одної.

) І'пииця потенціалів між двома точками на поверхні землі у зоні роїііканпя струму, які знаходяться на відстані 10 м одна від одної.

» І’і іниця потенціалів між двома точками на поверхні землі у зоні |мгпікапня струму, які знаходяться на відстані 15 м одна від пдноТ.

•1 Гі німця потенціалів між двома точками на поверхні землі у зоні (хитання струму, які знаходяться на відстані 25 м одна від одної.

Н! НЮповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) за . міни т \і іи'безпеки ураження людини електричним струмом приміщення ііііііі іщнчт^ и на:

І І Іриміїцення без підвищеної небезпеки.

1 І Іриміїцення з підвищеною небезпекою.

І (кобливо небезпечні приміщення.

>4. Уі1 відповіді правильні.

Я.' Яким чином необхідно перевірити надійність кріплення «<п чин пера) початком роботи і електроустановкою?

І Методом візуального контролю.

і (її допомогою омметра.

І Мі’іодом тактильного огляду стану закріплення заземлюючого проводу.

І І.і допомогою пускозахисної апаратури.

83. Категорії приміщень, що характеризуються наявністю у них високої підносної вологості повітря (вище 75%); високої температури (вище 35 °С): струмопровідного пилу; струмопровідної підлоги, мають нашу:

  1. Приміщення з підвищеною небезпекою.

  2. Особливо небезпечні приміщення.

  3. Приміщення без підвищеної небезпеки.

  4. Виробничі приміщення.

84 Категорії приміщень, що характеризуються наявністю у них дуже високої відносної вологості повітря (100%); хімічно активного середовища; або одночасно — наявністю двох чи бічьше умов, що створю­ють підвищену небезпеку, мають назву:

  1. Приміщення з підвищеною небезпекою.

  2. Приміщення без підвищеної небезпеки.

  3. Особливо небезпечні приміщення.

  4. Виробничі приміщення.

  1. Сукупність явищ, що пов'язані з виникненням, накопиченням та релаксацією вільного електричного заряду па поверхні або в об ’сяіі речовин, матеріалів, виробів (діелектриків або напівпровідників), мас назву:

  1. Статична електрика.

  2. Електроліз.

  3. Атмосферна електрика.

  4. Електромагнетизм.

  1. Виникнення електричних зарядів, які можуть утримуватись на поверхні тії (при їх терті) протягом тривалого часу, мас назву:

  1. Електризація.

  2. Електроліз.

  3. Атмосферна електрика.

  4. Електромагнетизм.

  1. Чим небезпечна статична електрика?

  1. Може створити перешкоди у роботі електронних приладів автоматики.

  2. Може спричинити вибухи, пожежі у місцях накопичення вибухо­небезпечного пилу, парів і газів.

  3. Правилми І і 2 відповіді.

  4. Немає жодної правильної відповіді.

72

ЧН. Для захисту людини від статично; мектрики використовують:

І Антистатичний одяг і взуття.

  1. Іілекгропровідні браслети, що легко знімаються.

» Струмопровідну оббивку крісел. зазс.млюгться.

  1. Усі відповіді правильні.

Л9. Заземлення електроустановки устспкування, збільшення електро- >4*тіїЬнн ті матеріалів ш-тхом нанесеним т їх поверхню антистатичних ,к.і,.інок чи присадок, підвищення відносної пологості повітря, - це:

  1. Запобігання виникненню статично: електрики.

  2. Прискорення стікання зарядів.

і Нейтралізація зарядів статичної електрики.

І Підвищення рівня елсктрозахисту

VI) Зміна небезпечної технології, змеїшеннн швидкості руху речовини <•.. тр\<юпроооду. виготовлення поверхо*ь, між якими відбувається чи/чин. і однорідних матеріалів - це:

І Запобігання виникненню статичноїелектрики.

Прискорення стікання зарядів, і Нейтралізація парадів статичної с;ектрикн.

І Підвищення рівня елсктрозахисту

V/ Іоні іоція повітря індукційними, високовольтними, радіоактивними «і.і мій опитаними нейтралізаторами - цс

І Запобігання виникненню статичнії електрики.

І Ірискорення стікання зарядів.

І Нейтралізація зарядів статичної еіектрнки.

І Підвищення рівня елсктрозахисту.

Розділ IV. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

І. Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 пожежна безпека об'єкти повинна забезпечуватись;

  1. Системою запобігання пожежі.

  2. Системою протипожежного захисту.

  3. Системою організаційно-технічних заходів.

  4. Усі відповіді правильні.

  1. Найважливішим завданням усіх систем пожежної безпеки с:

  1. Забезпечення захисту людей від небезпечних факторів пожежі, якими супроводжується горіння.

  2. Ряіуваиня людей у разі пожежі.

  3. Розробка планів евакуації та заходів щодо навчання з пожежної безпеки.

  4. Усі відповіді правильні.

  1. Заходи, що передбачають проведення навчання з питань пожеж­ної безпеки, огляд стану пожежної безпеки приміщень, будівель належать до:

  1. Заходів режимного характеру.

  2. Оріанізаційних заходів.

  3. Технічних заходів.

  4. Об'ектовнх заходів.

  1. Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають:

  1. Проведення навчання з питань пожежної безпеки, огляд стану пожежної безпеки приміщень, будівель.

  2. Технічне переоснащення виробитива, переобліки пія електромереж

  3. Ремонт технологічною та допоміжного обладнання.

  4. Погонний ремонт електроустановок та допоміжного обладнання.

  5. Основними системами комплексу іаходія та засобів щодо забезпечення пож'ежної безпеки об ’екта с:

  1. Система запобіїання пожежі, система протипожежного захисту та сисгсма організаційно-гехнічпих заходів.

  2. Організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні системи.

  3. Запобігання утворенню горючого середовища та виникненню у горючому середовищі джерела запалювання.

  4. Система навчально-тренувальних та попереджувальних заходів.

74

Л Очолює роботу з пожежної безпеки то несе безпосередню вііінояФЬпміість за ЇЇ функціонування у підрозділах підприємства:

  1. Інженер з охорони прані підприємства.

  2. Керівники підрозділів.

1 Головний інженер підприємства.

•І Власник підприсметва.

Нідповідачьність за протипожежний стан підприємства та іа

  • ч.і, не виконання загальних протипожежних заходів покладається на:

  1. Керівника підприємства.

  2. Па керівника підрозділу, підприсметва.

1 'Заступника керівника підприсметва.

■І Керівника служби охорони праці підприємства.

А іатверджус загачьнооб ’екпюну інструкцію з пожежної безпеки нМіццниства:

  1. Керіиннк служби охорони праці.

  2. Керівник (власник) за погодженням з пожежними органами.

І Інгіпоссредній керівник дільниці, відділу.

  1. Керівник найнижчого рівня.

  • Нідповідачьність за своєчасне службове розслідуванні* випадків н„», т іюкчадається на:

І Керівника найнижчого рівня.

І І>езпосереднього керівника дільниці, відділу.

І Власника (керівника підприємства).

І Кожного працівника

1(1 І ким повинна бути погоджена інструкція з пожежної безпеки нО і *ти ‘

І 'І місцевою Державною пожежною охороною.

? Ч власником, і '< профспілкою працівників.

  1. І керівником служби охорони праці.

  2. До небезпечних факторів пожежі згідно з ГОСТ 12.1.004-91

  1. 11, тііпіь'

І Дим, полум'я та іскри.

.' І оксичні продукти горіння.

і І І ід нищена температура та знижена концентрація кисню.

•1 VI і відповіді правильні.

  1. Найбільшу загрозу для життя людини під час пожежі у будівлях становлять:

  1. Токсичні продукти горіння.

  2. Небезпека підвищеної температури.

  3. Недостатність кисню.

  4. Дим та іскріння.

  1. В умовах пожежі життєво небезпечною для людини є підви­щення температури середовища до :

  1. ЗО °С.

  2. 40 °С.

  3. 50 °С.

  4. 60 °С.

/ -І. Небезпечною для життя людини вважається ситуація, коли вміст кисню у повітрі знижується до :

1.Ні. 25

22.’іо джерелом світла /хпрізняють такі види хи/юбничого освітлення: 38

2.е,ш"-"'-У=е,”тС. 38

2.0,1—1,0 мг/м*. 42

2.Організаційних. 44

1.5м1. 54

2.Іілектрозахнсні засоби. 59

1. І. 90

/ 5. Переважна більшість людей гине на пожежах внаслідок:

  1. Отруєння токсичними продуктами горіння.

  2. Виникнення паніки.

  3. 1Іідвищеної температури середовища та недостатності (зниженої концентрації) кисню.

  4. Руйнування будівельних конструкцій.

  1. Допустимий вміст у повітрі оксиду вуглецю у виробничих та житлових приміщеннях:

  1. У житлових немає, у виробничих приміщеннях - 0,1 -0,6%.

  2. У житлових - 0,1 0,6%, у виробничих приміщеннях немає.

  3. У житлових немає, у виробничих приміщеннях -1-6%.

  4. У житлових немас, у виробничих приміщеннях -10—16%.

  1. Чилі небезпечний оксид вуглецю (*чадний газ»)?

  1. При концентрації в атмосфері «чадного гаму» понад 1% людина через 5 хн може знепритомніти та загинути.

  2. При концентрації в атмосфері чадного газу понад 5% людина через 5 хв може знепритомніти та загинути.

  3. При концентрації в атмосфері чадного газу понад 10% людина через 5 хв може знепритомніти та загинути.

  4. При концентрації в атмосфері чадного газу понад 15% людина через 5 хв може знепритомніти та загинути.

  1. Горіння екзотермічна реакція окиснення речовини, яка »Ґи>в‘язково супроводжується:

  1. Виділенням диму.

  2. Виникненням полум’я або світінням.

  3. Вибухом газової суміші.

  4. Правильні І і 2 відповіді.

  1. За швидкістю поширення пояум 'я горіння поділяється на:

  1. Дефлаграиійнс. вибухове і детонаційне.

  2. Повільне, швидке і детонаційне.

  3. Повне, вибухове та неповне.

  4. Середнс, швидке і повільне.

  1. Горіння, яке поширюється .1 надзвуковою швидкістю (швидкість пояум ’я досягає тисячі метрів за секунду). - це:

  1. Детонаційне горіння.

  2. Вибухове горіння.

  3. Дефлаграиійнс горіння.

  4. Миттгвс горіння.

  1. Залежмо від кііькості окиспювача розрізняють види горіння:

  1. Повне і неповне.

  2. Швидке і повільне.

  3. Горіння і тління.

  4. Інтенсивне горіння, тління.

  1. У яких випадках під час згорання питва утворюється чадний гаї?

  1. ІІри повному' 'згоранні вуглсцсвмісиих матеріалів.

  2. При неповному згоранні вуглсцевмісних матеріалів.

  3. Піл час згорання будь-якого палива.

  4. У разі відсутності диму.

  1. Неконтраяьоваме горіння поза спеціальним вогнищем, що поширюється у часі та просторі і призводить до матеріальної шкоди, мас назву:

  1. Горіння.

  2. Пожежа.

  3. Спалах.

  4. Іскріння.

2-І. Необхідні умови виникнення пожежі, «трикутник вогню» це:

  1. Окислювач, горюча речовина, джерело запалювання.

  2. Горюче середовище, підвищена температура, горюча речовина.

  3. Закри те приміщення, температура вище -10 ®С, горюча речовина.

  4. Закрите приміщення, протяг і горюча речовина.

  1. За здатністю до виникнення й поширення горіння, особливістю горіння і здатністю піддаватись гасінню загорань виділяють такі групи горючості матеріалів і речовин:

  1. Легкогорючі, важкогорючі та горючі.

  2. Негорючі, важкогорючі та горючі.

  3. Важкогорючі, горючі та слабогорючі.

  4. Легкозаймисті, горючі та слабогорючі.

  1. Речовини та матеріали, нездатні до горіння у повітрі, від джерел уапаїювання не займаються:

  1. Негорючі речовини та матеріали.

  2. Важкогорючі речовини та матеріали.

  3. Горючі речовини та матеріали.

  4. Негорючі та слабогорючі.

  1. Речовини та матеріали, здатні до горіння у повітрі, від джерела шпи'іювання, не здатні до самостійного горіння, мають назву:

  1. Негорючі речовини та матеріали.

  2. Важкогорючі речовини та матеріали.

  3. І'орючі речовини та матеріали.

  4. Слабогорючі та майже негорючі речовини та матеріали.

  1. Речовини та матеріали, здатні до самозаймання, або займання від джерела запалювання і самостійного горіння:

  1. Негорючі речовини га матеріали.

  2. Важкогорючі речовини та матеріали.

  3. Горючі речовини та матеріали.

  4. Легкозаймисті та слабогорючі.

  1. Види самозаймання речовини:

  1. Природне, технологічне і хімічне.

  2. Теплове, хімічне і мікробіологічне.

  3. Примусове, хімічне і мікробіологічне.

  4. Примусове, технологічне і фізичне.

  1. Вогнестійкість будівельної конструкції визначається:

  1. Здатністю конструкції зберігати несучі функції н умовах пожежі.

  2. Здатністю конструкції зберігати огороджувальні функції в умовах пожежі.

  3. Вологістю матеріалу та розмірами консгрукції.

  4. Правильні 1 і 2 відповіді.

  1. Хлор, фтор, оксиди азоту, селітра належать до:

  1. Окнснювачів.

  2. Джерел яапаїювання.

  3. Інгібіторів процесу горіння.

  4. Відновників процесу горіння.

  1. Причиною пожежі, внаслідок якої найчастіше гинуть люди, с:

  1. Необережне поводження з вогнем.

  2. Порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення.

  3. Підпали.

  4. Пустощі дітей з вогнем.

  1. Документ, в якому визначено план дій людей у разі виникнення пожежі. - це:

  1. План евакуації.

  2. План просторової орієнтації.

  3. План розміщення вогнегасників.

  4. Ціан розміщення первинних засобів пожежогасіння.

  1. Згідно з п. 3.5 Правил пожежної безпеки в Україні у будівлях і спорудах (крім житювих будинків), які мають два поверхи та більше, необхідно роз/юбити й вивісити на видних місцях плани евакуації людей на випадок пожежі:

  1. У разі одночасного перебування на поверсі понад 10 осіб.

  2. У разі одночасного перебування на поверсі понад 15 осіб.

  3. У разі одночасного перебування на поверсі понад 20 осіб.

  4. У разі одночасного перебування па поверсі понад 25 осіб.

  1. План евакуації складається з:

  1. 2-х частин: графічної та текстової.

  2. 3-х частин: графічної, документальної та текстової.

  3. Однієї частини: ірафічної.

  4. Однієї частини: текстової.

  1. План евакуації ірацівииків та відвідувачів підприємства розробляє:

  1. Керівник (власник).

  2. Спеціаліст відділу охорони праці підприємства або спеціалізо­ване підприємство.

  3. Керівник дільниці, відділу.

  4. Заступник керівника.

З 7. План евакуації працівників та відвідувачів підприємства затверджу*:.

  1. Головний інженер (керівник технічної служби).

  2. Керівник (власник).

  3. Спеціаліст відділу охорони праці.

  4. Керівник дільниці, відділу.

  1. План евакуації на підприємстві повинен бути погоджений з:

  1. Головним спеціалістом відділу пожежної безпеки.

  2. Керівником (власником).

  3. Спеціалістом відділу охорони праці.

  4. Керівником дільниці, відділу.

80

  1. Г/мфічна частина ману евакуації виконується на аркуші торматом АЗ у позначенням:

  1. Евакуаційних шляхів, місцезнаходження пристроїв, які застосо­вують при проведенні евакуації.

  2. Місцезнаходження пристроїв, які застосовують при проведенні електричного заземлення.

  3. Ліфтів, доріг, під'їзних шляхів.

  4. Евакуаційних шляхів та виходів: головного і запасного.

  1. Засоби оповпцування про пожежу та засоби ручного керування - це:

  1. Пристрій для зберігання вогнегасників, план евакуації, телефон.

  2. Пристрій ручного вмикання, звуковий сповішувач, телефон.

  3. Пожежний крап-комплект, світовий сповіщувач, телефон.

  4. Пожежна драбина, комплект обладнання для гасіння, телефон.

41.1 рафічна чіктини плану евакуації виконується на еркуий форматом:

  1. ЛЗ.

  2. БЗ.

  3. АІ.

  4. Це залежить від розмірів підприємства.

  1. Текстова частина тану евакуації виконується у вигляді таблиці з розписом:

  1. Основних дій, обов'язків і прізвищ відповідальних осіб.

  2. Місцезнаходження сповіщувачів, телефонів, ліфтів, вогнегасників.

  3. Місцезнаходження га площі відділів, цехів, складів.

  4. Місцезнаходження відповідальних осіб підприємства.

  1. Умовні пожежні позначення застосовуються при розробці:

  1. Графічної частини плану евакуації.

  2. Текстової частини плану евакуації.

  3. Інструкції з пожежної безпеки.

  4. Об’сктовнх пожежних заходів.

  1. З метою поліпшення умов іцюсто/ювої орієнтації при складанні планів евакуації слід використовувати знак і'вкачавши про це у примітці до плану):

  1. «Підвищена небезпека».

  2. «Ви знаходитесь тут».

  3. «Пожежний кран-комплект».

  4. «Пожсжонсбезпечно».

  1. Головний пга запасний шляхи евакуації вказуються на ччані евакуації:

  1. Маршрут руху до основних евакуаційних виходів зображуються суцільними лініями зі стрілками зеленого кольору, маршрути до запасних виходів - пунктирними зеленими лініями зі стрілками зеленого кольору (головні вдвічі товщі за лінії плану поверху).

  2. Штрих-пуиктирною лінією чорного кольору (головні вдвічі товщі за лінії плану поверху), запасний шлях евакуації позначається тоншою ліпісю.

  3. Штрих-пупкшрною лінією червоного кольору (головні вдвічі тонші за лінії плану поверху), запасний шлях евакуації познзчагться тоншою лінією.

  4. Штрих-пунктирною лінією синього кольору (головні вдвічі тонші за лінії плану поверху), запасний шлях евакуації позначається топшою лінією.

46 План евакуації повинен поновлюватися у ралі:

  1. Зміни об'ємно-планувальних рішень.

  2. Якщо текстова та ірафічна частини зазнали пошкодження.

  3. Усі відповіді правильні.

  4. План евакуації поновлюється щороку.

  1. Розпис основних дій під час виникнення пожежі з обов'язками та прізвищами відповідальних осіб, с:

  1. Текстовою частиною плану евакуації.

  2. Графічною частиною плану евакуації.

  3. Табличною частиною плану евакуації.

  4. Текстовою і табличною частинами плану евакуації (на одному аркуші).

  1. Шлях евакуації-це:

  1. Вихід із приміщення, що веде назовні.

  2. Безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.

  3. Вихід із будинку (споруди) безпосередньо назовні.

  4. Вихід із будівлі через перший поверх і підвальні приміщення.

  1. Евакуаційні виходи повинні розташовуватися:

  1. Розосереджено.

  2. Зосереджено.

  3. Будь-як.

  4. Усі па одній прямій пінії виходу.

  1. Організований вивіз людей, майна та обладнання підприємств та установ з місця, що знаходиться під загрозою техногенної катастрофи, «тихійного лиха тощо. - це:

  1. Евакуація.

  2. Мобілізація.

  3. Розосередження.

  4. Стабілізація.

5/. Вимушене переміщення людей назовні при впливові на них небезпечних факторів пожежі або при виникненні загрози їх життю - цс:

  1. Рятування.

  2. Міграція.

  3. Стабілізування.

  4. Виїзд.

  1. Під час пожежі рятування людей здійснюється:

  1. Самостійно.

  2. За допомогою пожежних підрозділів.

  3. Спеціально навченим персоналом.

  4. Усі відповіді правильні.

  1. Під час виникнення пожежі процес евакуації починасті>ся:

  1. Майже одночасно з гасіпням.

  2. Після іасіння пожежі.

  3. У різний час при різних групах пожеж.

  4. Цс залежить від дій відповідальних осіб.

  1. Безпечна евакуація людей передбачас:

  1. Захист обладнання підприємства на шляхах евакуації.

  2. Створення умов для своєчасного та безперешкодного розосере­дження людей у приміщеннях.

  3. Захист людей на шляхах евакуації від дії небезпечних факторів пожежі.

  4. Захист докумсігтації підпригметва на шляхах евакуації.

83

  1. Безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу, - це:

  1. Шлях евакуації.

  2. Головний евакуаційний вихід.

  3. Вихід із будинку (споруди) назовні.

  4. Запасний свак'уаційний вихід.

  1. Вихід із будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід и приміщення, що веде назовні. - це:

  1. Евакуаційний пункт.

  2. Шлях евакуації.

  3. Евакуаційний вихід.

  4. Головний вихід із будівлі.

  1. Відстань між евакуаційними виходами з приміщення розрахо­вується за периметром:

  1. Зовнішніх стін приміщення між краями прорізів евакуаційних виходів.

  2. Внутрішніх стін приміщення між краями прорізів евакуаційних виходів.

  3. Середини перерізів зовнішніх стін приміщення між краями прорізів евакуаційних виходів.

  4. Відстань не розраховується, не постійна величина.

  1. Допускається передбачати один евакуаційний вихід із примі­щення з одночасним перебуванням не більше ніж:

  1. 50 людей, якщо відстань від иайвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м.

  2. 100 людей, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м.

  3. 150 людей, якщо відстань від пайвіддалепішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м.

  4. 250 людей, якщо відстань від пайвіддалепішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м.

  1. Евакуаційних виходів з будівлі повинно бути:

  1. І Іланусться ‘залежно від розмірів будівлі.

  2. Не менше за кількість евакуаційних виходів з будь-якої о її поверху.

  3. Два виходи незалежно від кількості евакуаційних виходів

з будь-якого її поверху.

  1. Гри виходи незалежно від кількості евакуаційних виходів

з будь-якого її поверху.

  1. Максимальну відстань Цм) між найвіддаїеніиіими один від інімого евакуаційними виходами з приміщення слід визначати за піні/нічною формулою. II - периметр приміщення (м):

І. І-ІДУП.

  1. 1,5 П.

  2. І-2.5П.

  1. Допустима мінімальна ширина евакуаційних виходів:

  1. Не менше 0.4 м.

  2. Не менше 0,6 м.

  3. Не менше 0.8 м.

  4. Не менше 1 м.

  1. Допустима висота проходу на шляхах евакуації:

  1. Не менше 1,0 м.

  2. Не менше 1,5 м.

  3. Не менше 1,7 м

  4. Не менше 2 м.

63. Допустима висота дверей на шляхах евакуації:

  1. Не менше 2 м.

  2. Не менше 1.5 м.

  3. Не менше 1,2 м.

  4. Не менше 1,0 м.

  1. Ширина проходу до окремого робочого місця повинна бути не менша:

  1. 0,4 м.

  2. 0,6 м.

  3. 0.8 м.

  4. 1.0 м.

  1. Кін,кість евакуаційних виходів із приміщень (більше 50 осіб) та і кожного поверху будівель потрібно приймати за СНиГ! 2.09.02-85, але не менше:

  1. Двох.

  2. Трьох.

  3. Чотирьох.

  4. П’ятьох.

  1. Метою пожежної безпеки об ’скта с:

  1. Попередження виникнення пожежі па визначеному чинними нормативами рівні.

  2. У випадку виникнення пожежі - обмеження її розповсюдження, своєчасне виявлення, гасіння пожежі.

  3. Захист людей і матеріальних цінностей.

  4. Усі відповіді правильні.

  1. Основними завданнями пожежної охорони с:

  1. Здійснення контролю па дотриманням протипожежних вимог, запобігання пожежам і нещасним випадкам па них.

  2. Гасіння пожеж, рятування людей та надання допомога у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

  3. Здійснення заходів щодо розробки автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж.

  4. Правильні 1,2, 3 відповіді.

  1. Пожежна охорона поділяється на:

  1. Державну, відомчу, місцеву, добровільну.

  2. Місцеву, регіональну, добровільну.

  3. Добровільну, примусову, відомчу.

  4. ОбЧктову, відомчу, місцеву, добровільну.

  1. До складу будь-якої системи пожежної сигналізації входять:

  1. Пожежні сповіїцувачі.

  2. Приймальний прилад та автоматичне джерело електроживлення.

  3. Пристрій ручного керування стаціонарної системи пожежогасіння.

  4. Усі відповіді правильні.

  1. Найбільш надійним засобом виявлення та сповіщення про пожежу с:

  1. Автоматична установка пожежної сигналізації.

  2. Ручний пожежний сповіщувач.

  3. Тепловий пожежний сповіщувач.

  4. Звуковий пожежний сповіщувач.

  1. Показники, за якими визначається категорія приміщень за вибуховою і пожежною небезпекою:

  1. Кількість і пожежонебезпечпі властивості речовин і матеріалів, які знаходяться в них.

  2. Розміри приміщень і будівельні матеріали.

  3. Урахування особливостей технологічних процесів у приміщеннях.

  4. Правильні 1 і 3 відповіді.

  1. Па скільки категорій поділяють приміщення за вибухопожеж- мою ти пожежною небезпекою згідно З чинними нормативами?

  1. Дві категорії: А, Б.

  2. 'Гри категорії: А, Б, В.

  3. Чотири категорії: А, Б. В, Г.

  4. П’ять категорій: А, Б, В, Г, Д.

  1. Вибрати існуючі маси пожеж:

  1. Гри: А - горіння твердих речовин; В - горіння рідких речовин; С - горіння газоподібних речовин.

  2. Чотири: А - горіння твердих речовин; В - горіння рідких речовин; С горіння газоподібних речовин; О горіння металів.

  3. П’ять: А - горіння твердих речовин; В - горіння рідких речовин; С - горіння газоподібних речовин; І) - горіння металів; Е - горіння електрообладнання.

  4. Дві: А - горіння твердих речовин; В - горіння всіх інших речовин.

  1. І. Класи пожеж необхідно знати для того, щоб:

  1. Застосовувати вогнегасник для гасіння пожеж тих класів, для яких він призначений.

  2. Дотримуватись правил поведінки при евакуації.

  3. Розуміти ступінь небезпечності кожного класу пожеж.

  4. Бути обізнаним з питань використання будівельних матеріазів.

  1. Вказати способи гасіння пожеж:

  1. Фізичний та хімічний.

  2. Біологічний та механічний.

  3. Термічпий та фізичний.

  4. Охолоджуючий та ізолюючий.

  1. До фізичного способу припиненим горіння належать такі процеси

  1. Ціноутворення, ізоляція, розбавлення.

  2. Охолодження, ізоляція, розбавлення.

  3. Хімічне гальмування реакції горіння (інгібування).

  4. Перекриття, ізоляція, розбавлення.

  1. Спосіб, при якому припинення процесу горіння здійснюється иогнегасними порошками, гепогеноводнями. .має назву

  1. Хімічне гальмування.

  2. Ізоляції горючих речовин або зони горіння.

  3. Розбавлення повітря або горючих речовин.

  4. Охолодження горючих речовин або зони горіння.

  1. Засоби пожежогасіння, призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж на початковій стадії їх розвитку, мають назву:

  1. Пересувні засоби пожежогасіння.

  2. Первинні засоби пожежогасіння.

  3. Модульні установки пожежогасіння.

  4. Мобільні установки пожежогасіння.

  1. вогнегасники, пожежний інвентар та пожежний інструмент належать до:

  1. Первинних засобів пожсжоїасіння.

  2. Пересувних засобів пожежогасіння.

  3. Стаціонарних засобів пожежогасіння.

  4. Мобільних установок пожежогасіння.

  1. Спеціальні пожежні щити встановлюють на території підприсметва і розрахунку один щит на площу:

  1. 1000 м*.

  2. 2000 м1.

  3. 5000 м;.

  4. 6000 м7.

  1. Вік нелк ні /н-чонини, які зас пюсивуннпь у стаціонарних успюновках пожежогасіння, — цс:

  1. Вода, піна, іазові та аерозольні вогнсгасні речовини.

  2. Вода, пісок, покривала -з неї орючого теплоізоляційного полотна.

  3. Вода, пісок, покривала з грубововняної ткалини.

  4. Піна, пісок, покриннла з теплоізоляційного полотна.

88

  1. Вплив вогнегасних речовин на навколишні- середовище:

  1. Вода має ізолюючу' здатність, піна - переважно охолоджувальну, хладони і порошки - інгібіторну (інгібування горіння).

  2. Вода маг переважно охолоджувальну здатність, піна - інгібіторну (інгібування горіння), хладони і порошки ізолюючу.

  3. Вода має інгібіторну (інгібування горіння) здатність, піна - ізолюючу, хладони і порошки переважно охолоджувальну.

  4. Вода мас переважно охолоджувальну здатність, піна - переважно ізолюючу, хладони і поропіки - інгібіторну (інгібування горіння).

  1. Вогнегасником називається:

  1. Тсхнічпий засіб, призначений для припинення горіння шляхом подавання вопісгасної речовини, що міститься у ньому, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.

  2. Ручний пристрій для гасіння осередків пожеж» завдяки піску.

  3. Пристрій для гасіння осередків пожежі завдяки випуску води

з пожежного рукава.

  1. Стаціонарний пристрій для припинення пожежі завдяки випуску піни з розтруба.

  1. 4. За видом вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на:

  1. Пінні.

  2. Порошкові.

  3. Газові.

  4. Усі відповіді правильні.

  1. Вогнегасники класифікуються:

  1. За видом вопісгасної речовини і способом її витіснення.

  2. За вартістю вопісгасної речовини і способом її витіснення.

  3. За видом вогнегасної речовини і терміном дії.

  4. За способом розміщення і терміном використання.

  1. Критеріями вибору типу та необхідної кількості вогнегасників для протипожежного захисту об 'екта с:

  1. Клас можливої пожежі горючих речовин і матеріалів і рівень пожежної небезпеки об’єкта.

  2. Вогнеіасна здатність вопісгасника конкретного типу.

  3. Згідно з нормами належності вопіегасинків і категорії приміщення за вибухопожежпою та пожежною небезпекою.

  4. Усі відповіді правильні.

  1. У якому положенні необхідно тримати балон вуглекислотного вогнегасника?

  1. У вертикальному.

  2. У горизонтальному.

  3. У будь-якому, але відстань мас буги їм.

  4. У будь-якому, але відстань маг бути 2 м.

  1. Під час гасіння електроустаткування, що знаходиться під напругою, необхідно, щоб відстань від електроустаткування до насадки (Іючтруба) вогнегасники була не менше (м):

1. І.

1.Ні. 25

22.’іо джерелом світла /хпрізняють такі види хи/юбничого освітлення: 38

2.е,ш"-"'-У=е,”тС. 38

2.0,1—1,0 мг/м*. 42

2.Організаційних. 44

1.5м1. 54

2.Іілектрозахнсні засоби. 59

1. І. 90

  1. Для гасіння електроустановок, що знаходяться під напругою, не застосовують:

  1. Повітряно-пінні вогнегасники.

  2. Хладонові вогнегасники.

  3. Вуглекислотні вогнегасники.

  4. Порошкові вогнегасники.

  1. Для гасіння електроустановок під напругою 380 В. горючих твердих матеріалів та рідких речовин (за винятком лужних та лужно- земельних металів, а також речовин, що здатні горіти без доступу повітря) вико/тстовують:

  1. Вуглекислотні вогнегасники.

  2. Хімічно-пінні вогнегасники.

  3. Водопійні вогнегасники.

  4. Повітряно-пінні вогнегасники.

  1. Чому не можна торкатись незахтценими частинами тіла до розтруба вуглекислотних вогнегасників?

  1. Температура на зовнішній поверхні ролтруба - 70 °С.

  2. Температура на зовнішній поверхні ротгруба -*• 95 °С.

  3. Температура на -зовнішній поверхні розтруба + 110 °С.

  1. Для гасіння лужних металів, алюмінійорганічних та інших металоорганічних сполучень, а також електроустановок під напругою 1000 В використовуються:

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]