76.Стадії вчинення умисного злочину.

Кримінальне законодавство (ст. 13 КК) вирізняє три стадії злочину: готування до злочину; замах на злочин; закінчений злочин.

Злочин слід вважати закінченим, якщо діяння містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною нормою Особливої частини кримінального законодавства, на здійснення якого був направлений умисел винного (ч. 1 ст. 13 КК).

З визначення закінченого злочину (ч. 1 ст. 13 КК) випливає, що незакінчений злочин - це умисне, суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке не містить усіх ознак злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК у зв'язку з тим, що злочин не був доведений до кінця з причин, не залежних від волі винного. Неза-кінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин (ч. 2 ст. 13 КК).

У юридичній літературінезакінчений злочин називають:попередньою злочинною діяльністю або розпочатим, чи незавершеним злочином, невдалою діяльністю у вчиненні злочину.

При незакінченому злочині умисел винного залишається повністю не реалізованим, об'єктивна сторона не розвинутою, шкода об'єкту не завдається. У закінченому ж злочині умисел реалізується повністю, об'єктивна сторона виконується, об'єкту завдається шкода.

Незакінчений злочин (готування до злочину і замах на злочин) - це не здійснена можливість завдання шкоди об'єкту посягання. Злочинна діяльність припиняється у зв'язку з обставинами, що виникли всупереч волі і бажанню суб'єкта.

У закінченому злочині існує єдність об'єктивної і суб'єктивної сторін. Тут винний повною мірою реалізував умисел, завершив злочин, виконав усі діяння (дії чи бездіяльність), які складають об'єктивну сторону складу злочину, спричинив шкоду об'єкту. Закінчені злочини сформульовані в диспозиціях Особливої частини КК. Момент закінчення злочину є різним залежно від конструкції складу злочину, від опису ознак злочинного діяння в законі. За моментом закінчення злочини поділяються на три види: злочини з матеріальним складом; злочини з формальним складом; злочини з усіченим складом.

Готуванням до злочину визнається підшукання або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників, або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини кримінального кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

77.Поняття та види співучасті у злочину.

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину Об’єктивні ознаки співучасті: 1) У злочині беруть участь хоча б дві особи, які відповідають вимогам, що висуваються до суб’єктів злочину. 2) Співучасть — це діяльність спільна. Спільність поєднує у собі три моменти: — вчинення злочину загальними зусиллями усіх співучасників; — спричинення єдиного для всіх співучасників наслідку; — причинний зв’язок між діями кожного співучасника і злочинним результатом.

Суб’єктивні ознаки співучасті включають: 1) наявність умисної вини у всіх співучасників злочину; 2) взаємну поінформованість співучасників про злочинну діяльність кожного з них; 3) усвідомлення кожним співучасником спільного характеру діяння і своєї ролі в ньому; 4) бажання настання суспільно небезпечних наслідків або свідоме їх припущення.

Форми співучасті — це об’єднання співучасників, що розрізняються між собою за характером ролей, які вони виконують, та за сталістю суб’єктивних зв’язків між ними. Є дві підстави для поділу співучасті на форми. Перша підстава — це виконання співучасниками об’єктивної сторони вчинюваного злочину. За характером виконання об’єктивної сторони складу злочину виділяють просту форму співучасті і складну. Проста форма має місце тоді, коли при вчиненні злочину відсутній розподіл ролей. Всі співучасники виконують об’єктивну сторону складу злочину (співвиконавство). Складна форма співучасті передбачає розподіл співучасників залежно від ролей, які вони виконують. У цьому випадку крім виконавців є й інші співучасники, зокрема, організатор, підбурювач і пособник.

Види співучасників визначаються ст. 27 КК України. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що, відповідно до закону, не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК України. Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Друга підстава для поділу співучасті на форми є наявність або відсутність між особами попередньої домовленості на вчинення злочинів. Форми цієї співучасті знайшли відображення у ст. 28 КК України. Стаття 28 КК України передбачає форми співучасті в залежності від стійкості суб’єктивних зв’язків, ступеня згуртованості. КК України за ступенем згуртованості виділяє такі форми співучасті, як: — співучасть без попередньої змови; — співучасть за попередньою змовою; — організована група; — злочинна організація. Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого усім учасникам групи. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

1. Держава: поняття та ознаки.

2. Характеристика форм державного правління.

3. Характеристика форм державного устрою та політичного режиму.

4. Характеристика основних теорій походження держави.

5. Поняття та основні ознаки права.

6. .Право як особливий вид соціальних норм.

7. Поняття та ознаки ,що характеризують норму права . Структура правової норми.

8. Поняття джерела права та їх система.

9. Нормативно-правові акти як джерела права.

10. Межі дії нормативно-правових актів: в просторі , у часі , за колом осіб.

11. Систематизація законодавства: поняття , значення , форми.

12. Поняття галузі права та правового інституту.

13. Система права та система законодавства, їх співвідношення.

14. Поняття і форми реалізації права.

15. Застосування права як особлива форма його реалізації.

16. Характеристика стадій процесу застосування права.

17. Тлумачення правових норм: поняття, види та способи

18. Поняття і структура правовідносин.

19. Юридичні факти: поняття, значення та види.

20. Правомірна поведінка: поняття та її види.

21. Правопорушення: поняття, ознаки та види.

22. Склад правопорушення:поняття та зміст його елементів.

23. Юридична відповідальність: поняття, мета і принципи.

24. Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності.

25. Шлюб: поняття, ознаки, умови та порядок укладання.

26. Припинення та розірвання шлюбу.

27. Майнові права і обов’язки подружжя.

28. Особисті права і обов’язки подружжя.

29. Майнові права і обов’язки батьків і дітей.

30. Поняття, предмет та метод цивільного права України.

31. Об’єкти цивільно-правових відносин.

32. Суб’єкти цивільного права, їх загальна характеристика.

33. Фізичні особи, як суб’єкти цивільного права України.

34. Визнання особи безвісно відсутньою:підстави,

порядок та наслідки.

35. Оголошення особи померлою: підстави, порядок та наслідки.

36. Поняття та ознаки юридичної особи.

37. Порядок та способи виникнення юридичних осіб.

38. Підстави порядок та способи припинення діяльності

юридичних осіб.

39. Правочин: поняття, ознаки та види.

40. Умови дійсності цивільних правочинів.

41. Визнання правочинів недійсними та правові наслідки

виконання недійсного правочину.

42. Види недійсних правочинів.

43. Поняття представництва. Сфера та межі дії представництва.

Види представництва.

44. Поняття довіреності, форми та строк дії довіреності.

45. Зобов’язання: поняття, структура та види.

46. Процес (порядок) укладання договору.

47. Загальні умови виконання цивільних зобов’язань.

48. Способи забезпечення виконання зобов’язань.

49. Поняття та способи припинення цивільних зобов’язань.

50. Поняття, підстави то умови цивільно-правової відповідальності.

51. Збитки: поняття та їх структура.

52. Види цивільно-правової відповідальності.

53. Поняття, предмет та метод трудового права України.

54. Поняття, умови та види трудового договору.

55. Порядок укладання трудового договору. Документи

необхідні при прийнятті на роботу.

56. Види зміни умов трудового договору.

57. Загальні підстави припинення трудового договору.

58. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

59. Розірвання трудового договору з ініціативи власника.

60. Робочий час: поняття і види.

61. Режим та облік робочого часу.

62. Поняття і види часу відпочинку.

63. Відпустки: поняття та види.

64. Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність,

види дисциплінарних стягнень. Порядок їх застосування.

65. Заохочення як метод забезпечення трудової дисципліни.

66. Поняття, умови та види матеріальної відповідальності

працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі,

організації.

67. Поняття трудових спорів, види та порядок їх вирішення.

68. Поняття, підстави адміністративної відповідальності.

69. Види адміністративних стягнень та їх зміст.

70. Органи, що розглядають справи про адміністративні

правопорушення.

71. Поняття, структура та джерела кримінального права.(України)

72. Підстави кримінальної відповідальності. Поняття

злочину та його ознаки.

73. Склад злочину та зміст його елементів.

74. Покарання: поняття, його мета та види покарань

у кримінальному праві.

75. Обставини, що виключають суспільну небезпеку

і протиправність діяння: необхідна оборона та

крайня необхідність.

76. Стадії вчинення умисного злочину.

77. Поняття та види співучасті у злочині.