- •20. Правомірна поведінка: її поняття та види.
- •21.Правопорушення: поняття, ознаки та види
- •22. Склад правопорушення: поняття та зміст його елементів
- •23. Юридична відповідальність: поняття, мета і принципи
- •24. Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності
- •25. Шлюб: поняття, ознаки, умови та порядок укладання
- •26. Припинення та розірвання шлюбу
- •27. Майнові права та обов’язки подружжя
- •28. Особисті права і обов’язки подружжя
- •29. Майнові права і обов’язки батьків і дітей
- •30.Поняття, предмет та метод цивільного права України
- •31. Обьєкти цивільно-правових відносин
- •32. Субьєкти цивільного права, їх загальна характеристика
- •33. Фізичні особи, як суб’єкти цивільного права України
- •34. Визнання особи безвісно відсутньою: підстави, порядок та наслідки
- •35. Оголошення особи померлою: підстави порядок та наслідки
- •36. Поняття та ознаки юридичної особи
- •37 Порядок та способи виникнення юридичних осіб
- •38 Підстави,порядок так способи припинення діяльності юридичних осіб
- •39 Правочин и поняття ознаки та види
- •40.Умови дійсності цивільних правочинів.
- •41.Визнання правочинів недійсними та правові наслідки виконання недійсного правочину.
- •42 Види недійсних правочинів
- •44.Поняття довіреності: форми та строки дії довіреності.
- •45 Зобов'язання:поняття,структура та види
- •46 Процес(порядок )укладання договору
- •47.Загальні умови виконання цивільних зобов’язань.
- •48 Способи забезпечення виконання зобов'язань
- •49 Поняття та способи припинення цивільних зобов'язань
- •50 Поняття,підстави та умови цивільно-правової відповідальності
- •51 Збитки: поняття та їх структура
- •52 Види цивільно правової відповідальності
- •53.Поняття, предмет та метод трудового права України.
- •54 Поняття,умови та види трудового договору
- •55.Порядок укладання трудового договору . Документи необхідні при прийнятті на роботу.
- •56. Види зміни умов трудового договору
- •57 Загальні підстави припинення трудового договору
- •58.Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •59.Розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •60.Робочий час:поняття та види.
- •61.Режим та облік робочого часу.
- •62.Поняття і види часу відпочинку.
- •63.Відпустки:поняття та види.
- •64.Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність, види дисциплінарних стягнень. Порядок їх застосування.
- •65.Заохочення як метод забезпечення трудової дисципліни.
- •66.Поняття, умови та види матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
- •67.Поняття трудових спорів,види та порядок їх вирішення.
- •68.Поняття, підстави адміністративної відповідальності.
- •69.Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •70.Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.
- •71.Поняття, структура та джерела кримінального права України.
- •72.Підстави кримінальної відповідальності. Поняття злочину та його ознаки.
- •73.Склад злочину та зміст його елементів.
- •74.Покарання: поняття,його мета та види покарань у кримінальному праві.
- •75.Обставини , що виключають суспільну небезпеку і протиправність
- •76.Стадії вчинення умисного злочину.
- •77.Поняття та види співучасті у злочину.
71.Поняття, структура та джерела кримінального права України.
Кримінальне право як галузь права — це система юридичних норм, встановлених вищим органом законодавчої влади, що визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, котрі встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили.
Звідси випливає, що предметом кримінального права є злочин і покарання.
До основних завдань кримінального права належать: 1) правове забезпечення охорони певних суспільних відносин і соціальних благ; 2) запобігання злочинам. У ч. 1 ст. 1 Кримінального Кодексу (далі — КК) конкретизовано: «Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру та безпеки людства, а також запобігання злочинам». Проте не можна думати, що всі без винятку норми кримінального права є тільки охоронними та попереджувальними. Є серед них і норми регулятивні (наприклад, про звільнення від кримінальної відповідальності), а також заохочувальні (норма про необхідну оборону, що виключає відповідальність при правильному захисті від злочинного посягання). Усі ці завдання кримінальне право безсумнівно повинно здійснювати відповідно до встановлених кримінальним законодавством принципів.
Як правило, принципи кримінального права класифікуються на: а) загальноправові, властиві всім галузям права; б) спеціальні (галузеві), властиві тільки кримінальному праву.
До загальноправових принципів належать: верховенство права, законність, гуманізм, рівність громадян перед законом, і т. п.
Серед спеціальних принципів необхідно насамперед виокремити такі: особистий характер відповідальності, відповідальність тільки за наявності вини (цей постулат закріплений у ст. 62 Конституції України), принцип невідворотності кримінальної відповідальності, принцип економії кримінальної репресії та ін.
Джерела кримінального права — це система внутрішніх національних кримінальних законів і міжнародних правових актів, що містять норми кримінального права.
Джерелом, що містить норми прямої дії, є Конституція України. Всі кримінально-правові норми повинні їй відповідати. Якщо ж кримінально-правова норма суперечить Конституції, то вона не має юридичної сили. Відповідно до ст. 8 Конституції України в такому випадку норма Конституції повинна застосовуватися як норма прямої дії. Застосовується конституційна норма і тоді, коли яке-небудь положення, не врегульоване кримінальним законом, але передбачено Конституцією України.
Основним національним джерелом кримінального законодавства є Кримінальний кодекс України, який прийнятий 05.04.01 і набрав чинності з 01.09.01. Він являє собою систематизований законодавчий акт, що складається із Загальної та Особливої частин.
У Загальній частині визначені всі базові інститути і поняття, що застосовуються до всіх приписів Особливої частини Кодексу. Ці норми визначають: цілі Кримінального кодексу; поняття злочину; форми вини, стадії вчинення злочину; види покарань; погашення і зняття судимості і т. п. В Особливій частині визначається кримінальна відповідальність за окремі конкретні злочини. Норми Загальної частини можуть бути зрозумілі лише на базі Особливої частини. Загальна й Особлива частини — це дві тісно пов’язані, взаємообумовлені і взаємодіючі підсистеми. До речі, вперше розподіл норм кримінального права на Загальну й Особливу частини було проведено в КК Франції в 1791 р.
З прийняттям Закону України «Про дію міжнародних договорів на території України» статусу джерел кримінального права набули укладені та ратифіковані Україною міжнародні договори. Вони застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.