- •20. Правомірна поведінка: її поняття та види.
- •21.Правопорушення: поняття, ознаки та види
- •22. Склад правопорушення: поняття та зміст його елементів
- •23. Юридична відповідальність: поняття, мета і принципи
- •24. Види юридичної відповідальності. Заходи юридичної відповідальності
- •25. Шлюб: поняття, ознаки, умови та порядок укладання
- •26. Припинення та розірвання шлюбу
- •27. Майнові права та обов’язки подружжя
- •28. Особисті права і обов’язки подружжя
- •29. Майнові права і обов’язки батьків і дітей
- •30.Поняття, предмет та метод цивільного права України
- •31. Обьєкти цивільно-правових відносин
- •32. Субьєкти цивільного права, їх загальна характеристика
- •33. Фізичні особи, як суб’єкти цивільного права України
- •34. Визнання особи безвісно відсутньою: підстави, порядок та наслідки
- •35. Оголошення особи померлою: підстави порядок та наслідки
- •36. Поняття та ознаки юридичної особи
- •37 Порядок та способи виникнення юридичних осіб
- •38 Підстави,порядок так способи припинення діяльності юридичних осіб
- •39 Правочин и поняття ознаки та види
- •40.Умови дійсності цивільних правочинів.
- •41.Визнання правочинів недійсними та правові наслідки виконання недійсного правочину.
- •42 Види недійсних правочинів
- •44.Поняття довіреності: форми та строки дії довіреності.
- •45 Зобов'язання:поняття,структура та види
- •46 Процес(порядок )укладання договору
- •47.Загальні умови виконання цивільних зобов’язань.
- •48 Способи забезпечення виконання зобов'язань
- •49 Поняття та способи припинення цивільних зобов'язань
- •50 Поняття,підстави та умови цивільно-правової відповідальності
- •51 Збитки: поняття та їх структура
- •52 Види цивільно правової відповідальності
- •53.Поняття, предмет та метод трудового права України.
- •54 Поняття,умови та види трудового договору
- •55.Порядок укладання трудового договору . Документи необхідні при прийнятті на роботу.
- •56. Види зміни умов трудового договору
- •57 Загальні підстави припинення трудового договору
- •58.Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •59.Розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •60.Робочий час:поняття та види.
- •61.Режим та облік робочого часу.
- •62.Поняття і види часу відпочинку.
- •63.Відпустки:поняття та види.
- •64.Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність, види дисциплінарних стягнень. Порядок їх застосування.
- •65.Заохочення як метод забезпечення трудової дисципліни.
- •66.Поняття, умови та види матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
- •67.Поняття трудових спорів,види та порядок їх вирішення.
- •68.Поняття, підстави адміністративної відповідальності.
- •69.Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •70.Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.
- •71.Поняття, структура та джерела кримінального права України.
- •72.Підстави кримінальної відповідальності. Поняття злочину та його ознаки.
- •73.Склад злочину та зміст його елементів.
- •74.Покарання: поняття,його мета та види покарань у кримінальному праві.
- •75.Обставини , що виключають суспільну небезпеку і протиправність
- •76.Стадії вчинення умисного злочину.
- •77.Поняття та види співучасті у злочину.
73.Склад злочину та зміст його елементів.
Під складом злочину розуміють сукупність встановлених законом ознак, що характеризують суспільно небезпечні діяння як злочин. Ці ознаки характеризують обов’язкові елементи складу злочину: об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону злочину.
Об’єкт злочину — це суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом та на які посягає злочинець. Такими суспільними відносинами є: суспільний лад України, її політична та економічна системи, відносини власності, особисті, політичні, трудові, майнові й інші права і свободи громадян, правопорядок у суспільстві.
розрізняють три види суспільних відносин і три види об’єктів: 1) загальний об’єкт злочину; 2) родовий (або спеціальний, груповий) об’єкт злочину; 3) безпосередній (конкретний) об’єкт злочину. Загальний об’єкт злочину — це всі суспільні відносини, що охороняються нормами кримінального права. Родовий об’єкт злочину — це частина загального об’єкта, що включає певну групу однорідних суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом. Безпосередній об’єкт злочину — це суспільні відносини, яким конкретний злочин заподіює збиток, завдає шкоду.
Об’єктивна сторона злочину — це злочинне діяння (дія або бездіяльність), у результаті якого настають певні суспільно небезпечні наслідки або існує загроза їх настання.
До основних ознак об’єктивної сторони належать: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки злочину; 3) причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечним наслідком. Поряд з ними виокремлюють і так звані факультативні (необов’язкові) ознаки об’єктивної сторони. До них належать: спосіб, час, засоби, місце вчинення злочину. Ці ознаки характеризують об’єктивну сторону не всіх, а лише окремих злочинів.
Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила злочин у віці, з якого відповідно до кримінального закону може наставати кримінальна відповідальність Суб’єкт злочину — це фізична особа, що в момент вчинення злочину усвідомлювала характер своїх дій і могла ними керувати, тобто осудна, а також досягла віку кримінальної відповідальності.
Кримінальний закон виокремлює дві вікові категорії кримінальної відповідальності: а) загальну; б) знижену Загальний вік кримінальної відповідальності — з 16 років Знижений вік кримінальної відповідальності встановлено із 14 років за умисне вбивство, згвалтування, крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, хуліганство та інші злочини, що представляють небезпеку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується конкретною формою вини (умислом або необережністю), мотивом і метою. При цьому вина є обов’язковою, необхідною ознакою суб’єктивної сторони будь-якого злочину, а мотив і мета — факультативними, Виною є психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння або бездіяльності, його наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Форма вини — умисел або необережність. Умисел-прямий, непрямий. Необережність – злочинна самовпевненість і злочинна недбалість.
74.Покарання: поняття,його мета та види покарань у кримінальному праві.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань:1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі. Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання. За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання,. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п’яти років. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи. Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.
