3. Істотні умови договору.

Істотними умовами договору є умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати б-я умови, на погодженні яких наполягає та чи ін сторона. ЦК У при формулюванні істотних умов договору припускає суб’єктивне їх встановлення, навіть якщо такі умови не названі прямо в законі, тобто це всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Ці умови залежать від сторін договору і називаються законом істотними, але за умови якщо одна зі сторін наполягатиме на домовленості про них, цілком логічною є позиція, що звичайні умови перетворюються на істотні, якщо на домовленості про такі умови наполягає хоча б одна зі сторін. Тому звичайні умови «проявляються» на рівні узгодженості сторін тоді, коли, з законодавчої точки зору, їх уже можна назвати, так би мовити, перетвореними на істотні.

4. Зміна умов та розірвання договору.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо ін не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Законодавством передбачені випадки розірвання господарського договору та відмови від його виконання. Інститути розірвання та відмови від виконання господарських договорів мають єдину правову природу - припинення договірних відносин, проте відрізняються за способами їх здійснення. Якщо розірвання договору - це спосіб припинення договірних відносин шляхом звернення правомочної особи до зобов'язаної, то відмова від договору - це спосіб припинення договірних зобов'язань правомочною особою в односторонньому порядку.

5. Право на односторонню відмову від договору.

ЦК в ст. 525 містить загальну тезу про те, що «одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо ін не встановлено договором або законом». Тобто можливість односторонньої відмови може бути зафіксована або в законі, або в договорі (в тому числі, в господарському, оскільки Господарський кодекс України містить п.1 ст.193, згідно з яким до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК). Тому норми ЦК про односторонню відмову від зобов’язань можна застосовувати до господарських правовідносин поряд з аналогічними нормами ГК. Як правило, для односторонньої відмови від зобов’язання у суб’єкта господарювання повинні бути конкретні підстави. П.1 ст. 615 ЦК встановлено, що «у випадку порушення зобов’язань однією стороною інша сторона має право частково чи в повному об’ємі відмовитися від зобов’язань, якщо це встановлено договором або законом». П.6 ст.193 ГК, яка встановлює загальні умови виконання господарських зобов’язань, зафіксовано право зобов’язаної сторони відмовитися від виконання зобов’язання у разі неналежного виконання другою стороною обов’язків, що є необхідною умовою виконання.