Підсумковий контроль

Вимоги до рівня підготовки та знань студентів:

Студент повинен знати:

– загальні характеристики літературного процесу;

– основні риси літературних напрямків;

– різні методи дослідження літературних явищ;

– особливості новітніх підходів до аналізу художнього твору;

– сучасний термінологічний апарат;

– літературознавчі техніки конкретних методів;

– основних представників літературознавчих шкіл ХІХ–ХХІ ст.

Вимоги до умінь і навичок студентів:

Студент повинен уміти:

– визначати стильові риси певної літературної епохи;

– визначати особливості індивідуального стилю окремих письменників;

– аналізувати ліричні, епічні та драматичні твори;

– визначати специфіку методів дослідження літератури.

Студент повинен володіти навичками:

– літературного аналізу і вміти застосовувати отримані теоретичні знання в процесі практичної роботи;

– тлумачення художнього тексту з різних методологічних позицій;

– розпізнавання термінологічного апарату різних методологій аналізу твору.

Критерії оцінювання заліку

1. «Зараховано»: повнота розкриття теми, уміння професійно поціновувати певне літературне явище, володіти відповідними методологічними прийомами. При цьому до уваги береться не лише знання теоретичної праці, а й особисте концептуальне бачення літературної проблематики.

2. «Не зараховано»: відсутність знань термінологічного апарату аналізу художнього твору, вмінь аналізувати літературні явища.

Структура усного заліку дублює структуру модульної контрольної роботи.

Додатки

Додаток 1

Правила написання та оформлення письмових завдань

1. Композиційно кожна письмова робота самостійно-дослідницького штибу будується за традиційно тріадичною моделлю, а саме: І частина – формулювання проблеми і мети роботи; ІІ частина – виклад основного матеріалу дослідження; ІІІ частина – висновки.

2. Письмова робота не повинна бути за обсягом ані менше, ані більше 2 (двох!) сторінок, набраних на комп’ютері у такому форматі: шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 14, міжрядковий інтервал – 1,5, абзацний відступ – 1, 25 см, всі береги – 2 см.

3. Письмовій роботі передує титульний лист, який не рахується у загальній кількості сторінок.

4. Список використаних джерел оформлюється у відповідності до чинних вимог (див.: Як написати наукову роботу з літератури : Навчальний посібник для студентів. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2013. – 56 с.) і теж не рахується у загальній кількості сторінок.

5. Зразок оформлення титульного листа самостійної письмової роботи:

Міністерство освіти і науки україни

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра теорії та історії світової літератури імені професора В. І. Фесенко

САМОСТІЙНА РОБОТА

з курсу «Вступ до літературознавства»

на тему: «Порівняльна характеристика колажу

«Колесо від велосипеда» (1913 р.) М. Дюшана та урбаністичної інсталяції «Велосипеди» (1998 р.) Р. Раушенбаха»

Студента (-ки) _____курсу_____групи

напряму підготовки________________

_________________________________

_________________________________

(прізвище та ініціали)

Викладач_________________________

_________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала________________

Кількість балів_____Оцінка ЄКТС___

м. Київ – 20___рік

Додаток 2

Засади підготовки та проголошення промови

Основні етапи підготовки виступу

• Добір матеріалу (потрібних фактів), його систематизація, складання плану майбутнього виступу. Варто написати текст (можна повністю або у вигляді тез). Проте виступати бажано без записів.

• Логічність виступу. Матеріал доцільно поділити на смислові компоненти. Якщо тема багатоаспектна, то викладати її слід, починаючи від часткового до загального, поступово підводячи слухачів до сприйняття головної думки.

• Переконливість. Аби переконати слухачів, потрібно відшукати необхідні докази і правильно їх сформулювати. Варто пам’ятати, що сам по собі факт – це ще не аргумент. Тож потрібно його пояснити, проілюструвавши прикладами.

Побудова промови

І. Вступ. Початок має бути ефектним для того, аби відразу заволодіти увагою слухачів, оскільки найкраще запам’ятовується інформація, що міститься на початку та в кінці промови.

Головне у вступній частині – привернути увагу, встановити контакт, підготувати слухачів до сприйняття промови. Вступ у змістовному аспекті – постановка питання, в психологічному – підготовка слухачів до сприймання промови, в структурному – введення в тему промови.

ІІ. Основна частина. Основна частина – це головне у промові, тут всебічно розкривається тема. Все, про що йдеться в основній частині, повинно мати стосунок до стрижневої ідеї, яка, своєю чергою, може бути розділена на декілька розділів або мікротем.

Для підтримки постійного інтересу аудиторії використовуються такі методи:

• індуктивний – висвітлення матеріалу від часткового до загального;

• дедуктивний – висвітлення матеріалу від загального до часткового. Оратор на початку промови висуває якісь положення, а потім роз’яснює їх зміст на конкретних прикладах, фактах;

• метод аналогій – співставлення різних явищ, фактів;

• ступеневий метод – послідовне висвітлення одного питання за іншим. Розглянувши якусь проблему, оратор вже більше до неї не повертається;

• історичний – висвітлення матеріалу в хронологічній послідовності, це дає можливість показати динаміку розвитку явищ або послідовність процесів.

Використання різних методів викладення матеріалу в одному і тому ж виступі дозволяє зробити структуру головної частини промови більш оригінальною, нестандартною.

У головній частині промови формулюються основні питання та окремі положення. Кожне положення має бути аргументоване, тобто доведене. Важливо, щоб система аргументів, запропонована доповідачем, була зрозуміла, доступна аудиторії.

Класифікація аргументів

Існують різні класифікації аргументів, серед них виокремляють нисхідну та висхідну аргументацію.

Нисхідна аргументація полягає в тому, що спочатку оратор наводить найбільш сильні аргументи, а потім – менш слабкі.

При висхідній аргументації найкращі аргументи наводяться в кінці виступу.

Крім того, аргументацію можна розглядати в контексті односторонності або двосторонності.

Одностороння аргументація передбачає викладення тільки аргументів «за» (позитив) чи тільки аргументів «проти» (негатив).

При двосторонній аргументації слухачам дають можливість співставити дві протилежні думки, вибрати з двох альтернатив.

ІІІ. Висновки. Якщо перші слова оратора мають привернути увагу, то останні – посилити ефект виступу.

Промову не слід обривати на півслові, залишити без висновків. Промова має закруглятися, тобто повертатися думками до початку, нагадуючи слухачам, про що хотіли говорити, про що говорили і до яких висновків дійшли.

На завершення виступу необхідно:

• підсумувати сказане;

• наголосити на основній ідеї промови;

• загострити проблему;

• посилити враження від промови;

• зробити конкретну пропозицію щодо подальших перспектив.

Ефективною є ілюстрована кінцівка. Для цього можуть бути використані вірші, афоризми, цитати. Це дозволить посилити емоційність та ємкість кінцівки, зробити її більш яскравою.

Поради щодо завершення доповіді:

• ніколи не завершуйте промову вимученою посмішкою, розведенням рук або словами: «Я вважаю, це все, про що я хотів сказати»;

• не слід вибачатися перед слухачами за те, що у вас не було достатньо часу на підготовку промови;

• завершення не повинно бути довгим;

• не закінчувати промову жартом, який не має стосунку до теми.

Таким чином, закінчення має бути, по-перше, пов’язаним з викладеним матеріалом, логічно підсумовувати обґрунтовані тези, по-друге, посилити враження.

Основні правила красномовства:

• слід уникати дієслів наказового способу і таких словосполучень, як «Ви повинні», «Вам необхідно». Замість них краще використовувати нейтральні форми переконання: «Пропоную декілька варіантів вирішення проблеми», «Спробуємо визначити» і т. ін.

• неприпустимий менторський тон. Будь-яку, навіть дуже суперечливу, точку зору висловлюйте так, ніби запрошуєте опонентів до діалогу;

• чітко визначайте закінчення попередньої думки і початок наступної;

• не забувайте робити паузи, щоб звернути увагу на особливо важливу інформацію;

• нічого так не псує враження, як монотонність, тому артистизм завжди доречний (але в міру);

• не поспішайте: слухачам потрібен час, щоб засвоїти інформацію.

Як у кожній справі, так і в публічних промовах дуже важливим є досвід. Тому кожне ваше наступне спілкування з аудиторію буде більш вдалим.

Додаток 3