Лекція № 4

Тема: ПОЕЗІЯ І ПРОЗА. ТЕОРІЯ ВІРША

План

1. Поезія і проза.

2. Основи віршування.

Література

1. Абрамович Г. Л. Введение в литературоведение : [пособие для педагогических институтов] / Г. Л. Абрамович. – Изд. 4-е, испр. и доп. – М. : Просвещение, 1973. – 165, [1] c.

2. Білоус П. В. Вступ до літературознавства : [навч. посіб.] / П. В. Білоус. – К. : ВЦ «Академія», 2011. – 336 с. – (Серія «Альма-матер»).

3. Введение в литературоведение / [под ред. Г. Н. Поспелова]. – М. : Высш. шк., 1976. – 422 с.

4. Волинський П.К. Основи теорії літератури : вступ до літературознавства / П. К. Волинський. – 2-е вид., виправ. і доп. – К. : Радянська школа, 1967. – 366 с.

5. Вступ до літературознавства : [хрестоматія] / [упоряд. Н. І. Бернадська]. – К. : Либідь, 1995. – 256 с.

6. Довгалевський М. Поетика («Сад поетичний») / М. Довгалевський / [пер. i прим. В. П. Маслюка]. – К. : Мистецтво, 1973. – 436 c.

7. Жирмунский В. М. Теория стиха / В. М. Жирмунський. – Л. :Сов. писатель, 1975. – 434 c.

8. Качуровський І. Метрика / І. Качуровський. – К. : Либідь, 1994. – 120 с.

9. Качуровський І. Строфіка. – К. : Либідь, 1994. – 271 с.

10. Ковалевський В. В. Ритмічні засоби українського літературного вірша. Спроба систематики / В. В. Ковалевський. – К. : Рад. письменник, 1960. – 287 с.

11. Костенко Н. В. Українське віршування XX століття : [навч. посіб. для студ. філол. спец. вищ. навч. закл.] / Н. В. Костенко. – K., 1993. – 231 с.

12. Моклиця М. Основи літературознавства / М. Моклиця. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2002. – 192 с.

13. Сидоренко П. К. Українське віршування. Від найдавніших часів до Шевченка / П. К. Сидоренко. – К. : Наук. думка, 1974. – 175 с.

14. Ткаченко А. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства. – К. 1998.

15. Ткаченко А. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства / А. Ткаченко. – К. : Правда Ярославичів, 1998. – 448 с.

16. Ференц Н. С. Основи літературознавства / Н. С. Ференц. – К. : Знання, 2011. – 432 с.

17. Шенгели Г. Техника стиха / Г. Шенгели / [предисл. Л. И. Тимофеева]. – М. : Гослитиздат, 1960. – 312 c.

Зміст лекції

1. Поезія і проза

Є дві форми організації художньої мови – вірш і проза. Вони склалися історично, мають свої особливості. Їхнє використання зумовлене естетичними завданнями, які вирішує письменник. Ліричні твори пишуть здебільшого віршами; романи, повісті, оповідання – переважно прозою. Трапляються й романи та повісті, які мають віршову форму («Євгеній Онєгін» О. Пушкіна, «Маруся Чурай» Ліни Костенко). Є ліричні твори у прозі.

Термін «проза» походить від латинського prosus – вільний, незв’язний, прямий. Вірш від латинського versus – оберт, ряд, порядок. Від слова versus – французьке le vers, польське wiersz, білоруське верш, українське вірш. Грецьке слово stichos також означає лад, порядок, стрій, від нього походить російське стих.

Термін «вірш» має кілька значень:

1) рядок ритмізованого тексту;

2) метрична композиція або структура;

3) окремий твір;

4) форма буття поезії;

5) ритмічно організована художня мова.

Віршем називають рядок і жанр. Але вірш не завжди є рядком, є вірші, розбиті на «східці», «драбинку». За смисловим характером вірші можуть бути філософськими, медитативними, сатиричними, публіцистичними, пародійними. За будовою – моновіршами, двовіршами, тривіршами (терцетами, терцинами), п’ятивіршами, строфічними, астрофічними, білими, верлібрами.

Вірш має сувору організацію. Мова вірша лаконічна, вона емоційна, експресивніша, ніж прозова. Основна енергія вірша – ритм. Отже, мова віршів – ритмізована, а мова прози – вільна.