Лекція № 7–8

Тема: Цілісність літературного твору та проблеми його аналізу

План

1. Поняття про внутрішній світ художнього твору.

2. Феноменологічні та структуралістські підходи до аналізу художнього твору як цілого.

3. Герменевтика та рецептивна теорія. Поняття «горизонту».

4. Аналіз та інтерпретація літературних творів.

Література

1. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского / Бахтин М. – 5-е изд., доп. – К. : NEXT, 1995. – 509 с.

2. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа в романе : Очерки по исторической поэтике / Бахтин М. М. // Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики / Бахтин М. М. – М.: Художественная литература, 1975. – С. 234–407.

3. Білоус П. В. Вступ до літературознавства : [навч. посіб.] / П. В. Білоус. – К. : ВЦ «Академія», 2011. – 336 с. – (Серія «Альма-матер»).

4. Жирмунский В. М. Композиция лирических стихотворений / В. М. Жирмунский // Жирмунский В. М. Теория стиха. – Л. : Наука, 1975. – С. 433–536.

5. Інґарден Р. Про пізнавання літературного твору / Р. Інґарден // Слово. Знак. Дискурс : Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / [за ред. М. Зубрицької]. – Львів : Літопис, 1996. – С. 136–163.

6. Клочек Г. «Художній світ» як категоріальне поняття [Електронний ресурс] / Г. Клочек. – Режим доступу : http://www.anvsu.org.ua/index.files/Articles/Klochek4.htm.

7. Лихачев Д. Внутренний мир художественного произведения / Д. Лихачев // Вопросы литературы. – 1968. – № 8. – С. 74–87.

8. Література. Теорія. Методологія / [упорядкування і наукова редакція Данути Уліцької ; пер. з польської Сергія Яковенка]. – К. : Вида-вничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 543 с.

9. Зубрицька М. Homo legens : читання як соціокультурний феномен / М. Зубрицька. – Львів : Літопис, 2004. – 352 c.

10. Рикёр П. Время и рассказ : [в 2 т.] – М. – СПб. : Культурная инициатива ; Университетская книга, 2000. – 313 с. ; 224 с.

Зміст лекції

1. Поняття про внутрішній світ художнього твору

«Художній світ літературного твору», «внутрішній світ літературного твору», «художній світ письменника» є словосполученнями, що мають категоріальний (термінологічний) статус. Вживаються вони часто і фігурують у назвах статей, монографій, дисертацій, автори яких дуже рідко обтяжують себе завданнями роз’яснити сутність цих термінологічних понять. Ще рідше зустрічаються розмірковування щодо основних принципів аналізу позначених цими термінами об’єктів – тобто художніх світів як конкретних творів, так і конкретних письменників. Отже, маємо справу з термінами досить вільно вживаними. Така ситуація ні в кого не викликає особливого протесту. Можливо, це пояснюється тим, що зміст названих понять видається зрозумілим апріорі.

Помітно, що в словниках літературознавчих термінів та в літературних енциклопедіях, що видавалися ще кілька десятиліть тому, ці поняття навіть не згадувалися. Проте термін «художній світ» уже коментується у популярному «Літературознавчому словнику-довіднику» (К., 1997) за редакцією Р. Т. Гром’яка та Ю. І. Коваліва. А це засвідчує, що процес онауковлення цих вільних у вживанні термінів уже розпочався і його, як здається можна активізувати, наприклад, шляхом здійснення структурного (компонентного) аналізу названих понять. Такий аналіз дає подвійний кінцевий результат. Перший з них полягає в тому, що структурування позначуваного змісту, розкладання його на складники є ефективним способом його експлікації, виведення із ентропійного стану та надання йому певної визначеності. Таким чином, термінологічні словосполучення втрачають свою анархічну «свободу» і набувають наукового сенсу.

Цей перший результат зумовлює другий. Якщо позначуваний терміном «художній світ» об’єкт набуває структурованості – значить з’являється розуміння того, що са́ме треба досліджувати, а відтак завдяки конкретизації об’єкту відбувається визначеність шляхів та методів його вивчення. Власне тому аналіз категорії «художній світ» має методологічний та методичний сенс.