2.4.5. Павзник (паузник)

Його назва походить від лат. pausa, грец. pausis – припинення. Це перерва у мовному потоці, що виконує роль словоподілу і заради експресивної виразності відмежовує одну фразу від іншої. Павзник – вірш, у якому в певній закономірності поєднуються різні стопи. У російському літературознавстві його називають дольником.

2.4.6. Фольклорне віршування

Виділяють три типи фольклорного віршування: пісенне, речитативне, говірне.

2.4.6.1. Пісенний вірш

Віршування зявилось на основі народних пісень, їх складали віршами. Ці вірші особливі, бо пісні співають. Окремі склади, які при співі вимовляються протяжно, акцентовано, мають головний наголос. Інші вимовляються з меншим притиском або коротше, вони ненаголошені. Тому головний ритмічний наголос у пісенному тексті не завжди збігається з граматичним, навіть в одному слові наголоси можуть стояти на різних складах:

Ой сусі́дко, су́сідко, сусідко́

Позич мені ре́шітко, ре́шітко, решітко́.

Те слово, яке співається коротше, втрачає наголос і приєднується до того, що має головний наголос, утворюючи складне слово:

А мій милий умер, умер,

Та й в коморі дуду запер.

У цитованому вірші складними словами є слова «аміймилий», «умерумер», «тайвкоморі», «дудузапер». Це ритмічні групи, чергуючись, вони створюють ритм.

Розмір народного вірша визначається кількістю наголосів і складів у рядку. Поширеними є двонаголошені восьмискладники (шумки). У них дві ритмічні групи по чотири склади (4+4):

Ідуть турки // на три шнурки…

Двонаголошені десятискладники (дві ритмічні групи по пять складів (5+5):

Ой, там у полі, // близько дороги.

Цей розмір використовується у колядках і щедрівках.

Двонаголошені дванадцятискладники (6+6):

Ой, горе тій чайці, //ой горе небозі.

Три наголошений 14-складник називають коломийкою (4 + 4 + 6):

Коломийка, / коломийка, // хоч вона дрібонька,

Вона мила, / вона люба, // вона солоденька.

Куплет коломийки може складатися або з двох чотирнадцятискладових рядків, або з чотирьох, де в першому рядку, поділеному цезурою надвоє, – 8 складів (4+4), а в другому – 6 (повторюються двічі) (4+4)+6. Наприклад:

Заграй мені, Іваночку, (4+4)

Я буду співати, (6)

Щоби легше дівчинонці (4+4)

Моїй танцювати. (6)

Коломийковий розмір давно увійшов в українську поезію. Його використовували І. Котляревський, Л. Боровиковський, В. Забіла, М. Петренко, М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький, Т. Шевченко. Цим розміром Т. Шевченко написав «Заповіт».

2.4.6.2. Речитативний вірш

Його назва походить від лат. recitare, італ. recitativo – читати вголос, виголошувати. Це наспівна декларація, яка характеризується емоційно забарвленою інтонацією, посиленням або зниженням логічних та ритмічних наголосів, застосуванням стилістичних фігур.

Цей тип народного вірша використовується в українських думах, російських билинах, історичних піснях, баладах, голосіннях, духовних віршах фольклорного характеру та пародіях на них. Текст народних дум ділиться на періоди. У кожному з них висловлюється певна думка. У періоді може бути від двох до 20-ти рядків. У рядках – різна кількість складів, рядки об’єднуються римуванням. Головні наголоси і їхня кількість у рядку визначає мелодія. Коли мелодія повільна, наголосів менше, якщо швидка – більше. Якщо у рядку не вистачає складу, то сусідній склад співається протяжніше. Коли є зайві склади – коротше. Повторюючись, музичні періоди надають строфі ритмічної цільності. Римування рядків – дієслівне, часто охоплює цілий період. Виконавець думи іноді вносить щось нове і в текст, і в музику.

2.4.6.2.1. Думи мають традиційну композицію: заспів, розгортання сюжету з частими ліричними відступами і кінцівку (славословія):

Ой полем, полем Килиїмським (9 складів)

То шляхом битим Гординським (8 -"-)

Ой там гуляв козак Голота (9 –"–)

Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота. (17 –"–)

Правда, на козакові шати дорогії (13 –"–)

Три семирязі лихії: (8 –"–)

Одна недобра, друга негожа, (10 –"–)

А третя й на хлів незгожа (8 –"–)

(«Дума про козака Голоту»)

Рівноскладові рядки і пісенна мелодія підкорені ритмічній вимові. У цій думі немає дієслівних рим.

2.4.6.2.2. Билина – виконувалась речитативом, як і українська дума. Рядки билини вимовлялися за приблизно рівну кількість часу. Билинні вірші неримовані, побудовані на тонічній основі. Рядки мають різну кількість складів – від 9 до 13, ритм оснований здебільшого на трьох, рідше двох наголосах у рядку.

Как издалеча было, из чиста поля,

Из-под белые березки кудреватыи.

2.4.6.2.3. Райошник – давня форма тонічного речитативного вірша. Рядки райошника нерівні, мають парне римування, здебільшого дієслівне. Райошник називають фразовиком або римованою прозою. Форма райошника використовувалася в інтермедіях, комічних сценках. Наприклад, репліка чорта з інтермедії «Баба, дід і чорт»:

Один день, бабко, і ти, діду, милії,

Вижу, же є-сьте веселії і барзо подпилії.

Музики питаєши? Я грач чудзоземски,

І волочай потішний, а жартун вшеленски;

Як заграю – не кождій в танцу весело скачет,

А інший з танечников і ревне заплачет.

Я такий музикант єстем: як скоро заграю,

То тим, що танцуют, пекло отвирают.