31. Синтаксис словосполучень і класифікація членів речення

Типи зв'язків між словами (сурядний і підрядний). Узгодження, керування, прилягання і координація як форми граматичного й лексичного зв'язку між словами у реченні. Го­ловні члени речення - підмет (тема речення) і присудок (ідея речення). Характеристика підмета: простий, складений. Характеристика присудка: простий (дієслівний), складе­ний (дієслівний, іменний). Слова в реченні групуються у словосполучення. Словосполучення - це проміжна ланка між окремими словами й реченням. Повнозначні слова можуть поєднуватися між собою як рівноправні. Такий зв'язок називається сурядним. Наприклад, у реченні Законодавчі акти містять рішення щодо законіе, указіе, постаное слова законів, ука­зів, постанов граматично не залежні між собою, тобто поєднані сурядним зв'язком. Але частіше слова у словосполученні залежать одне від одного, з'єднуючись підрядним зв'язком. У такому випадку одне слово є голов­ним (від нього ставиться питання), а інше залежним (воно відповідає на питання), і тому між ними не може ставитися кома. Розрізнюють три способи зв'язку між словами у підрядному словос­полученні. До граматичного зв'язку належить узгодження і керування, а до лексичного - прилягання. При узгодженні головне й залежне слова стоять в одній граматичній формі. Наприклад, у словосполученні законодавчі акти обидва слова сто­ять у називному відмінку множини, а кожна зміна головного слова вимагає відповідної зміни залежного: актів (яких?) законодавчих (родовий відмі­нок множини). Узгоджуватися можуть частини мови, які мають однакові граматичні категорії, тобто прикметник (дієприкметник), числівник або за­йменник з іменником (займенником). При керуванні головне слово вимагає від залежного певної і постій­ної граматичної форми. Як правило, головним словом, яке здатне керувати, є дієслово. Наприклад, у словосполученні брати до уваги слово брати, як би ми його не змінювали (беру, буду брати, брав), вимагає після себе тіль­ки родового відмінка (до уваги). При приляганні залежне слово приєднується до головного за змістом. Прилягати можуть прислівники або дієприслівники як незмінні частини мови: працювати (як?) сумлінно; створили комісію, (на підставі чого?) ке­руючись постановою.

Зв'язані у словосполучення слова називаються членами речення. До головних членів речення належать підмет і присудок (вони не залежать один від одного, координуючи між собою і складаючи спільний граматич­ний центр), а до другорядних - означення, обставина й додаток. Підмет - це головний член речення, який інформує, про що йдеть­ся мова (тема речення). Як правило, підмет виражається іменником або займенником у називному відмінку, але ним можуть бути й інші частини мови чи навіть цілі словосполучення: Фахіеець має право на позачергову відпустку (іменник); Вони вирішили проблему конкурентоспроможності (займенник); Десять ділиться на два (числівник); Нарощуеати обсяг ви­робництва - мета кожного підприємства (дієслово); Більшість із пра- ціеникіе адміністрації пройшли підвищення кваліфікації в магістратурі державного управління (словосполучення) тощо. Присудок - це головний член речення, який розкриває основну інформацію про підмет (ідея речення). Простий присудок виражається дієсловом і називається дієслівним: Згідно з теорією Хекмана і Олдхема існують три психологічних стани, що еизначають задоволеність людини працею і мотивацію (З газети). Складений присудок може бути дієслівним, коли одне з дієслів сто­їть в інфінітиві (Необхідно розглянути кожну із форм держкредиту окремо), й іменним, якщо основна інформація зосереджена в іменнику, числівнику, прикметнику або займеннику, а дієслово виконує допоміжну роль і може пропускатися: Акт - документ правової чинності; Два плюс сім буде дее'ять; Фірма "А.В.К." ееажається конкурентоспроможною у сфері харчової промисловості (З газети); Це буе еін. Додаток - другорядний член речення, який означає предмет і від­повідає на питання непрямих відмінків. Як правило, додаток пояснює присудок і може бути прямим, коли стоїть у знахідному відмінку без при­йменника (Величина й динаміка державного боргу характеризує стан еко­номіки й фінансів держави. З журналу.) і непрямим, коли відповідає на питання інших відмінків (Харизма - це влада, побудована на силі особис­тих якостей лідера. З журналу.). Означення - другорядний член речення, що вказує на ознаку пре­дмета і відповідає на питання який?, чий?, котрий?. Означення можуть бути узгодженими (пов'язуються з головним словом за допомогою узго­дження: неупереджений погляд, неупередженого погляду, неупередже- ному погляду тощо; п'ята година, п'ятої години, п'ятою годиною тощо) і неузгодженими (пов'язуються з головним словом за допомогою керуван­ня: чемпіонат із футболу, чемпіонату із футболу, чемпіонатом із фут­болу тощо; вулиця Артема, вулиці Артема тощо). Обставина - другорядний члени речення, який означає місце, час, причину, мету, спосіб дії і відповідає на питання де?, коли?, з якою ме­тою?, як? та ін.: Постачання нафтопродуктів (куди?) до районіе, де ве­дуться сільськогосподарські роботи, (коли?) у еересні буде збільшено (на­скільки?) етричі (З газети)