- •12. Принципи передачі власних назв російського походження
- •16. Поняття граматики і характеристика її основних розділів
- •18. Уживання складних слів, абревіатур і графічних скорочень при діловому спілкуванні
- •19. Способи словотвору і вживання деяких афіксів при діловому спілкуванні
- •21.Загальна характеристика частин мови
- •31. Синтаксис словосполучень і класифікація членів речення
- •32. Синтаксис речень і їх класифікація
- •33. Значення і функції розділових знаків
- •34. Синтаксичні засоби досягнення переконливості професійного спілкування
- •36. Особливості приватного ділового спілкування
- •37. Особливості публічного ділового спілкування
- •38. Невербальні засоби публічного спілкування.
- •39. Лексикологія як наука
- •40. Історичні зміни у складі української лексики
- •41. Фразеологізми і практика їх уживання у діловому стилі
- •42. Правила укладання документыв
39. Лексикологія як наука
Лексикологія є одним із найважливіших розділів мовознавства, який вивчає слово, його походження і лексичні значення (від гр. lexikos - "слово" і logos - "вчення"). Іншими словами, це наука про лексику, тобто про сукупність усіх слів і виразів певної мови. Таким чином, основним об'єктом лексикології є слово. Воно може вивчатися з фонетичної, морфологічної та інших точок зору. Але і фонетика, і граматика вивчає слово безвідносно до лексичного значення. І тільки лексикологія займається словом як таким: його походженням, етимологією, історичними змінами й сучасним лексичним значенням. Слово (якщо воно самостійне) - це комплекс звуків, який має лексичне значення і використовується у мовленні як єдине ціле. Слова можуть бути однозначними і багатозначними. Візьмемо, наприклад, слово йти. Ми кажемо солдати йдуть, машина йде, дощ іде, час іде, але ж у кожному такому словосполученні значення руху набувають своїх відтінків: "рухатися, пересуваючи ногами", "пересуватися", "падати", "минати, плинути". Таким чином, це слово багатозначне, або полісемічне. Усі значення у ньому тісно пов'язані між собою, але перше значення є прямим, а всі інші - переносними. Багатозначні слова не слід плутати з омонімами - словами, які мають однакове звучання (або написання), але різні лексичні значення. Наприклад, коса (дівоча, морська, гостра). Омоніми поділяються на омофони, що звучать однаково, а пишуться по-різному (по три карбованці - потри руку; Як тільки світанок настає, гусак чимчикує на стає), і омографи, які пишуться однаково, а звучать по-різному (пр'иклад - при- кл'ад, ж'ила - жил'а, дорог'а - дор'ога). Синоніми - це різні за звучанням, але однакові або близькі за лексичним значенням слова. Перший тип належить до абсолютних синонімів (мовознавство - лінгвістика, тому що - бо). Якщо ж слова лише близькі за значенням, вони належать до понятійних синонімів (тепло - жарко) - другий тип. Третій тип синонімів - стилістичні, які розрізнюються залежно від стилів мовлення (вивіз - експорт, очі - шари, процент - відсоток). Антоніми - це слова з протилежними лексичними значеннями: великий - маленький, починати - закінчувати тощо. Антонімів не мають слова з конкретними значеннями типу ніж, стакан, сто і т.п. Найчастіше антоніми спостерігаються серед прикметників, прислівників та іменників з якісними ознаками: любов - ненависть, добрий - поганий, тихо - голосно. У багатозначних слів для різних значень можуть існувати різні антоніми. Так, для слова голова у значенні "частина тіла людини" антонімом є слово ноги, а для значення "розумний" - дурний. У практиці ділового мовлення слід також розрізняти й пароніми - слова, які мають подібне звучання, але не мають спільного лексичного значення: абонент - абонемент, повстати - постати, туристичний - туристський, тактичний - тактовний та ін. Кількість паронімів у мові постійно зростає, особливо у термінологічних системах, наприклад, комунікативний - комунікаційний, музичний - музикальний, дипломат - дипломант - дипломник, тому треба точно знати значення таких слів, щоб уникнути двозначності й непорозуміння.