39. Лексикологія як наука

Лексикологія є одним із найважливіших розділів мовознавства, який вивчає слово, його походження і лексичні значення (від гр. lexikos - "сло­во" і logos - "вчення"). Іншими словами, це наука про лексику, тобто про сукупність усіх слів і виразів певної мови. Таким чином, основним об'єктом лексикології є слово. Воно може ви­вчатися з фонетичної, морфологічної та інших точок зору. Але і фонетика, і граматика вивчає слово безвідносно до лексичного значення. І тільки лек­сикологія займається словом як таким: його походженням, етимологією, історичними змінами й сучасним лексичним значенням. Слово (якщо воно самостійне) - це комплекс звуків, який має лексич­не значення і використовується у мовленні як єдине ціле. Слова можуть бути однозначними і багатозначними. Візьмемо, на­приклад, слово йти. Ми кажемо солдати йдуть, машина йде, дощ іде, час іде, але ж у кожному такому словосполученні значення руху набувають своїх відтінків: "рухатися, пересуваючи ногами", "пересуватися", "падати", "минати, плинути". Таким чином, це слово багатозначне, або полісемічне. Усі значення у ньому тісно пов'язані між собою, але перше значення є прямим, а всі ін­ші - переносними. Багатозначні слова не слід плутати з омонімами - словами, які ма­ють однакове звучання (або написання), але різні лексичні значення. Наприклад, коса (дівоча, морська, гостра). Омоніми поділяються на омофони, що звучать однаково, а пишуться по-різному (по три карбова­нці - потри руку; Як тільки світанок настає, гусак чимчикує на стає), і омографи, які пишуться однаково, а звучать по-різному (пр'иклад - при- кл'ад, ж'ила - жил'а, дорог'а - дор'ога). Синоніми - це різні за звучанням, але однакові або близькі за ле­ксичним значенням слова. Перший тип належить до абсолютних сино­німів (мовознавство - лінгвістика, тому що - бо). Якщо ж слова лише близькі за значенням, вони належать до понятійних синонімів (тепло - жарко) - другий тип. Третій тип синонімів - стилістичні, які розрізню­ються залежно від стилів мовлення (вивіз - експорт, очі - шари, про­цент - відсоток). Антоніми - це слова з протилежними лексичними значеннями: ве­ликий - маленький, починати - закінчувати тощо. Антонімів не мають слова з конкретними значеннями типу ніж, стакан, сто і т.п. Найчастіше антоніми спостерігаються серед прикметників, прислівників та іменників з якісними ознаками: любов - ненависть, добрий - поганий, тихо - голосно. У багатозначних слів для різних значень можуть існувати різні антоніми. Так, для слова голова у значенні "частина тіла людини" антонімом є слово ноги, а для значення "розумний" - дурний. У практиці ділового мовлення слід також розрізняти й пароніми - слова, які мають подібне звучання, але не мають спільного лексичного значення: абонент - абонемент, повстати - постати, туристичний - туристський, тактичний - тактовний та ін. Кількість паронімів у мові постійно зростає, особливо у термінологічних системах, наприклад, кому­нікативний - комунікаційний, музичний - музикальний, дипломат - дипло­мант - дипломник, тому треба точно знати значення таких слів, щоб уник­нути двозначності й непорозуміння.