16. Поняття граматики і характеристика її основних розділів

Граматика - це розділ мовознавства, який вивчає будову слова, класи слів за їх будовою і формами словозміни, а також типи словос­получень і типи речень. Вона, таким чином, поділяється на морфологію (гр. morphe - "форма, частина", logos - "слово, вчення") і синтаксис (гр. syntaxis - "побудова, порядок"). Морфологію не цікавить лексичне значення слова, вивчається тільки його загальне граматичне значення і граматична структура. Наприклад, різні щодо лексичного значення слова комітет, організація означають предмет і мають одну граматичну структуру з однаковими граматичними категоріями роду, числа й відмінка. Синтаксис, навпаки, цікавить конкрет­не лексичне значення слів і словосполучень при спілкуванні, тому він ви­вчає зв'язки між ними у реченні. Умовно кажучи, морфологія - це вертикальний зріз мови (об'єднання однакових за морфологічною структурою слів по вертикалі у певні частини мови: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник тощо), а синтаксис - горизонтальний зріз мовлення, який дає змогу з'єднати абсолютно різні за будовою і класом слова у речення, що є одиницею спілкування. Наприклад: Вихід із складу сільської громади здій­снюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади (Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Правильне розуміння основних розділів граматики - морфології і синтаксису - набуває не абстрактного, а цілком конкретного значення, яке гарантує дотримання основної вимоги до мови документів - ясності й точності. Морфологічна будова слова. Основне призначення слова - донести значення. Але будь-яке значення складається із суми окремих елементів. Цими елементами не можуть бути ані звуки, ані склади. Тим більше ними не можуть бути букви, які є тільки символами звуків, що обслуговують опосередковану писемну форму мовлення. З погляду морфології, слово складається з морфем. Морфеми - це найпростіші елементи слова, які мають лексичне або граматичне значення. Так, у слові трактористка морфеми трактор-, -ист- і -к- мають ле­ксичні значення, бо за їх допомогою ми встановлюємо цілісне уявлення про предмет (трактор- - "механізм" + -ист—"людина, яка обслуговує цей механізм" + -к- - "жінка, професією якої є обслуговування певного ме­ханізму"), а закінчення -а - тільки граматичне значення роду, числа й ві­дмінка. Оскільки перший тип морфем несе лексичне значення, він складає основу слова, до якої належать корінь і афікси. Корінь - це головна морфема, що утворює ядро слова, в якому зо­середжене основне лексичне значення. Ось чому слово може складатися тільки з кореня: стіл, ніж, кінь тощо. Але у слові можуть бути й додаткові лексичні значення. Наприклад, у слові відійти морфема від- додає до основного значення інформацію про початок руху; у слові студентка частина -к- несе додаткову інформацію про те, що перед нами особа жіночої статі та ін. Отже, морфеми, що приє­днуються до кореня, мають однакову природу - вони додають певні відті­нки значення, що дає змогу об'єднати їх у категорію афіксів. Афікси - це морфеми, які мають додаткові лексичні значення, за допомогою яких утворюються нові слова. Вони різняться тільки місцем у слові і поділяються на префікси (сто­ять перед коренем) і суфікси (стоять після кореня). До афіксів часто приє­днують постфікс - частку -ся, що є усіченою формою зворотного займен­ника себе: умивати - умивати ся (себе) - умиватися, умиваюся, умива­єшся (стоїть у кінці слова після закінчення). У повсякденній практиці його позначають як суфікс. Граматичне значення зосереджене в закінченнях. Закінчення - це морфеми, що мають тільки граматичне значення, утворюючи форми того самого слова (процес, процесу, процесом, у про­цесі; мінімальний, мінімального, мінімальному, мінімальним тощо). Таким чином, у слові можуть бути корінь, афікси (постфікси) і закін­чення.