Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
mova_lektsii.doc
Скачиваний:
586
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
3.51 Mб
Скачать

Прийоми звукового аналізу

1. Підкреслене вимовляння одного звуків у слові. В деяких випадках виділення звука може здій­снюватись силою голосу, в інших — протяжністю вимови, наприклад: с-с-син, с-и-и-ин, си-н-н-н. Цей прийом вико­ристовується під час виділення із слів голосних, особливо тоді, коли вони утворюють склад (оси, акула, одуд), фри­кативних та проривних приголосних, коли вони стоять за межами злиття (лі-с, ду-б).

До цього прийому прилягає також прийом домовляння учнями звука до розпочатого учителем слова. Напри­клад, показуючи дітям предметний малюнок їжака, вчитель каже «їжа'...», а учні додають — к.

  1. Впізнавання і виділення із слів вірша, скоромовки, потішки найчастіше вживаного звука. Для застосування цього прийому можна використовувати короткі вірші, різ­ного типу потішки, скоромовки, матеріал, пропонований для логопедичних вправ.

Виділення звука із слова на основі словесного опису та спостереження за його артикуляцією. «Сьогодні,— ка­же вчитель,— ми будемо вивчати такий звук, який утво­рюється губами. Губи міцно стискаються, і струмінь по­вітря розриває цю перешкоду. Який це звук, голосний чи приголосний? Впізнайте такий звук у слові «дуб». Як бачимо, цей прийом досить економний у часі. Цінність йо­го полягає в тому, що учні під керівництвом учителя зо­середжують увагу на істотних ознаках звука, які добре сприймаються різними аналізаторами — кінестетичним (мовленнєворуховим), слуховим і зоровим. Зрозуміло, що та­кий прийом корисно застосовувати при вивченні звуків, артикуляція яких добре піддається спостереженням [о], [у], [б], [п], [м], [с]. До цього ж прийому доцільно вдаватися і при опрацюванні звуків, що є парними за дзвінкістю або глухістю до вивчених раніше. Наприклад: «Сьогодні, діти, ми вивчатимемо звук, який вимовляється подібно до звука [ш], але під час його вимови ми чуємо не тільки шум, а й голос. Приготуйтеся до вимови звука [ш], а тепер вимовте звук ]».

Цей прийом є ефективним під час опрацювання звуків [дж], [дз], [дз'], правильна вимова яких формується з опо­рою на парні їм глухі — [ч], [ц], [ц].

4. Зіставлення слів, які розрізняються одним звуком. Ці звуки можуть стояти на початку слів (рак мак), у середині (коза — коса), у кінці (сом — сон). Даний при­йом можна застосувати також при зіставленні злиттів типу «пг», «п'г»; «Який звук у цих злиттях (складах) однаковий: ра, ро, ру, ре; тя, тю, тє, ті, тьо?»

Під звуковим аналізом слід розуміти не тільки вміння учня виділити певний звук із слова, уміння почути, впізнати його в інших словах, а й самостійно дібрати слово з певним звуком. Тому до прийомів звукового аналізу можна віднести ще два.

  1. Впізнавання певного звука у названих учителем сло­вах, визначення його позиції (на початку, в середині, в кінці). Важливою умовою застосування цього прийому є добір для впізнавання звука і таких слів, у яких він відсутній. Це загострює слухову увагу учнів, попереджує зви­чайне вгадування.

  2. Показником осмисленого ставлення учня до фоне­тичної структури слів є самостійний добір їх із певним звуком. Однак слід мати на увазі, що виконання першо­класниками такої вправи пов'язане із значними трудно­щами, зумовленими, з одного боку, порівняно невеликим словниковим запасом дітей, а з другого — слабким умін­ням користуватись ним. Тому допомогою для багатьох дітей служитимуть предметні малюнки, виставлені на дошці, серед яких мають бути і контрольні, тобто такі, що не містять у своїх назвах даного звука.

Доречними під час самостійного добору учнями слів із заданим звуком будуть завдання лексичного характеру: «Подумайте, у назвах яких птахів вимовляється звук [с]?», (Соловей, синиця, сойка, сорока, плиска, стриж).

Як бачимо, згадані прийоми передбачають частковий звуковий аналіз слів, тобто виділення тільки окремих зву­ків із слова. Тому в процесі навчання грамоти застосуван­ня їх має в основному підготовчий характер. По-перше, це вправи у виділенні окремих звуків, що служать осно­вою для формування вміння ще в добукварний період виконувати повний звуковий аналіз. По-друге, вони станов­лять собою підготовчий етап на уроці ознайомлення з но­вою буквою, що вимагає додаткового зосередження ува­ги на відповідному звукові.

Прийоми звукового синтезу

1. Утворити склад (злиття) з таких двох звуків: ], [а] на; [з], [о]зо; ], [е] — же; [т’], [у] тю; [сг], [о] — сьо та ін.

  1. Утворити склад з таких трьох звуків і вимовити його злито: [т], [р], [а]тра; [к], [р] [о] — кро; [к], [н],[и]кни; [м], [р'], [І] — мрі.

  2. Утворити склади (злиття) приголосного [л] з усіма вивченими голосними (ла, ло, лу, ле, ли); утворити склади (злиття) приголосного [т'] з усіма голосними (тя, тьо, тю, тє, ті).

  3. До названого складу дібрати подібний, але з м'яким приголосним: на (ня), ло(льо),ту (тю), не (нє), кру (крю), сло (сльо) тощо; до названого складу дібрати подібний з твердим приголосним: лє (ле), зя (за), клю (клу), грі (гри) та ін.

б. Утворити за зразком сполучення звука ] з різними наступними приголосними, твердими і м'якими (ар, ат, ан, ас, аль, ань, ать).

6. Утворити сполучення звуків, подібні до заданого, але з іншими приголосними: ово (оро, осо, оно, одо, оньо, ольо), ере (ене, есе, еле, еме, еде).

Інтерес учнів до синтетичних вправ значно зростає, як­що в результаті їх утворюються слова. Такі вправи зі сло­вами активізують і збагачують лексичний запас учнів, сприяють зміцненню навичок звукового аналізу. Разом з тим вони готують дітей до усвідомленого засвоєння при­йомів злитого прочитування слів із збігом приголос­них.

Наводимо приклади синтетичних звукових вправ, спря­мованих на утворення і злите вимовляння слів.

  1. До даних звуків додати звук [м] і назвати слово, яке утворилось: та-м, со-м, ло-м, грі-м, Кри-м, Кли-м,

  2. До даного сполучення звуків додати на початку звук [с] і назвати утворене слово: к-лас, к-ран, к-ріт, к-лубл к-рик, к-рюк.

  3. Додати до слова такий звук, щоб утворилося нове сло­во: рука-в, коса-р, рано-к, коло-с.

  4. Утворити слово із звуків, переставивши, якщо треба, їх місцями: [с, н, о] (сон); , с, і] (ліс); [а, м, к] (мак)} [р, с, и] (сир, рис).

5. До поданого складу додати інший, щоб вийшло сло­во: рі(чка), риб(ка), дру(зі), гру(ша), кві(ти).

У букварний період звукові вправи синтетичного ха­рактеру слід органічно поєднувати з буквеними. Частина таких вправ із словами, поданими в аналітико-синтетичній формі та в колонках, виконується безпосередньо за букварем, а частина розрахована на те, щоб учні викону­вали різноманітні дії з розрізною азбукою. Усі ці вправи спрямовані на формування й удосконалення навички чи­тання, в той же час вони е першими кроками в оволодінні письмом.

Сучасна методика навчання грамоти оперує такими звуковими синтетичними вправами, здійснюваними з опорою на букви:

1. Робота з різними складовими таблицями, яка сприяє безпосередньому

утворенню (синтезуванню) учнями складів з відомих їм букв. Форма, зміст і повнота цих таблиць можуть бути різними залежно від етапу застосування на уроці та поставленої мети, наприклад:

о

і

у

а

и

М

МО

МІ

МУ

МА

МИ

н

но

ну

ни

О

А

І

И

У

С

СО

СА

СІ

СИ

СУ

Н

В

Л

М



Використання складових таблиць здійснюється як в індивідуальній роботі, так і в колективній, зокрема на ета­пі закріплення звукового значення вивчених букв.

2. Побудова слів з розрізнених складів:

СИ НО ЛИ ЛИ МО

КО ВУ КИ НИ

(Коси, косили, носили, лимони, вулики). го ли Га

(голуби) (Галинка)

би лу нка

3. Читання слів за подібністю. Учням пропонують сло­ва, які за звуковим і буквеним складом мають багато спіль­ного, їх можна розташовувати в колонках або подавати в аналітико-синтетичній формі.

  1. Нарощування букв (на позначення голосних і при­голосних звуків), складів на початку і в кінці слів: рак — грак; коса косар косарка.

  2. Усічення слів (віднімання, як правило, кінцевих букв), що призводить до утворення слова ускладненої графічної структури, яке учні успішно прочитують з опо­рою на попередні слова: листи лист, брати брат.

  3. Зіставлення слів за графічною будовою з наступним відтворенням їх звукових форм. Цей прийом широко за­стосовується для зіставлення способів позначення твер­дих і м'яких, дзвінких і глухих приголосних: ліс лось, сад сядь, коза коса.

  4. Цікавими для дітей синтетичними вправами є доступні для них ребуси та анаграми.

8. Формуванню у першокласників динамічних за ха­рактером синтетичних дій сприяють ігри в буквене та складове лото, ігри-змагання в складанні якнайбільшої кількості слів. Наприклад, з виставлених на набірному полотні букв а, е, о, і; к, л, н, б — учні можуть скласти такі слова: клен, лан, лоб, кіно, білка, небо та ін.

У букварний період аналітичні та синтетичні вправи мають застосовуватись у тісному взаємозв'язку. Незважа­ючи на те, що на перший план на цьому етапі навчання грамоти виступають синтетичні дії, що пояснюється пер­шочерговим завданням цього періоду — навчити дітей читати, все ж на кожному уроці виникає потреба відводити час і на звуковий аналіз слів.

Виконання учнями значної кількості аналітичних і синтетичних вправ протягом періоду навчання грамоти є основою для вироблення у них правильних уявлень про звукову і графічну системи рідної мови у їх взаємозв'яз­ку, сприяє формуванню навички читання, закладає грунт для орфографічне правильного письма.

Лекція № 2 (2 години)

Періоди та етапи навчання грамоти, завдання кожного з них. Добукварний період навчання грамоти.

План лекції.

  1. Періоди навчання грамоти, завдання кожного з них.

  2. Основні навчально-виховні завдання добукварного періоду.

  3. Особливості роботи з шестирічними першокласниками.

  4. Методика ознайомлення учнів з фонетичними уявленнями.

  5. Зміст, побудова сторінки "Букваря" добукварного періоду.

  6. Зміст, структура і методика проведення уроків мови в добукварний період

Рекомендована література

  1. Каніщенко А.П. Будова слова та матеріали для проведення підготовчої роботи в букварний період (ілюстровані методично-теоретичні матеріали). -К.Д989.-58с.

  2. Кондратенко Л.О. Весела грамота. -К., 1994. - 144с.

  3. Методика викладання української мови. Навч. посібник. За ред. докт. філол. наук, проф.

С.І. Дорошенка. - К.: Вища школа, 1992. - 398с.

  1. Програма середньої загальноосвітньої школи. 1-4(1-3) класи. - К.: Освіта, 1997.-254с.

  2. Савченко О.Я. Урок у початкових класах. Навчально-методичний посібник. - К.: Освіта, 1993. - 224с.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]