
- •1. Гомер «Іліада»: історична основа, проблематика, система образів, художні особливості. Гомерівське питання.
- •2. «Батько трагедії» Есхіл. Проблематика, система образів, літературне відлуння трагедії «Прометей прикутий»
- •3. Вергілій. «Енеїда»: творча історія, проблематика, система образів, літературне відлуння (Котляревський). Вергілій і Гомер.
- •5.Поема Данте Аліг’єрі «Божественна комедія» - філософсько-художній синтез середньовічної культури
- •6. Роман Сервантеса «Дон Кіхот» як пародія на лицарські романи та трагікомічна епопея іспанського життя. Значення твору для розвитку нової європейської прози
- •10. «Робінзон Крузо» д.Дефо як реалістичний просвітницький роман.
- •11. Ідейно-художні особливості творчості Вольтера. Загальна характеристика філософської повісті «Простак».
- •12. Творча історія, проблематика та система образів філософської трагедії Гете «Фауст».
- •1.Творча історія
- •13. Особливості творчості е.Т.А. Гофмана (на матеріалі конкретних творів)
- •14. Загальна характеристика творчості Дж. Байрона (на матеріалі творів «Паломництво Чайльд-Гарольда» або «Мазепа»).
- •15. Історичний роман як жанр літератури романтизму (на матеріалі роману в.Скотта «Айвенго» або в.Гюго «Собор Паризької Богоматері»).
- •16. Російська література доби романтизму (на матеріалі творів о.Пушкіна, м.Гоголя, або м.Лермонтова).
- •17. Ідейно-художня своєрідність французького реалістичного роману (на прикладі творів Стендаля або о. Де Бальзака за вибором студента).
- •18. Специфіка англійського реалізму та її втілення у творчості ч.Діккенса (на матеріалі конкретних творів).
- •19 Питання: Ідейно-художня своєрідність російського реалістичного роману (на матеріалі творів л.Толстого або ф.Достоєвського).
- •3 Періоди:
- •8. Ознаки бароко у філософській драмі п. Кальдерона «Життя – це сон».
- •9. Ознаки класицизму у комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич» (або іншої – за вибором студента).
- •20 Питання: Поняття про символізм у європейській літературі кінця хіх століття та його філософсько-естетичні засади.
- •21 Питання: Творчі пошуки та новаторські відкриття в драматургії кінця хіх – початку хх ст. (на матеріалі одного з творів г.Ібсена, б.Шоу або а.П.Чехова).
- •22. Загальна характеристика «срібної доби» російської поезії
- •23. Поняття про футуризм, його естетичні засади та експериментаторство у царині поезії.
- •24. Поняття про акмеїзм, його естетичні засади та художні здобутки представників цієї течії
- •25. Своєрідність світобачення та його художнє вираження в оповіданні ф. Кафки «Перевтілення».
- •26. Проблематика роману м.Булгакова «Майстер і Маргарита», традиції світової літератури у творі.
- •27. Бертольт Брехт: теорія «епічного театру» та її основні положення (на прикладі однієї з драм Брехта за вибором студента)
- •28. Філософія екзистенціалізму та її вплив на розвиток світової літератури. Проблеми вибору в творах Сартра та Камю.
- •29. Символіка змісту та образів філософської повісті-притчі е. Хемінгуея «Старий і море».
- •30. Латиноамериканський роман. Генеза та особливості поетики. Творчість г.Гарсіа Маркеса.
9. Ознаки класицизму у комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич» (або іншої – за вибором студента).
Мольєр вивчав і використовував досвід класицистичного театру. Він підніс комедію до рівня поетичного жанру класицизму й водночас вивів її за межі класицистичної системи. У комедії втілені такі правила класицизму:
єдність місця (дія відбувається в будинку пана Журдена);
єдність часу (дія обмежується однією добою);
негативні персонажі протиставляються позитивним;
викриваються соціальні та людські вади: паразитизм аристократії (образ Доранта) та марнославство буржуазії (образ Журдена).
Але Мольєр не тільки дотримується правил класицизму, а й порушує їх:
драматург протиставив комедію трагедії, яка вважалася провідним жанром класицизму. Тим самим, порушивши суворі жанрові межі, він довів, що комедія за силою актуальності може стати в один ряд із високим жанром — трагедією;
у комедії «Міщанин-шляхтич» Мольєр порушує єдність дії: крім сюжетної лінії закоханого пана Журдена, в комедії розгортаються ще три лінії — Люсіль та Клеонта, маркізи та графа, слуг Ніколь та Ков’єля;
негативний герой (пан Журден) наділений позитивними рисами.
Новий художній напрям у літературі XVII ст. — класицизм — знову, як і попередники, доба бароко і Відродження,звертається до античності як до естетичного еталона. П'єса відомого комедіографа Мольєра «Міщанин шляхтич» стала втіленням рис класицизму (лат. classicus — зразковий), якому притаманнінормативність правил, ієрархія жанрів (поділ на високі, середні, низькі), культ розуму, гармонійність форм. Основою класицизму є раціоналізм, представники якого вважали, що краса та істина досягаються через розум. У класицизмі, як літературному напрямі, в драматургії існувало правило трьох єдностей: дії (головна дія не повинна перериватися не пов'язаними з нею прямо подіями та епізодами), часу (події повинні завершуватися протягом однієї доби), місця (місце дії залишається незмінним). На противагу бароко, якому характерні пишність і піднесеність стилю, представники класицизму подали сувору композицію, ясність і точність мови. До низького жанру в ієрархії жанрів класицизму відноситься комедія (грецьк. komodia: від komos — весела процесія і ode — пісня) — драматичний твір, у якому засобами комічного (гумору, сатири, іронії, сарказму та ін.) розвінчуються негативні явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи в людині. Героями комедії є представники середнього і низького класів. Комедія як жанр поділяється на комедію-балет, комедію ситуацій, комедію характерів, комедію масок тощо). П'єса Мольєра «Міщанин-шляхтич» має риси комедії-балету, У якій поєднується слово, танець, пантоміма, музика, образотворче мистецтво, і риск комедії характерів, побудованій на викритті рис характеру, що викликають сміх. Комедія «Міщанин-шляхтич» породжує безмежжя питань, серед яких і таке: які суспільні явища штовхнули Мольєра на створення цього епохального твору? Мабуть, головною причиною написання комедії «Міщанин-шляхтич» сталажиттєва потреба суспільства в утвердженні в житті і мистецтві світлого розуму, логіки, суворого порядку і моральності. До Мольєра найвідоміші письменники доби класицизму Корнель і Расін у своїх творах стверджували, що справжня людина в будь-якій ситуації чинитиме відповідно до вимог здорового глузду й обов'язку, хоч через це страждатимуть її почуття. На відміну від своїх попередників, Мольєр йде далі: він стверджує, що серце і розум мають бути в гармонії, тому й не тільки простофіля Журден висміюється в п'єсі, але й аморальний аристократ Дорант з холодним егоїстичним розумом.