29. Символіка змісту та образів філософської повісті-притчі е. Хемінгуея «Старий і море».

Літературні дослідники називають повість видатного американського письменника Е. Хемінгуея (1898-1961) «Старий і море» «притчею», ймовірно, це дійсно так. Так як цей, з одного боку, дуже реалістичний твір – не просто опис цікавої пригоди, не просто розповідь про поєдинок відважного старого рибалки з морем і рибою. Ця повість має значно більш широкий і узагальнений зміст, який не зводиться лише до авторської ідеї про необхідністьзбереження людиною мужності та гідності за будь-яких обставин. Але саме з приводу повісті «Старий і море» письменник сказав: «Здається, що, нарешті, я домігся того, над чим працював все моє життя». Що мав на увазі Хемінгуей? Напевно, однозначно відповісти на це питання неможливо. Але зрозуміло одне: він досяг у своїйтворчостівищої сходинки і на рівні ідей, і на рівні художнього зображення дійсності.

Ззовні сюжет повістідосить нескладний. СтарийСантьяго, геройтвору, стомлений невдачами, які переслідували його вже тривалий час, відпливає далеко в море, у пошуках здобичі. Йому пощастило: попалася «величезна риба». Та риба була велика і сильна, що старому довелося додати чимало зусиль, щоб перемогти її. Але на зворотному шляху акули пожирають рибу, і старому залишається її кістяк.

Однак справа в тому, що сама по собі боротьба старого з рибою, з акулами – це лише видима частина сюжетного «айсберга». Захована ж у підтексті частина говорить про більш важливе і значне: письменник розмірковує над взаєминами людини з суспільством, людини і природи, людини і навіть Всесвіту. Реалістичні образистарого, моря, риби, хлопчика, левів, акул навівають символістичного значення і знаходяться в протистоянні і єдності одночасно.

Стверджується думка про взаємозв’язок всіх жителів Землі: людей, тварин, птахів, і в той же час один з парадоксів людського існування: людина змушена вбивати тих, кого любить, хто «дорожчий від брата». Людина – частина природи, частина Всесвіту. Вона відчуває це і прагне до гармонії з ними. Саме такою повинна бути світобудова: людина в гармонійному співіснуванні з природою, Всесвітом – до такої важливої думки приходить Хемінгуей. Розглянемовзаємозв’язок образіві старого і хлопчика:

• старість – юність

• кінець – початок

Хлопчик Мандоліно– продовження старого, йогомайбутнє, він забезпечить йому безсмертя, отримавши разом з досвідом і частина душі старого. «Був би зі мною хлопчик», – рефреном звучать у повісті слова старого, якими автор утверджує думку, що сила людства в його єдності.

Образа акул– хижаків, ворогів можна ще сприймати, як перешкоди на шляху досягнення мети. Людина сміливо вступає з ними в боротьбу. Але «переможець нічого не набуває», – цю філософську думку Хемінгуей виніс навіть у заголовок одного зі своїх творів. Сутність людського життя в боротьбі і перемозі в ній, можливо, це перемога над собою.

У житті(море) у кожного єсвоя Риба(мета, мета), яку потрібно купувати, є своїАкули(вороги, перешкоди), і, слава Богу, є свійХлопчик(надія на майбутнє, на своє продовження), своїЛеви( «найкраще в моєму житті», символ юності, дитинства того, що допомагає жити).

А ще людина – частинка неосяжному Всесвіті. Вона відчуває себе добре лише в гармонії з усім, що оточує її: небом, сонцем, морем, птахами, рибами. Вона – не цар, не піщинка – вона рівна серед рівних.

Стають зрозумілими слова Хемінгуея з приводу закінчення ним повісті: «Здається, що я, нарешті, добився того, над, чим працював все моє життя». Письменник у своїх творах завжди зображував якісь актуальні соціальні конфлікти, проблеми сучасного йому життя, що оточує її суспільства. Тобто, там були зафіксовані лише миттєвості, а тут – вічна картина світу і людського існування.