Виникнення конфлікту

Розрізняються наступні стадії конфлікту:

• виникнення

• розвиток

• завершення (дозвіл, затухання)

Конфлікт виникає при наявності конфліктної ситуації. Конфліктна ситуація - початковий, передконфліктний етап. Вираз конфліктної ситуації є стан напруженості у взаєминах суб'єктів. Напруженість свідчить про усвідомлення суб'єктами назрілого протиріччя й потреби його дозволу. Початок конфліктного дії передбачає наявність мотивів. Мотив - не причина, а сукупність намірів суб'єкта. Він формується на основі оцінювання конфліктної ситуації. Реалізація конфліктної ситуації, перехід її в явний конфлікт завжди починається з будь-якого поштовху: внутрішнього, що виходить від одного з суб'єктів, чи зовнішнього. Початковий акт, що провокує конфлікт - інцидент. Це - дія однієї зі сторін конфлікту, що викликає відповідну реакцію іншого. Інцидент слід назвати пусковий причиною. Але не всякий інцидент виступає в цій якості, а лише той, який внутрішньо пов'язаний з конфліктним взаємодією, якщо ж інцидент є зовнішнім по відношенню до протиріччя, то його слід розглядати як привід. Провокаційний акт з боку, яка бажає якнайшвидшого початку конфлікту, буде не причиною, а приводом.

Причини виникнення конфлікту

Аналіз процесу виникнення конфлікту включає вивчення розвитку того протиріччя, що лежить в його основі. Л. Козер, американський соціолог, зазначає, що конфлікт виникає тоді, коли вичерпується можливість мирного вирішення протиріч.

Спостереження показують, що 80% конфліктів виникає крім бажання учасників. Відбувається це через особливості людської психіки, яким ми не надаємо великого значення. Головну роль у виникненні конфліктів відіграють конфліктогени. Конфліктогени - це слова, дії (або бездіяльності) здатні привести до конфлікту. Всі конфліктогени можна віднести до одного з видів: прагнення до переваги, прояв агресії, прояв егоїзму. Розглянемо докладніше кожен з представлених типів.

1. Прагнення до переваги.

• поблажливе ставлення, тобто прояв переваги з відтінком доброзичливості (наприклад: "як можна цього не знати?", "Вам адже російською мовою сказано".);

• хвастощі;

• категоричність, прояв зайвої впевненості у своїй правоті (наприклад: "Усі чоловіки негідники", "Все крадуть".). Саме категоричність викликає протест;

• нав'язування своїх рад. Рада слід давати лише тоді, коли про це просять. У цій ситуації рада займає позицію переваги.

• перебивання співрозмовника. Цим показується, що його думки більш важливі і саме його потрібно слухати;

• насміхання;

• згадка про яку-небудь програшній ситуації для співрозмовника;

2. Прояв агресії.

Агресія може проявлятися як риса характеру і ситуативно, як реакція на обставини, що склалися. Людей агресивних від природи - меншість. У переважної більшості природна агресивність у нормі, а виявляється лише ситуативна агресивність. Людина з підвищеною агресивністю - конфликтоген, оскільки вихлюпує накопичене роздратування на оточуючих. Іншими словами, він дозволяє свої внутрішні проблеми за рахунок інших людей. У той же час повна відсутність агресивності межує з апатією або безхарактерністю, оскільки позначає відмову від боротьби. Ситуативна агресивність виникає як відповідь на неприємності, викликані обставинами, що склалися. Це можуть бути неприємності на роботі, поганий настрій, самопочуття, отримані конфліктогени.

3. Прояв егоїзму.

Всі прояви егоїзму є конфликтогеном, так як егоїст домагається чогось для себе. При цьому він ставиться до інших людей як до об'єктів і засобів досягнення власних цілей