МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

КУРСОВА РОБОТА

з теми

«Типологія конфліктів у сучасному детективі»

Виконала:

студентка І курсу

групи ФУб 1-13-4.0д

Барланицька М.О

Керівник:

канд. філол. наук,

доцент Волошук Л.В

Київ – 2015

Зміст

Вступ………………………………………………………..…………2 – 4

Розділ 1.Загальні відомості

1. Поняття про детектив…………………………………………...5 - 8

2. Засновник детективного жанру………………………………...9-16

3. Жанр детективу в українській літературі…………………….17- 20

Розділ 2. Типологія конфліктів

1. Психологічний конфлікт……………………………………...21 - 25

2. Конфлікт ролей ……………………………………………….26 - 27

3. Конфлікт бажань………………………………………………28

Висновки…………………………………………………………….29

Список використаних джерел….…………………………………..30

Вступ

Актуальність обраної теми для дослідження зумовлена тим, що на сучасному рівні конфлікти несуть в собі велику небезпеку для світового товариства. Особливо небезпечним є силова форма вирішення міжнародного конфлікту. На рівні міжнародного конфлікту інтереси сторін протистояння стикаються на міждержавному рівні і суб`єктами конфлікту є держави. Нерідко конфлікти можуть переходити у міжнародну кризу, що особливо є небезпечним. Однією з особливостей сучасного конфлікту є те, що він може виникнути зсередини, тобто він може бути внутрішнім конфліктом, а вже потім перерости у міжнародний і призвести до міжнародних наслідків. Причинами конфлікту або його об’єктами можуть бути ресурси, влада, цінності, території і їхнє коло може розширюватись.

Необхідність пошуків засобів регулювання конфліктів та управління ними випливає з усвідомлення нової конфліктологічної парадигми мислення: по-перше, належить визнати і вмотивувати значення соціальних конфліктів як щоденного і природного явища соціального життя, його невід'ємного атрибута; по-друге, слід визнати не тільки неминучість конфліктності в суспільстві, а й виявлену та підкреслену конструктивну роль конфліктів у суспільному розвитку; по-третє, маємо усвідомити, що конфлікт можна регулювати і управляти ним.

Отож, більшість соціально-політичних конфліктів можуть бути оптимізовані на будь-якому рівні та стадії, а головне інструментальне завдання щодо конфлікту повинно бути визначено як управління ним. Правильно організоване управління надає конфліктному процесові форми, яка забезпечує мінімізацію неминучих політичних, соціальних, економічних і моральних утрат, оптимізацію тих чи інших сфер суспільного життя. Позитивні наслідки соціальне-політичного розвитку постають не з конфлікту як такого і не з уявної безконфліктності, а з уміння впливати на конфлікт у потрібному напрямі.

Головною метою дослідження є визначення причини та шляхів розв’язання сучасних міжнародних конфліктів.

Завдання дослідження випливають з головної мети:

- вивчення теоретичних підходів у конфліктології;

- аналіз причин і витоків більшості сучасних конфліктів;

- розробка і виділення основних шляхів розв’язання конфліктів різного типу тощо.

Об’єкт дослідження: конфлікти.

Предмет дослідження: типологія, особливості сучасних конфліктів тощо.

При написанні роботи були використані різноманітні наукові та навчальні матеріали таких провідних авторів, дослідників проблем міжнародних конфліктів як: Я.Й.Малика, А.В.Торкунова, А.І.Нікітіна, А.С.Філіпченка, Л.С.Голопатюка, М.Лєбєдєва, Г.А.Голубєва, В.Джаконіні, ЛьюісаКозера та ін.

Структура роботи: робота складається зі вступу, основної частини, яку складають два розділи з підрозділами, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Методи дослідження: під час виконання роботи були використані такі загальнонаукові методи дослідження як аналіз, синтез, літературний метод, метод хронології, метод порівняння та узагальнення, прогнозування.

Конфлікт – ситуація, за якої учасники відносин поєднуються єдиним

об’єктом, стосовно нього існує усвідомлена кожним несумісність їхніх інтересів; та діють на основі такого усвідомлення.

Розділ 1 Загальні відомості

Поняття про детектив

Детекти́в (англ. detective — «агент розшуку», з лат. detectio — «розкриття») — різновид пригодницької літератури, передусім прозаїчні твори, в яких розкривається певна таємниця, пов'язана зі злочином. Серед представників цього жанру — Едгар По, ВілкіКоллінз, Артур КонанДойл, Агата Крісті, Ерл Стенлі Ґарднер та ін. Улюбленцями багатьох читачів стали НатПінкертон, Нік Картер, Перрі Мейсон і особливо Шерлок Холмс, чиї розслідування досить заплутаних справ не позбавлені інтелектуальної гри.

В українській літературі інтерес до детективу виник у 20-ті роки (Майк Йогансен, Смолич Юрій та ін.). Пізніше, у 30-ті роки, цей жанр помітно вульгаризувався, перейнявся пафосом хворобливої «шпигуноманії», притаманної тоталітарним суспільствам.Основна ознака детектива як жанру — наявність у творі якоїсь загадкової події, обставини якої невідомі і мають бути виясненні. Найчастіше описувана подія — це злочин, хоча є детективи, в яких розслідують події, що не є злочинними (так, в «Записках про Шерлока Холмса», які звичайно відносять до жанру детектива, в п'яти розповідях з вісімнадцяти злочину немає). Суттєвою особливістю детектива є те, що справжні обставини події не повідомляються читачеві, принаймні, в повному обсязі, до закінчення розслідування. Замість цього, читач проводиться автором через процес розслідування, отримуючи можливість на кожному його етапі будувати власні версії й оцінювати вже відомі факти. Якщо у творі одразу описують всі деталі події, або ця подія не містить нічого загадкового, то його вже варто віднести не до чистого детективу, а до споріднених жанрів (бойовик, поліціейський роман і т. д.).

Важлива риса класичного детективу — повнота фактів. Розгадка таємниці не може будуватися на відомостях, які не були представлені читачеві в ході розслідування. До моменту, коли розслідування закінчиться, читач повинен мати досить інформації для того, щоб на її основі самостійно знайти рішення. Можуть приховуватися лише окремі незначні подробиці, які не впливають на можливість розкриття таємниці. В кінці розслідування всі загадки повинні бути розкритті, на всі запитання мають бути знайдені відповіді. Ще кілька ознак класичного детективу назвав Н. Н. Вольський («світ детективу набагато більше впорядкований, чим реальне життя»):

• Буденність обстановки. Умови, в яких відбуваються події детективу, в цілому звичні і добре відомі читачеві (в будь-якому випадку, сам читач вважає, що впевнено в них орієнтується). Завдяки цьому читачеві одразу видно, що є звичайним, буденним, а що — дивним, незвичним.

• Типовість поведінки персонажів. Персонажі в значній мірі позбавлені своєрідності, їх психологія і поведінкові моделі достатньо прозорі, передбачувані, а якщо вони мають які-небудь особливі якості, то вони одразу впадають в око читачеві. Також стереотипні мотиви вчинків (в том числі — мотиви злочинів) персонажів.

• Існування апріорних правил побудови сюжету не завжди відповідає реальності. Наприклад, у класичному детективі оповідач і сищик в принципі не можуть виявитися злочинцями.

Цей набір особливостей звужує поле можливих логічних побудов на основі відомих фактів, полегшує читачеві їх аналіз. Хоча не всі підвиди детективу точно відповідають даним правилам.Варто відзначити ще одне обмеження, якого практично завжди дотримується класичний детектив — неможливість випадкових помилок і збігів. Наприклад, у реальному житті свідок може говорити правду, може обманювати або бути обманутим, може помилятися (випадково переплутати дати, суми, прізвища). В детективі остання можливість виключена — свідок або правий, або ні, або в його помилки мають логічне пояснення.

Види детективів:

Детектив закритого виду - підвид, який, зазвичай, найбільш строго відповідає канонам класичного детективу. Сюжет будується на розслідуванні злочину, який здійснили в усамітненому місці, де перебуває строго обмежене коло персонажів. Нікого стороннього в даному місці бути не повинно, так що злочин може бути здійснено тільки кимсь з присутніх. Розслідування ведеться кимсь з тих, хто знаходиться на місці вчинення злочину, за допомогою інших героїв.

Цей вид детективу відрізняється тим, що сюжет в принципі виключає необхідність пошуку невідомого злочинця. Підозрювані очевидні, і робота сищика полягає в тому, щоб отримати про учасників події як найбільше відомостей, на основі яких можна буде виявити злочинця. Додаткова психологічна напруга створюється тим фактом, що злочинцем повинен виявитися хтось з добре відомих людей, з тих, які перебувають поряд, і зазвичай, не схожі на злочинця. Інколи в детективі закритого виду відбувається ціла серія злочинів (зазвичай — вбивств), в результаті яких кількість підозрюваних постійно зменшується

• Сиріл Гейр «Чисто англійське вбивство»,

• Агата Крісті «Десять негренят»,

• Борис Акунін «Левіафан».

Психологічний детектив - вид детективу може дещо відступати від класичних канонів в частині вимог до стереотипної поведінки і типової психології героїв. Зазвичай, злочин, що розслідується, скоєний за особистими мотивами (заздрість, помста), і основним елементом розслідування стає вивчення особистих рис підозрюваних, їх звичок, слабких місць, переконань, забобонів, з'ясування минулого. Існує навіть школа французького психологічного детектива.

• Буало-Нарсежак «Вовчиці», «Та, якої не стало», «Морські ворота», «Окреслене серце»,

• Себастьян Жапрізо «Дама в окулярах і з рушницею в автомобілі»,

• Ноель Каліф «Ліфт на ешафот».

Історичний детектив

Історичний (або псевдоісторичний) твір з детективною інтригою. Дія відбувається в минулому, або ж у теперішньому розслідується старий злочин.

• УмбертоЕко, «Ім'я троянди»

• Роберт ванГюлік, цикл творів про суддю Ді

• Буало-Нарсежак, «У зачарованому лісі»

• ЕллеріКвін, «Невідомий рукопис доктора Ватсона»

• Борис Акунін, літературний проект «Пригоди Ераста Фандоріна»

• Гілберт Кіт Честертон, цикл творів про отця Брауна

• ЛіндсейДевіс, цикл творів про детектива Фалько.

Іронічний детектив - детективне розслідування описується з гумористичної точки зору. Найчастіше твори, які написані в такому стилі, пародіюють штампи детективного роману.

• Ілля Варшавський, «Пограбування відбудеться о півночі»

• Леонід Каганов, «Майор Богдамир рятує гроші»

• Олександр Козачинський, «Зелений фургон»

• Дональд Вестлейк, «Проклятий смарагд», «Банк, який тріснув»

• Іоанна Хмелевська (більшість творів)

• Дар'я Донцова, (усі твори).

Фантастичний детектив - твір на перетині фантастики і детективу. Дія може відбуватися в майбутньому, альтернативному теперішньому або минулому, в повністю вигаданому світі.

• Станіслав Лем, «Розслідування», «Дізнання»

• ЕрікФренк, «Буденна робота», «Оса»

• Хольмван Зайчик, цикл «Поганих людей немає»

• Кір Буличов, цикл «Інтергалактична міліція» («Інтергпол»)

• АйзекАзимов, цикли ЛаккіСтарр — космічний рейнджер, Детектив Елайдж Бейлі і робот Даніель Оливо.

Політичний детектив - один із досить далеких від класичного детектива жанрів. Основна інтрига будується навколо політичних подій і конкуренції між різними політичними або бізнесовими структурами. Часто буває, що головний герой сам собою далекий від політики, але, розслідуючи справу, наштовхується на перешкоди в розкритті злочину з боку влади або розкривається якийсь заколот. Відмінною особливістю політичного детектива є (хоча і не обов'язково) можлива повна відсутність позитивних героїв, крім головного. Цей жанр нечасто зустрічається в чистому вигляді, але може бути складовою частиною твору.

• Чингіз Абдуллаєв

• Борис Акунін, «Статський радник»

• Віктор Левашов, «Заколот патріотів»

• А. Холл, «Берлінський меморандум» (МеморандумКвіллера).

Шпигунський детектив - базується на розповідях про діяльність розвідників, шпигунів і диверсантів, як у військовий так і в мирний час. За стилістичними рамками дуже близький до політичних і конспіраторських детективів, часто поєднується в одному і тому самому творі. Основна відмінність шпигунського детектива від політичного полягає в тому, що в політичному детективі важливішу позицію займає політична основа справи, що розслідується й антагоністичні конфлікти, а в шпигунському — увага загострюється на розслідуванні (шпигування, диверсія и т. д.). Конспіраторський детектив можна вважати різновидом і шпигунського, і політичного детективів.

• Агата Крісті, «Кішка серед голубів»

• Джон ЛеКарре, «Шпигун, що прийшов з холоду»

• Ян Флемінг, «Джеймс Бонд».

Крутий детектив.

Гангстерський детектив — назва одного з найбільш читаного виду детективів — частіше цей жанр називають «крутий» або «чорний» детектив. Зміни в реальному житті, розширення та посилення професійної злочинності, хвиля гангстеризму і викликали таке явище, як поява в просторому морі пригодницької літератури гангстерського детективу, який посів гідне місце серед своїх побратимів. У 20-30 роках в США починається новий етап розвитку детективів, з'являється нова школа — «крутий», або гангстерський детектив. Родоначальником його став відомий американський письменник ДешиллГемметт (1894–1961). Протягом п'яти років (з 1929 по 1934) він написав п'ять романів, кілька повістей і новел, в яких відбилися реалії життя: нові явища в злочинному світі і в діяльності правоохоронних органів США. Новизна полягала в тому, які масштаби в суспільстві набула злочинність. Вона стала організованою, більш масовою й агресивною, що пронизує всі сфери бізнесу і державної влади, політики та економіки.

• Практично всі твори ДешиллаГемметта, найвідоміший його роман — «Мальтійський сокіл».

• Більшість творів Джеймса Чейза

• Романи РеймондаЧандлера

Кримінальний детектив - специфічний жанр детективу, позаяк злочинець відомий і події описуються з його точки зору, а не людей, що його розшукують.

• ДжимТомпсон, «Вбивця в мені»