[Ред.] Номінальна і реальна заробітна плата

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата–це грошова сума, яку працівник одержує за погодинну, денну, місячну роботу.

Реальна заробітна плата–це сума товарів і послуг, які працівник може придбати за свою грошову заробітну плату.

Рух реальної заробітної плати можна визначити за формулою:

Неможливо розібрати вираз (Не знайдено програму texvc; Див. math/README — довідку про налаштування.): I_r = \frac{I_m}{I_c}

Де Неможливо розібрати вираз (Не знайдено програму texvc; Див. math/README — довідку про налаштування.): I_r,I_m,I_c

 - індекс відповідно реальної, грошової заробітної плати та індекс цін за товари і послуги.

Між номінальною і реальною заробітною платою не існує прямопропорційної залежності. Наприклад, номінальна заробітна плата може підвищитись, а реальна – знизитися, якщо ціни на товари і послуги зростали швидше, ніж номінальна заробітна плата. Це призводить до падіння реальної заробітної плати. Для підвищення номінальної заробітної плати застосовують індексацію і компенсацію [1, 351-352].

Динаміка середньомісячної номінальної та реальної заробітної плати в Україні подана у додатку 2.

[Ред.] Висновки

Заробітна плата – це точка перетину інтересів багатьох: підприємства; працівника, податкової, фондів тощо.

Заробітна плата виступає як один із основних регулювальників ринку праці. Однак аналізу і оцінці впливу зарплат на ринок праці й, передусім, на зайнятість в Україні не приділяється належна увага, що призводить до негативних наслідків – прискореного зростання безробіття, руйнування мотивів і стимулів до праці зубожіння більшості населення.

Заробітна плата визначається як винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважена ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата була, є і ще тривалий час буде важливим якісним показником економічного господарювання. [8]

В Україні на сучасному етапі економічних перетворень заробітна плата не виконує належним чином жодної із функцій (відтворювальна, стимулювальна, регулювальна). [1, 347]

На сьогоднішній день перехід до ринкових відносин, конкуренція змушують підприємства позбутися зайвих працюючих, або скоротити витрати на оплату праці. В умовах економічної трансформації заробітна плата повинна використовуватися як найважливіший засіб для стимулювання до зростання продуктивності праці, прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва. Але в Україні відсутня ефективна державна політика зайнятості, зарплат і трудових доходів. Проводиться політика “заморожування” заробітної плати, що дає змогу економити витрати на робочу силу і зберігати зайву чисельність зайнятих у економіці.

Заробітна плата, як макроекономічна категорія є доходом, який формує платоспроможний попит населення, що стимулює структуру і розвиток виробництва. А відтак зниження реальних доходів працюючих, відхилення ціни на працю від її вартості призводять до звуження внутрішнього ринку, що є в свою чергу причиною скорочення виробництва.

Реформування системи оплати праці в Україні є найважливішим завданням і потребує негайного здійснення.

В сфері матеріальної мотивації персоналу, враховуючи, що на підприємствах України склалися багаторічні традиції і певний досвід матеріального стимулювання персоналу, який не можна повністю ігнорувати, особливо на перехідному етапі до ринкових відносин, найбільш прийнятним є поєднання і доповнення вітчизняного і зарубіжного досвіду [8].

Існування розвинутої системи соціальних стандартів, гарантій та нормативів є ознакою соціально спрямованої держави. Завданням такої держави є не лише закріплення їх у своїх нормативно-правових актах, а й виконання та реалізація їх на практиці.

Питання №44

 

Актуальність теми. Особливо актуальним це питання є в Україні, оскільки держава, перебуваючи в стадії переходу від командно-адміністративної до ринкової, а інакше кажучи трансформаційної економіки, не здатна в силу реальних економічних можливостей виконувати свої зобов’язання перед суспільством.

У більшості країн, що розвиваються, на мінімальну заробітну плату покладається завдання регулювати структуру і динаміку загальної заробітної плати (регуляторна функція мінімальної заробітної плати). Тобто мінімальна заробітна плата виступає базою для встановлення мінімальних тарифних ставок робітників та мінімальних ставок оплати праці інших категорій працівників. При цьому створюється система галузевих, насамперед промислових і професійних рівнів мінімальної заробітної плати.

У країнах з розвинутою ринковою економікою мінімальна заробітна плата розглядається як засіб соціального захисту працівників: від зменшення рівня оплати праці в умовах безробіття; від падіння купівельної спроможності населення при посиленні інфляції. Тоді встановлюється єдина мінімальна заробітна плата, яка не має галузевих чи професійних відмінностей і не впливає на структуру загальної зарплати.

Окрім цього, мінімальна заробітна плата може використовуватись і як еталон під час розробки різних соціальних програм як засіб для нарахування соціальних виплат та надання соціальних пільг.