[Ред.] Сутність і функції заробітної плати

Праця, як і будь-який чинник виробництва, приносить його носію грошовий дохід – заробітну плату. Розкрити її сутність можна лише за умови відповіді на питання, що продається і купується: праця чи робоча сила. Представники різних напрямів економічної теорії по-різному трактують це питання.

Прихильники марксистської концепції вважають, що, по-перше, заробітна плата є ціною специфічного товару робоча сила. ЇЇ вартість визначається вартістю засобів існування працівника та його сім’ї. Праця є лише джерелом вартості, сама ж її не має. По-друге, у заробітній платі сплачується не весь продукт праці, а лише необхідний, тобто той, що відтворює вартість робочої сили. Звідси висновок: заробітна плата – форма вартості та ціни робочої сили.

Представники неокласичного напряму розглядають заробітну плату як ціну праці. Положення цієї теорії ґрунтується на теорії граничної продуктивності, що вперше була викладена економістом Дж.Кларком у книзі «Розподіл багатства». Вони стосуються не стільки сутності заробітної плати, скільки її рівня, що визначається попитом і пропозцією.

Попит на працювизначається визначається граничним продуктом, тобто приростом продукту про зростанні зайнятості на одного працівника. Коли граничний продукт від використання праці більший, ніж використання інших чинників, попит на працю зростає, і навпаки.

На пропозицію працівпливають такі чинники: чисельність працездатного населення в країні, тривалість робочого дня, рівень кваліфікації та професіональної підготовки населення.

Сучасна економічна наука розглядає заробітну плату як ціну, що виплачується найманим працівникам за використання їхньої праці.

Функції, які виконує заробітна плата:

ñ відтворювальна: спрямована на забезпечення розширеного відтворення робочої сили;

ñ стимулювальна: забезпечує мотивацію максимальної віддачі зайнятих працівників, встановлюючи пряму залежність величини заробітної плати від результаті праці ;

ñ регулювальна: полягає у впливі заробітної плати на співвідношення між попитом і пропозицією, формування [1, 345-346].

[Ред.] Мінімальна заробітна плата

Мінімальна заробітна плата—законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (стаття 95 Кодексу законів про працю України).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території країни для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. [2]

Застосування регламентованої заробітної плати передбачає:

ñ грошове забезпечення мінімально необхідного рівня відтворення робочої сили;

ñ підвищення загального рівня оплати праці, виходячи з потреб зростання якості життя найманих працівників;

ñ протидії тенденції зниження величини реальної заробітної плати;

ñ узгодження соціально-економічної політики із динамікою економічного розвитку країни [1, 349].

До мінімальної заробітної плати не включаються:

ñ доплати;

ñ надбавки;

ñ заохочувальні і компенсаційні виплати.