4.Темп мовлення як компонент інтонації

Темп мовлення (від італ. Tempo, яке походить від лат. Tempus час) - швидкість проголошення мовних одиниць різного розміру (найчастіше складів, іноді звуків або слів). Темп мовлення може бути обчислений двома способами: числом складів, чи звуків, або слів, вимовних в одиницю часу (напр., в 1 секунду), або середньою тривалістю (довготою) звучання мовної одиниці (на певному відрізку звучання мови). Тривалість звуків взагалі вимірюється у тисячних долях секунди - мілісекундах (мс). Темп мовлення кожного окремого індивідуума може змінюватися в широких межах - від 60-70 мс при швидкого мовлення до 150-200 мс при повільною. Існує також і залежність темпу від індивідуальних особливостей мовця.

4.1 Комунікативна значимість темпу мови

Нормальний темп мови російських близько 120 слів на хвилину. Одна сторінка машинописного тексту, надрукованого через півтора інтервали, повинна читатися за два чи два з половиною хвилини.

Темп мовлення може змінюватися. Це залежить від змісту висловлення, емоційного настрою мовця, життєвої ситуації.

Не складно, наприклад, визначити, від чого залежить темп вимовляння пропозицій:

- Швидше біжимо до лісу!

- Він іде повільно, нога за ногу заплітається.

- Повзе, як черепаха.

- Який довгий і похмурий день сьогодні!

Темп мови в даному випадку визначається змістом пропозицій. Перше закликає до швидкої реакції, до швидкого дії, тому проголошення прискорюється. Друге і третє пропозиції характеризують уповільнене дію. Щоб це підкреслити, що говорить розтягує вимова звуків, темп мови сповільнюється. В останньому реченні акцент падає на слова довгий і похмурий. Уповільнення мови при проголошенні дозволяє як би зобразити предмет, інтонаційно підкреслити його протяжність.

Різним буде темп мови, якщо фразу «Купівля мотоцикла обрадувала нас, але покупка автомобіля привела в захват» вимовити як констатацію факту і з глибоким почуттям. При констатації факту пропозицію вимовляється рівним голосом. Якщо ж мовець прагне передати своє емоційне ставлення, то другу частину він виголосить підвищеним тоном і в більш сповільненому темпі.

Взагалі, почуття захвату, радості, гніву прискорюють темп мови, а пригніченість, інертність, роздуми - сповільнюють його.

Дуже повільний темп характерний також для промови утрудненою, мови важко хворого, дуже старої людини. У уповільненому темпі читається судовий вирок, вимовляється присяга, урочисту обіцянку.

Темп мовлення має велике значення для успіху виступу.

4.2 "Абсолютна" швидкість

У країнах індоєвропейських мов говорять зі швидкістю від 200 до 500 складів на хвилину (швидкість нижче або вище цих значень відповідно визначаються як «вкрай повільні» або «вкрай швидкі»), тому можна визначити так:

близько 200 складів на хвилину відповідає відносно повільної мови,

близько 350 складів на хвилину відповідає відносно «нормальної» мови,

близько 500 складів на хвилину відповідає відносно швидкої мови.

Звичайно, є національні відмінності, так, наприклад, для французів чи італійців «нормальна швидкість» зазвичай вище, ніж для німців. Тому так складно перекладати італійські та французькі фільми на німецьку мову: синхронізація стає справою вкрай важким, тому що у фразі персонажа в одиницю часу вміщається більше слів, ніж за той же час можна сказати по-німецьки. Тому перекладачі або говорять швидше, ніж це «нормально» для німецького слухача, або пропускають якісь слова, тобто частково фільтрують інформацію. Зате при синхронному перекладі з англійської проблема прямо протилежна.