M00788(философия)

2

Навчально-методичний комплекс з курсу Філософія (для студентів денної форми навчання) / Укладачі: Арсентьєва Г.О., Бондаренко О.В., Володін П.В., Головко Л.В., Горбань А.Г., Кореневська В.М., Терлецький В.М. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2003. – 145с.

Укладачі:

доцент, к.соціол.н., зав.каф. Бондаренко Ольга Валеріївна

(теми 1, 2, 5, 13)

доцент, к.філос.н. Арсентьєва Галина Олександрівна (теми 6, 7) доцент, к.філос.н. Володін Петро Володимирович (теми 11, 12) доцент, к.філос.н. Головко Любов Василівна (тема 4)

доцент, к.філос.н. Горбань Анатолій Григорович (тема 3) доцент, к.філос.н. Кореневська В.М. (теми 8, 10) доцент, к.філос.н. Терлецький В.М. (тема 9)

Рецензент: к.філос.н., доцент, завідувач кафедри філософії ЗДІА Калюжний Віктор Степанович

Відповідальний за випуск:

к.соціол.н., доцент, зав.каф. філософії ЗНТУ Бондаренко Ольга Валеріївна

Затверджено на засіданні кафедри філософії ЗНТУ, протокол №_9_, від “_7_” _травня_2003 р.

3

З М І С Т

Перелік запитань до екзамену з курсу “Філософія” для студентів ден-

6

П Е Р Е Д М О В А

Сутність філософії полягає у роздумах над загальними, такими що мають граничні (найбільші) рівні узагальненнями, проблемами в системі «світ – людина». Філософія виступає, з одного боку, як система знання про світ у цілому та сутність ставлення людини до цього світу, з іншого боку, як загальний метод пізнавальної діяльності.

Вивчення у вищому навчальному закладі курсу “Філософія” передбачає ознайомлення студентів із основними ідеями, теоріями та проблемами сучасної світової філософії, із розмаїттям підходів, методологій, теоретичних побудов при їх вирішенні, а також розуміння студентами історичної логіки виникнення, розвитку та трансформації цих підходів, теорій, ідей, проблем. Все це має забезпечити у студентів глибоке засвоєння специфіки філософського осягнення дійсності, сприяти формуванню у них високої світоглядно-методологічної культури мислення, в тому числі в пізнанні сучасних соціальних явищ.

7

ТЕМА 1. ЩО ТАКЕ ФІЛОСОФІЯ І НАВІЩО ВОНА

1.Що таке філософія: основні визначення. Роль філософії у сучасному світі.

2.Історичні типи систем людського знання про світ: міфологія, релігія, наука, філософія.

3.Предмет філософії. Структура філософського знання: онтологія, гносеологія, логіка, аксіологія, соціальна філософія тощо.

1.1. Основні поняття та категорії

філософія, міфологія, релігія, наука, світогляд, раціональність, світ, людина, свідомість, мислення, ідея, зміст, граничні засади, філософська проблема, первинність, вторинність, існування.

1.2. Короткий виклад запитань плану

1.2.1. «Філософія… Є багато більш корисних наук, але немає більш потрібної» – казав давньогрецький філософ Аристотель.

Мабуть, про жодне явище людство не висловлювало настільки різні, розбіжні та суперечливі судження, як про філософію. Образ філософа у сучасній європейській культурі, так само як і в культурах попередніх епох, багато в чому суперечливий. Він може виступати – і як академічний вчений, який у тиші власного кабінету створює філософію як “жорстку науку”; і як прилюдний мораліст, який намагається керувати напрямком розвитку суспільства в ролі соціального лідера; і як релігійний проповідник, який пророкує картини подальшого розвитку людства; і як проста пересічна людина, яка “філософствує” своєю думкою, дією, вчинком, користуючись власним “життєвим розумом”. Філософія, з одного боку, постає цілісною системою знання, із власними принципами, категоріями, законами, теоріями; з іншого боку, вона виступає своєрідним випробуванням людського інтелекту (як професійного філософа, так і не-“філософа”, будь-якої людини) щодо його можливостей.

Отже, що ж таке філософія? Відповідь на це запитання є одночасно і простою, і складною. І багато самих різних підходів можливі при цьому. Зупинимося на декількох.

Перш за все, можна піти шляхом пригадування відомих визначень, які давались філософії відомими мислителями, письменниками, політичними діячами тощо протягом багатовікової історії людства.

Найвідоміше належить Георгу Гегелю – «у думках схоплена епоха» (тобто самосвідомість епохи). Готфрід Вільгельм Лейбніц ви-

8

значив філософію як «маятник навколо невловимої точки рівноваги між об'єктивним та суб'єктивним, між світом та місцем людини у ньому». Цікаве визначення дав А.Дюма–син: «Філософія є сукупністю знань та високого розуму, який застосовує їх» (у романі А.Дюма «Граф Монте-Крісто» це визначення прозвучало з вуст абата Фаріа). «Філософія – це культура душі» (Цицерон). «Філософія – жива душа культури» (Карл Маркс). Філософія – це «вміння жити у невідомому» (Лев Шестов). «Філософія – це різні форми раціональності» (Альбер Камю). «Філософія – це грамотність мислення, грамотність очікувань, прагнень, вимог, що висуваються до світу» (Мераб Мамардашвілі).

Ще низка визначень філософії: «наука, яка допомагає позбутися від незнання, яка одна існує заради самої себе» (Аристотель); «знання про незнання, вчене незнання» (І.Кант); «ностальгія, потуга усюди бути вдома» (Новаліс); «загальне знання, що охоплює усю людину, базуючись на методі вільного мислення» (Шлегель); «інтелектуальне споглядання світу» (Шеллінг); «мати наук» (Л.Фейєрбах); «вчення про мислення та його закони» (Ф.Енгельс); «лише вона вносить сенс і людське значення в усе, чого вона торкається» (О.Герцен); «мудрість– знання» (Ж.Мартен); «не є наука, а є акт життя» (М.Бердяєв); «реалізує потребу людини у неможливому, помножує можливі світи, постійно розширюючи простір можливого» (Е.Гуссерль); «мислення про вічне та неминуще» (Платон); «дослідження перших начал та перших причин» (Аристотель). Таким широким є діапазон оцінок статусу філософії у людській культурі: від спроможності проникнення у першопричини світу до індивідуального самовираження.

Філософія як система знань про світ виникла у УІ ст. до н.е. у Давній Греції. З тих пір не вщухають суперечки щодо предмету філософських розмірковувань, призначенні філософії, її співвідношенні із іншими формами людської духовної діяльності.

Сам термін «філософія» упровадив давньогрецький філософ Платон. «Філософія» – це «любов до софії», що часто перекладається як «любов до мудрості». Але давньогрецьке поняття «софія» більш насичене та складне, ніж просто «мудрість». «Софія» – це естетична категорія Античності, яка описує граничну (найвищу) досконалість як фундаментальний стан найвищої досконалості світобудови. Під «софією» Платон мав на увазі не здобуту, суб'єктивну властивість людського розуму, а деяку «велику та притаманну тільки божеству» об'єктивну якість розумно упорядкованого й гармонічного світу. Людина не

9

може по-справжньому злитися із «софією», вона може лише «любити» її, поважливо та на відстані.

Першим назвав себе філософом давньогрецький мислитель Піфагор. Фраза про те, що «філософія розпочинається із здивування», належить Піфагору. Піфагор першим «здивувався», що 2 × 2 = 4 – завжди і всюди, що цей зв'язок понять не залежить ні від людини, ні навіть від усього людства. Тобто: філософія як «бачення» ідей», спроможність сприйняття ідей, незаперечного зв'язку понять. Спроможність за емпіричними явищами бачити Поняття, а за ними Ідеї; серйозно ставитися до об'єктивного зв'язку понять. Здатність дивуватися та радіти цьому зв'язку.

Не менш цікаво ознайомитися з тим, що розуміла під філософією давньосхідна культура.

Що є центральною тезою, на якій базується розуміння людини та світу в філософії Сходу? Мабуть, найважливіша риса – заперечення індивідуального людського «Я». Людина має позбутися відчуття власної індивідуальності, щоб розчинитися в одвічній гармонії Всесвіту, не порушуючи божественних законів цієї гармонії. І, отже, “філософствувати” для східної людини – означає розмірковувати про те, яким чином це зробити; і не тільки розмірковувати, але й займатися спеціальними психопрактиками (медитацією, перш за усе), щоб досягнути стану розчинення у світі, стану нірвани.

Але повернемося до західної культури та філософії. Отже, що таке філософія?

Одне із визначень видатного радянського (грузинського) філософа М.К.Мамардашвілі звучить так: «Філософія – є певне зусилля, щоб трапилася думка». Як його розуміти? Це – здатність на особливий режим гармонії думки, який відрізняється від щоденних людських психологічних станів. Філософія постає думкою про думку.

Світ неможна показати у вигляді предмета (який можна було б взяти у руки та покласти у кишеню). Для вирішення такого роду проблем існують форми. Право – це форма. Мистецтво – це форма. Наука

– це форма. Філософія – це також форма. Тільки форма чого? Філософія – це форма, яка дозволяє зрозуміти людині те, що без неї вона не змогла б зрозуміти; побачити те, що без неї залишилось би непобаченим; зазнати того, чого без неї людина не могла б відчути. Є щось у світі, що визначає собою саме існування світу, і що потребує своєї особливої мови, щоб це «щось» виразити. І ця особлива мова є філо-

10

софією, яка принципово дає людині можливість «бачити» світ і себе. Ця мова називається філософським рівнем, філософським контекстом осмислення світу.

Тут ми наближаємося до наступного, дуже важливого, підходу до розуміння філософії – філософія як наслідок особливого становища людини (як такої) у світі.

Згідно з німецьким філософом І.Кантом, відповідь на запитання “Що таке філософія?” це відповідь на чотири запитання: що людина може знати?, що вона повинна робити?, на що вона може сподіватися?, що таке людина? Усі вони – про “людину”. Це зумовлено: 1) філософія є людською справою: не було б людини, про все це не велась би й розмова; 2) про щоб не говорилось (природу, науку, творчість тощо), завжди так чи інакше йдеться про людину; 3) на рівні людини та через людину глибинні характеристики світу (людського буття) виходять у своє виявлення.

Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини. Вона є глибинним та непереборним прагненням людини до прозорості й осмисленості підвалин власного буття. Філософія є пошуком та знаходженням людиною відповідей на головні запитання свого буття (найбільш суттєві, фундаментальні, всеохоплюючі, такі що не знають винятків, які поєднують життя людей у цілісну систему, у поле функціонування якої потрапляє кожна людина). Усе це – питання про людину та її становище у світі. Людина своєю активністю створює світ навколо себе, у якому живе і який хоче знати.

Отже, філософія була і залишається інтелектуальною формою відповіді на глибинні занепокоєння та запити людини. «Лише філософія відрізняє нас від дикунів та варварів, і кожен народ є тим більше цивілізований та освічений, чим більше в ньому філософствують» (Р.Декарт). «Хай ніхто не зволікає із заняттями філософією ні у молоді літа ні на старості» (Епікур).

1.2.2. Філософія не є єдиною системою людського знання про світ. Протягом історії людства послідовно змінювали одна одну міфологія, релігія та наука – як системи людського знання про світ. Яке місце та який статус посеред них у філософії?

Міфологія – /від грец. mifos – переказ, легенда та logos – слово, поняття, вчення/ – це форма та спосіб розуміння світу на ранніх стаді-