M01285 СОЦІОЛОГІЯ печать

Міністерство освіти і науки України

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СОЦІОЛОГІЯ

конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей заочної форми навчання

2003

2

Соціологія: конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей заочної форми навчання / Укл..: Ратієва О. Г., Соколенко Ю.М., Ясир М.М. - Запоріжжя: ЗНТУ, 2003.- 48 с.

Укладачі: О.Г. Ратієва , ст.викл. Ю.М.. Соколенко, ас.

М.М. Ясир, ас.

Рецензент: В.Т. Варяник, доц., канд.іст.наук

Комп’ютерний набір та верстка: Є.В. Кириленко, ст. гр. Е – 129

І.В. Мороз, ст. гр. Е – 129 Д.В. Палєєв, ст. гр. Е – 129

Відповідальний за випуск: Ясир М.Д., завідувач кафедри

Затверджено на засіданні кафедри політології і права.

Протокол № 5 від 27.12.2002 р.

3

ЗМІСТ

1. Соціологія як наука Предмет, структура, функції соціології..................................………4

2. Виникнення і становлення соціології як самостійної науки...............................................................………..10

3. Соціальна структура суспільства.

Теорія соціальної стратифікації...................…………………..……17

4.Категорії соціальної динаміки ......................................…..………25

5.Соціологія управління ...............................………………………...33

6.Методика та техніка соціологічних досліджень ………..…..….40

4

Тема 1 СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ СОЦІОЛОГІЇ

1 Поняття соціології, соціальних спільнот, соціальних інститутів

Термін соціологія походить від латинського слова "societas" (суспільство) і грецького "logos» (слово, навчання). У буквальному розумінні соціологія - це наука про суспільство. Потреба пізнати, осмислити суспільство, виразити своє відношення до нього супроводжувало людство на всіх етапах історичного розвитку.

Поняття «соціологія» введено в науку французьким вченим Огюстом Контом у 30-х роках XIX ст. Соціологію він представляв як науку, що поєднує всі галузі знань про суспільство. Поступово, у міру нагромадження соціальних знань, зростала кількість соціологічних теорій і концепцій. Сучасна соціологія - це різноманіття течій і наукових шкіл, що неоднозначно трактують предмет соціології і її роль, порізному визначають її як науку.

Соціологія - наука про становлення, розвиток і функціону-

вання суспільства, соціальних, спільнот, соціальних відносин і соціальних процесів. Соціологію можна також трактувати як науку про соціальні спільноти, їх виникнення, становлення і тенденції розвитку. Практично у всіх визначеннях присутнє поняття «соціальна спільнота». Соціальна спільнота - це реально існуюча сукупність індивідів, що піддається спостереженню і вивченню а також характеризується відносною цілісністю. Фактично це своєрідна одиниця виміру суспільства. Соціальні спільноти виникають у ході історичного розвитку людства на всіх його рівнях. Споконвічно люди поєднувалися в племена, роди, клани на підставі кревних уз, шукаючи захисту від зовнішніх ворогів, стихійних сил, і т.д. Тобто, на ранніх етапах розвитку людство об’єднувалося, керуючись зовнішніми факторами. Надалі мотивами об'єднання людей у спільноти стають виробничі інтереси і потреби, релігійні вірування, політичні погляди, способи проведення дозвілля і т.д.

Соціальні інститути - це форми самоорганізації людського життя. Саме через той чи інший інститут регулюється спільна діяльність людей, забезпечується стійкість людських відносин. У соціології соціальний інститут може розглядатися як:

- сукупність органів і організацій, що відповідають соціальній струк-

5

турі суспільства (наприклад, економічний інститут - сукупність су- б'єктів економічної діяльності);

-сукупність соціальних норм і культурних зразків, традицій, що визначають стійкі форми соціальної поведінки і соціальної дії;

-поведінка відповідно до цих норм.

Виділяють наступні соціальні інститути:

-економічні, що забезпечують розподіл матеріальних благ, організацію праці, грошовий обіг і т.д.

-політичні, що займаються встановленням, виконанням і підтримкою влади;

-церемоніальні (інша назва - обрядові, вузькосоціальні), що займаються встановленням норм і правил поведінки, закріпленням традицій (наприклад, способи вітання, святкування, ведення ділової та особистої переписки і т.д.);

-релігійні, що регламентують взаємини суспільства і церкви, а також внутрішньоцерковні відносини і атеїстичну діяльність відносно церкви;

-виховні і культурні, що займаються проблемами виховання й освіти, соціалізації кожного покоління, передачею з покоління в покоління культурних цінностей і зразків;

-шлюбу і сім’ї, що займаються відтворенням суспільства.

2 Предмет і об'єкт соціології

Об'єктом будь-якої науки є те, на що спрямовано процес дослідження. Власне той самий об'єкт може вивчатися різними науками (наприклад, природа вивчається групою природничих наук). Що стосується предмету вивчення науки, то він строго окреслює ті границі, в рамках яких буде вивчатися об'єкт. У нашому випадку, об'єктом вивчення соціології є соціальна реальність (чи соціальна дійсність) а також саме суспільство, як цілісний організм (соціальна система).

Предметом соціології буде діяльність людей, соціальних спільнот у рамках суспільства.

3 Структура соціологічного знання

Відповідно до вищесказаного, можна розглядати структуру соціологічного знання в такий спосіб:

- загальні соціологічні теорії, що відображають визначальні тенденції становлення, функціонування соціальних спільнот, роль і місце в цих процесах людини, як істоти соціальної;

6

-спеціальні соціологічні теорії, що досліджують розвиток і відтво-

рення людиною окремих соціальних спільнот, а також суть і основні характеристики людини соціальної;

-галузеві соціологічні теорії, що розкривають механізми життєдіяльності і функціонування соціальних спільнот у визначених сферах громадського життя і процеси соціалізації людини;

-емпіричні соціологічні дослідження, спрямовані на виявлення, ана-

ліз, узагальнення соціальних фактів: дій, вчинків людей, конкретних продуктів людської діяльності, розвитку і взаємодії створених людьми соціальних спільнот.

Усі ці компоненти соціологічного знання тісно пов'язані між собою: без науково обґрунтованої теорії емпіричні соціологічні дослідження не можуть дати достовірної картини соціальних процесів, узагальнити їх у струнку систему, а сама теорія, в свою чергу, ризикує відстати від життя і перетворитися в догму, якщо вона не використовує первинну соціологічну інформацією про зміни і нові тенденції в розвитку суспільства.

4 Функції соціології

Соціологія як самостійна область знання реалізовує усі функції, характерні для суспільних наук: теоретико-пізнавальну, критичну, описову, прогностичну, інформаційну, світоглядну. Взагалі усі функції соціогуманітарних наук прийнято поділяти на дві основні групи:

гносеологічні (тобто пізнавальні) і власне соціальні. Перші виявля-

ються в повному і конкретному пізнанні всіх сторін соціального життя, другі - розкривають шляхи і способи реалізації цих знань. Основними гносеологічними функціями соціології є теоретико-пізнавальна і критична. Мова йде про пізнання й оцінку навколишнього світу людиною. За допомогою критичної функції соціологія диференційовано підходить до дійсності, виявляючи в ній те, що вимагає змін. Крім цього, обидві ці функції сприяють нагромадженню і систематизації знань. Описова й інформаційна функції відповідають за опис досліджень у виді наукових звітів, статей, за систематизацію і поширення соціальної інформації. Прогностична функція полягає у формуванні соціальних прогнозів. Для кожного окремого індивіда найважливішою функцією є світоглядна. Використання соціологією кількісних даних, конкретних фактів дають можливість людині (чи групі людей) сформувати свої погляди на соціальну реальність. При цьому соціологія

8

відмінною рисою соціології від інших суспільних наук є те, що вона являє собою генералізуючу науку. Історія, на відміну від соціології - наука індивідуалізуюча, тому що концентрує свою увагу на вивченні неповторних явищ: християнства як певної релігії, Авраама Лінкольна як певного президента, України як певної держави тощо. Соціологія ж досліджує властивості, загальні для всіх релігій, усіх держав, усіх націй, усіх воєн і революцій, усіх випадків президентства і т.д.

Але існують інші генералізуючі соціальні науки, такі, як економіка, політологія, право. Чим же соціологія відрізняється від них? Кожна з цих наук має справу лише з однією сферою соціокультурного простору: економіка - з економічними відносинами, досліджуючи господарську структуру; політологія - з політичними відносинами, аналізуючи державу та інші політичні інститути; правові науки - з правовими відносинами, пояснюючи систему встановлених державою загальнообов'язкових правил і норм поведінки. Відповідно до цього центральною діючою особою в економічних науках є людина як суто економічний суб'єкт, у політичних науках - як політичний суб'єкт, у юридичних науках як суб'єкт, що діє в правовому чи протиправному просторі тощо.

Соціологія ж досліджує всі соціальні процеси, незалежно від того, якими вони є - економічними, політичними, правовими, творчими, релігійними, філософськими, етичними і т.д. Вона докорінно відрізняється від інших генералізуючих наук тому, що аналізує суспільство в єдності всіх його сторін, областей, сфер, весь соціокультурний простір. Більш того, соціологія вивчає і взаємозв'язок між явищами, що стосуються предмету дослідження різних суспільних наук. Це може бути дослідження зв'язку між виробничими циклами (предмет економіки) і циклами розвитку злочинності (предмет правових наук). Соціологів може цікавити, чи впливають економічні кризи на зростання правопорушень, а економічне процвітання - на їхнє зменшення.

Далі, економічні науки досліджують людину економічну, тобто людину, що зайнята в процесі виробництва; політичні науки цікавляться людиною політичною, яка бере участь у політичних процесах і акціях; релігієзнавство вивчає людину релігійну в її стосунках з Богом. Соціологія розглядає людину соціальну в економічній, і в політичній, і в релігійній, і в етичній, і в художній іпостасях.

Отже, на відміну від інших соціогуманітарних наук соціологія є генералізуючою наукою, що досліджує суспільство в цілому і

9

людину як істоту соціальну. Соціологія активно співпрацює з іншими сферами наукових знань про соціум і людину, ґрунтуючись на досягненнях статистики, демографії, психології, економічних політичних, правових наук і дисциплін. Нині соціологія все більш успішно кооперує свою діяльність також з природничими і технічними науками, утворюючи спеціальні галузі знань на стику наук. Відбувається своєрідна "соціологізація" наук, з'являються такі напрямки, як біосоціологія, соціологія населення, соціологія злочинності, соціологія менеджменту, соціологія підприємницької діяльності тощо.

10

Тема 2 ВИНИКНЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ ЯК САМОСТІЙНОЇ НАУКИ

1 Передумови виникнення соціології. О. Конт - засновник соціології як самостійної науки

Біля двох з половиною тисяч років тому на базі первісної міфології виникає філософія, що на перших етапах свого існування була сукупним знанням про світ і містила в собі елементи астрономічних, математичних, фізичних і інших знань. Окремою областю філософії – «цариці наук» – поступово стає соціальна філософія, що вбирає в себе численні спроби пояснити сутність суспільства, суспільні явища, місце і роль у них людини. У соціальній філософії людина розглядається як частина природи, вона підвладна природним законам, а суспільство - це вищий продукт природи. Поступово з філософії виділяється ціла група наук. На початку XIX ст. французький мислитель Анрі СенСімон (відомий як соціаліст - утопіст ) першим порушив питання про винесення науки про людину суспільну в ранг наук, що ґрунтуються на спостереженні й експерименті. Методологічні розробки СенСімона сприяли формуванню позитивізму, як напрямку філософії, а згодом - соціології (позитивний від латинського - реальний). Домашній учитель, а згодом - секретар Сен-Сімона Огюст Конт вважається і родоначальником позитивізму і засновником соціології. Він же дав назву науці про суспільство, спершу назвавши її «соціальна фізика», а потім -«соціологія» (30-40 р. ХІХ ст).

Соціологію Конт розділив на дві основні частини: соціальну статику і соціальну динаміку. Соціальна статика - це, по суті, анатомія суспільства, його раціональна, ефективна організація, досягнення соціальної гармонії (консенсусу). Конт порівнює суспільство з живим організмом, що має різні органи, які виконують свої специфічні функції. Не можна розглядати функціонування окремого органа у відриві від цілісного живого організму. Соціальна динаміка вивчає закони розвитку соціальних систем і їхньої зміни. Слід зазначити, що у своїх працях Конт так і не зміг відірватися від аналогій із природничими науками, надмірно пов'язуючи соціальні процеси і явища з тими, котрі вивчаються природознавством. Людина в його вченні виступає насамперед природною істотою, вона не має самостійної ролі і є вторинною стосовно первинності суспільства.