ОСНОВИ БУДОВИ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ

відомості про тип та спорядження снаряда, виготовлення пороху та бойового заряду наносяться у вигляді маркування і розпізнавального фарбування.

Фарбування боєприпасів поділяється на запобіжне і розпізнавальне.

Запобіжне фарбування наноситься у мирний час на корпуси всіх снарядів і мін більше 37-мм з метою захисту їх від корозії. Крім того, воно дозволяє відрізняти бойові, практичні, агітаційні снаряди за фарбуванням їх корпусів. Так, бойові снаряди фарбуються в сірий колір, практичні – у чорний, а агітаційні – в червоний. Запобіжне фарбування може наноситися на центрувальні потовщення і ведучі пояски снарядів.

Розпізнавальне фарбування наноситься у вигляді кільцевих смуг різних кольорів. На снарядах і мінах кільцеві смуги наносяться на головних частинах або під центрувальним потовщенням і мають такі значення кольорів: червоний колір

– запалювальний снаряд, синій колір – бетонобійний снаряд, чорний колір – димовий снаряд, чорний та білий кольори – пристрільно-цілевказівні снаряди.

Виняток становить чорна кільцева смуга, яка наносилася на корпуси старих снарядів зі сталистого чавуну над нижнім ведучим пояском або центрувальним потовщенням і відрізняла їх від аналогічних стальних снарядів. Тому димовий снаряд зі сталистого чавуну старої конструкції має дві чорні кільцеві смуги.

Крім того, для розпізнавання підкаліберних снарядів обтічної форми від інших бронебійно-трасуючих снарядів їх головна частина на 36 мм фарбується в червоний колір. Усі інші снаряди легко розпізнаються за зовнішнім виглядом і тому розпізнавального фарбування не мають.

На гільзах пострілів унітарного заряджання із запальним зарядом і роздільно-гільзового заряджання зі спеціальним зарядом наноситься чорна кільцева смуга.

На підривниках розпізнавальне фарбування наноситься за наявності декількох зразків, схожих за зовнішнім

251

виглядом (РГМ-2, РГМ-6, В-429), але різних за конструкцією або дією біля цілі, або призначеням. Розпізнавальне фарбування наноситься суцільною кольоровою смугою або у вигляді 1-2 кольорових кілець на конічній частині корпусу, або на установлювальних чи герметизуючих ковпачках, як правило, білою або чорною фарбою.

На капсульних втулках розпізнавальне фарбування наноситься тільки після їх реставрації. Після першої реставрації по хорді донного зрізу капсульних втулок наноситься одна біла смуга шириною 5 мм, а після другої – дві білі паралельні смуги шириною 5 мм кожна. Дерев’яна закупорка боєприпасів фарбується в зелений колір.

Індексація в артилерії призначена для короткого позначення артилерійських систем, пострілів та їх елементівснарядів, бойових зарядів, підривників.

Повний індекс складається з двох цифр, однієї-трьох літер і трьох цифр, наприклад, 53-УОФ-4І2 позначає: відділ озброєння ЦРАУО, тип і номер зразка.

Позначення літер, що входять до складу індексів боєприпасів та їх елементів, мають значення, наведені в табл. 5.1.

Якщо постріл прийнятий на озброєння для стрільби з однієї конкретної гармати, то йому присвоюється номер гармати. Якщо ж він може використовуватися для стрільби з різних однотипних гармат одного й того самого калібру, то замість останньої цифри в номері ставлять нуль, наприклад, 53-Г-530.

При прийнятті на озброєння нового зразка боєприпасів, подібного за призначенням і назвою з уже існуючим зразком до даної гармати, але який має особливості, що впливають на балістичні або експлуатаційні властивості, в кінці індексу додається одна-три літери. Наприклад, 100мм польова гармата Д-44 мала бронебійно-трасуючий гостроголовий снаряд 53-Бр-412. У подальшому був прийнятий на озброєння такий самий, але тупоголовий снаряд, якому

252

був присвоєний індекс 53-Бр-412Б. Потім прийнятий аналогічний снаряд, але з бронебійним і балістичним наконечниками і тому йому присвоїли індекс 53-Бр-412А.

Скорочений індекс відрізняється від повного тим, що не має першого двозначного числа, наприклад, Бр-412Д. У маркуванні пострілів, снарядів, мін, гільз і укупорки використовуються скорочені індекси, а в маркуванні картузів та чохлів бойових зарядів, а також у технічній документації – повний індекс.

Таблиця 3.7 - Індексація боєприпасів

Нова індексація, введена з 1995 року, має більш короткі індекси, зашифровуючи калібр і тип зразка озброєння та боєприпасів. Вона спрощує систему обліку і присвоюється тільки новим зразкам озброєння, боєприпасів і майна. За

253

цією індексацією повний індекс виробу містить: умовний номер відділу озброєння – одна цифра починаючи з “0”; позначення категорії виробу – букви алфавіту; порядковий номер виробу в межах даної категорії – одна-дві цифри. Наприклад, повний індекс ЗБК6 розшифровується: третій відділ озброєння, бронебійний кумулятивний необертальний снаряд, шостий реєстраційний номер у ключовому листі.

Скорочений індекс цього самого виробу не має першої цифри і записується так: БК6. Скорочений індекс використовується при позначенні виробу в технічній документації та в службовій переписці, але в останньому випадку перед ним дається назва виробу, наприклад, снаряд БК6.

Рисунок 3.63 - Нанесення маркування:

на оживальній частині снарядів: 1 – шифр споряджання; 2 – номер споряджувального заводу; 3 – номер партії та рік спорядження; на циліндричній частині снарядів: 4 – скорочений індекс снаряда; 5 – калібр снаряда; 6 – ваговий знак снаряда

Якщо виріб модернізовано, то в кінці індексу ставиться літера “М” і цифра номера моделі.

Маркування боєприпасів – це написи та умовні знаки, нанесені фарбою на боєприпаси та їх закупорку.

Маркування наноситься на снаряди, міни, картузи та їх закупорку фарбою чорного кольору, а по чорному фар-

254

буванню – білого кольору.

На снарядах маркування наноситься на їх оживальних та циліндричних частинах.

Крім того, на бронебійно-трасуючі снаряди додатково наносять під шифром вибухової речовини марку донного підривника, яким снаряд приведено в остаточноспоряджений вигляд.

Для скороченого позначення виду спорядження використовують шифри, які наведені в табл. 3.8.

Таблиця 3.8 - Шифри вибухових речовин

Значення літер і цифр, які входять в індекс, розглянуті в індексації боєприпасів.

Вагові знаки, які наносяться на снарядах, показують на відхилення ваги даного снаряда від його табличної ваги і мають значення, які наведені в табл. 3.9.

Снаряди зі знаками ЛГ і ТЖ допускаються тільки у воєнний час. Для 82-мм мін кожний знак відповідає відхиленню у вазі на 1% від табличної.

На гільзах та картузах бойових зарядів наноситься маркування, наведене в табл. 3.10.

255

Таблиця 3.9 - Значення вагових знаків

Таблиця 3.10 - Значення маркування бойових зарядів на гільзах та картузах

256

Рисунок 3.64 – Маркування на закупорці:

1 – марка підривника; 2 – завод, партія та рік виготовлення; 3 – місяць, рік та індекс бази, яка проводила постріли до остаточного спорядження;: 4 – калібр та позначення гармати; 5 – ваговий знак снарядів; 6

– тип бойових зарядів; 7 – партія, рік та бази збирання пострілів; 8 – кількість пострілів у ящику; 9 – індекс снарядів; 10 – завод, партія, рік спорядження снарядів; 11 – шифр вибухової речовини; 12 – знак небезпеки і розряд вантажу

Рисунок 3.65 – Маркування зарядів:

1 – найменування заряду; 2 – індекс пострілів або заряду; 3 – калібр та скорочене позначення гармати; 4 – марка пороху; 5 – характеристика пороху; 6- відомості про збирання пострілів на базі або арсеналі.

257

Крім того, у вічко гільзи під капсульну втулку вкладається ярлик з дублюючим маркуванням і відомості про виготовлення пороху і заряду.

Для розпізнавання природи пороху, його форми і деяких розмірів на гільзах і картузах бойових зарядів наноситься маркування порохів, яке наведене в табл. 3.11.

Таблиця 3.11 - Маркування порохів, яке наноситься на гільзах і картузах бойових зарядів

258

Замість пояснювальних надписів Тр і УГ у позначенні марок піроксилінових порохів можуть бути інші написи: Св. – свіжий, Пер. – перероблений, Фл. – флегматизований порох.

Маркування мінометних порохів наведене у табл. 3.12.

Таблиця 3.12 - Маркування мінометних порохів

Для отримання відомостей про виготовлення пороху після марки пороху на гільзах і картузах бойових зарядів наносять номер партії, рік виготовлення і номер заводу виготовлення пороху, тобто 5/75К. Ці відомості необхідні тому, що бойові заряди навіть однієї і тієї самої марки пороху, але різних партій виготовлення дають під час стрільби різні початкові швидкості, а отже, і різні дальності, що ускладнює пристрілку і стрільбу на ураження і спричиняє надлишкову витрату боєприпасів. Тому на вогневій позиції заряди сортуються не тільки за своїм складом і будовою, але і за партіями їх виготовлення.

Таврування підривників здійснюється для швидкого і безпомилкового розпізнання їх призначення, а також у разі необхідності визначення місця і часу їх виготовлення.

259

Отже, тавра на підривниках є їх основними розпізнавальними знаками, а на деяких підривниках тавра доповнюються відмітним фарбуванням.

Тавра, які наносяться на підривники, позначають: КТМ-1 – марка або шифр підривника; ЗІД-2-56– завод або його шифр, номер партії і рік виготовлення.

Тавра наносяться: на головних підривниках - збоку на корпусі; збоку тареля корпусу і дистанційних кілець.

Таким чином, таврування, фарбування і таврування елементів пострілів дозволяє швидко і безпомилково розпізнавати їх у процесі комплектації і сортування.

Маркування на закупорці з пострілами наноситься на передню та торцеву стінки, а також на кришку ящика.

На передню стінку наносяться: марка підривників; завод, партія, рік виготовлення підривників; місяць, рік та база приведення пострілів в остаточно-споряджений стан; калібр і скорочене позначення гармати, тип снарядів; тип бойових зарядів; ваговий знак снарядів і партія, рік, база збирання пострілів; кількість пострілів у ящику і його вага з пострілами.

Рисунок 3.66 - Нанесення тавра на підривники

260