ОСНОВИ БУДОВИ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ

Пi

V

Пр

Рисунок 3.28 - Сили, що діють на деталі підривника при зустрічі з перешкодою

1.Сила реакції (опору) перешкоди Пр – спрямована у бік, протилежний руху снаряда, і використовується як рушійна сила для переміщення реакційних ударників, не захищених установочними ковпачками, назад, що приводить до наколу капсуль-підпалювача та миттєвого спрацьовування підривника, а отже, і до розриву снаряда.

2.Сила інерції Пі спрямована в бік руху снаряда і виникає внаслідок втрати снарядом швидкості при заглибленні у перешкоду. Ця сила використовується для переміщення інерційних ударників у підривниках без реакційних ударників або з ними, але захищеними інерційними ковпачками.

Для визначення числових значень сил інерції і реакції при ударі снаряда в перешкоду поки не існує точних формул. Тому чутливість та безвідмовність дії механізмів, що базуються на використанні цих сил, звичайно визначаються дослідним шляхом. Таким чином, під час конструювання та вивчення будови підривників, дослідження їх дії необхідно

191

враховувати спільний вплив усіх сил інерції опору повітря та реакції перешкоди на деталі та механізми підривників, розраховувати їх величину та напрямок дії.

3.2.5. Призначення, принцип будови та дії основних механізмів і пристроїв підривників

Виходячи з призначення підривників, тактикотехнічних і виробничо-економічних вимог до них і враховуючи діючі на них сили, підривники можуть мати такі основні механізми та пристрої: ударні механізми, бокобійні пристрої, запобіжні та контрзапобіжні пристрої, запалювальні механізми, сповільнювальні пристрої, диста-нційні пристрої, самоліквідуючі пристрої, установлювальні пристрої, механізми далекого зведення, пристосування для ізоляції капсулів, детонуючі пристрої.

Конструкції деяких підривників мають більш складні механізми, які поєднують у собі частину перелічених механізмів та пристроїв. Наприклад, запобіжно-звідні або запобіжно-детонуючі механізми та пристрої, які будуть розглянуті під час вивчення конкретних зразків підривників.

3.2.6. Ударні механізми

Ударні механізми призначені для збудження детонаційного кола підривників вогневого кола підривників при ударі снаряда або міни об перешкоду, або в момент звільнення ударника від спускових пристроїв у польоті.

Ударні механізми за принципом дії поділяються на: реакційної або миттєвої дії, інерційної дії, подвійної дії, пружної дії.

Ударні, механізми реакційної дії – це механізми, які спрацьовують від реакції перешкоди, що викликає руйнування і переміщення ударника у напрямку, протилежному руху снаряда. При цьому ударник наколює жалом капсуль-

192

підпалювач (підривник РГМ-2) або капсуль-детонатор (підривник ГКН), і вони, спрацьовуючи, передають початковий імпульс наступному кільцю вогневого кола або детонаційного кола.

У підривниках із пневматичним ударним механізмом (підривник ГВМЗ-7) переміщення реакційного ударника, виконаного у вигляді поршня, супроводжується миттєвим стисненням повітря, що приводить до різкого підвищення його температури та спрацьовування капсуль-підпалювача.

Рисунок 3.29 - Ударні механізми реакційної дії

У п'єзоелектричних підривниках (підривник ГПВ-2) переміщення реакційного ударника супроводжується миттєвим стисненням п’єзоелемента. У результаті ефекту поляризації при стисненні на ньому з'являється різниця потенціалів у декілька кіловольтів, в іскровому електродетонаторі відбувається електричний розряд, який викликає його спрацювання. Ударні механізми реакційної дії мають підвищену швидкодію (до 0,001 с) та використовуються тільки у головних підривниках.

Рисунок 3.30 - Ударні механізми інерційної дії

193

Ударні механізми інерційної дії – це механізми, які спрацьовують під дією сил інерції, що виникають внаслідок втрати снарядом швидкості при ударі та під час руху в перешкоді (підривник ДБР). Переміщення інерційного ударника відбувається у напрямку руху снаряда і завершується наколом капсуль-підпалювача або капсуль-детонатора на жало або навпаки, що залежить від загальної будови підривників. Принцип спрацьовування їх як у головних, так і в донних підривниках однаковий.

Але у головних підривниках ударні механізми інерційної дії використовуються у поєднанні з реакційними механізмами. Швидкодія інерційних ударних механізмів становить у середньому близько 0,005 с, а з використанням сповільнювачів – 0,01–0,15 с.

Ударні механізми пружинної дії – це ударні механізми підривників, які діють від пружності стиснутої пружини та роблять накол капсуль-підпалювача (підривник В-90) або капсуль-детонатора у момент звільнення ударника від відповідних запобіжників або спеціальних спускових пристроїв у заздалегідь заданій при установці підривника точці траєкторії.

Рисунок 3.31 - Ударний механізм пружинної дії

З метою підвищення безвідмовності спрацювання ударних механізмів при малих кутах зустрічі з перешкодою або при падінні снарядів на неї боком підривники комплектуються бокобiйними пристроями, а для забезпечення безпеки у службовому поводженні та при пострілі – запобіжними та контрзапобіжними пристроями.

194

Рисунок 3.32 - Бокобійний пристрій

Бокобiйнi пристрої призначені для забезпечення безвідмовної дії ударних механізмів при малих кутах зустрічі снарядів з перешкодою або при падінні їх боком. Бокобійні пристрої поділяються на інерційні кільця або шайби, зв’язані з ударниками інерційної дії головних або донних підривників.

При малих кутах зустрічі або падінні снарядів боком на перешкоду інерційні кільця або шайби переміщуються у бік, долаючи опір жорстких запобіжників i штовхають інерційний ударник (підривник ДБР) до жала, чим i усуваються можливі відмови у дії підривників. Бокобiйнi пристрої звичайно є складовою частиною ударних механізмів.

Запобіжні пристрої призначені для утримання ударників та інших рухомих частин підривників від переміщення в умовах службового поводження при пострілі та в польоті до моменту удару їх об перешкоду з метою забезпечення безпеки при поводженні з ними. Величина опору запобіжних пристроїв повинна мати більше зусиль, що діють на підривники у службовому поводженні, та менше сил, що діють на них під час пострілу або під час удару об перешкоду. Таким чином, запобіжні пристрої повинні забезпечувати як надійну безпечність у службовому поводженні з підривниками, так i надійне зведення їх під час стрільби.

У підривниках використовуються такі типи запобіжників: механічні та піротехнічні.

Механічні, у свою чергу, поділяються на: жорсткі, пружні, інерційні стопори, відцентрові стопори.

195

Жорсткі механічні запобіжні пристрої – це запо-

біжники, які отримують залишкові деформації під дією сил інерції від лінійних прискорень снарядів i не відновлюють свого початкового опору після завершення дії цих сил. До жорстких запобіжників належать: осідаючі гільзи (ударний механізм РГМ-2); лапчастi запобіжники (бокобiйнi пристрої ДБР); чеки нирців (підривник РГМ- 2) та удар-ників; розрізні кільця (підривник МД-8) та інші пристрої.

Пружинні механічні за-

побіжні пристрої відрізня-

ються тим, що вони не за-

знають залишкової деформа-

ції i не втрачають свого опо-

ру навіть при багаторазовій

дії зусиль в умовах службового поводження (падіння,

Пружи- поштовхи під час транспортування i т.п.) Пружинні за-

побіжники мають більшу стійкість, ніж жорсткі, й забезпечують кращу звідність. Часто пружинні запобіжники використовуються поєднано із жорсткими (осідаюча гільза i запобіжна пружина підривника РГМ-2).

Інерційні запобіжні пристрої – це стопорні пристрої,

які спрацьовують під дією на них сил інерції від лінійних

196

прискорень. Це підпружинне інерційне тіло, як правило, зі стопорною кулькою.

3.35- Інерційний запобіжний пристрій:

а– вихідне положення; б – у момент пострілу; в – у польоті

Рисунок 3.36 - Відцентровий запобіжний пристрій:

а – вихідне положення; б – після вильоту з каналу ствола

197

До інерційних запобіжних пристроїв належать:

-стрижені з пружинами та кульками (інерційний стопор та замикач підривника ГПВ-2);

-осідаючі втулки зі стопорами, пружинами та упорними кульками (стопор поворотної втулки підривника РГМ-2);

-осідаючі втулки (підривник ГВМЗ-7) та гільзи (підривник ДБР) з пружинами.

Відцентрові запобіжні пристрої – це стопорні пристрої, які спрацьовують під дією на них відцентрових сил від обертального руху снаряда. Це інерційне тіло з пружиною (підривник ДБР), розміщене перпендикулярно до осі підривника. Такі стопори забезпечують більш високий ступінь безпеки у службовому поводженні, ніж інерційні стопори, оскільки вони повністю виключають зведення підривників під час трясінь i при випадкових падіннях снарядів, особливо при застосуванні 3-відцентро- вих стопорів для стопоріння однієї i тієї самої деталі. Але вони підлягають дії сил інерції від лінійних прискорень, які викликають їх заклинювання, а, отже, і відмови у дії підривників.

Пiротехнiчнi запобіжні пристрої – це порохові запобіжники, які являють собою запресовування з димного пороху або піротехнічного складу з металевим стрижнем, а інколи – з кулькою (підривник ГВМЗ-7).

Такі запобіжники для запалювання піротехнічного складу потребують використання спеціальних запалювальних механізмів, що не завжди вдається здійснити в малогабаритних підривниках.

Контрзапобіжні пристрої – це такі запобіжні при-

строї, які утримують від переміщення під дією сил набігання рухомі деталі підривників під час польоту снаряда у повітрі (рис. 3.37а). За конструкцією вони можуть бути: пружинними (контрзапобіжна пружина РГМ-2), жорсткими (лапчастий контр-запобiжник РГМ-2).

198