ОСНОВИ БУДОВИ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ

лі, що знаходиться поза укриттям, тобто по мирному населенню, і є зброєю агресора.

Так, у В’єтнамі було витрачено 500 тис. тонн напалму, скинуто більше 1млн 700 тис. тонн запальних боєприпасів.

Для підвищення температури горіння до складу напалмів вводять металічне пальне. До нього належить легкий алюмомагнієвий сплав, що має назву «електрон» і містить 90% магнію, 8% алюмінію і 2% домішок (неорганічні окиснювачі – наприклад, KClO3.) Широко використовуються для виготовлення корпусів легких авіабомб, споряджених термітом.

При згорянні утворюється полум’я з температурою

2000 - 2200 С.

Металізовані запалювальні суміші на основі нафтопродуктів називаються пірогелями і являють собою тістоподібну липку масу, що горить 2 - 5 хвилин з виділенням великої кількості чорного диму. Температура горіння – 1400 - 1600 С, а з добавкою KClO3 – близько 2000 С.

3. Особливу групу запальних сумішей становить білий фосфор і суміші на його основі. Білий фосфор – отруйна тверда і самозаймиста речовина з температурою горіння 800 - 900 С. При горінні виділяється густий, отруйний білий дим.

Самозаймисті суміші використовуються і у вогнеметних танках.

Основні характеристики та засоби використання деяких сумішей запалювальних речовин армії США наведені в таблиці 2.6.

111

Таблиця 2.6 - Запалювальні речовини армії США

112

Продовження табл. 2.6

2.3.1.6. Димові маскувальні піротехнічні склади

Димові маскувальні суміші служать для маскування дій військ від спостереження і для захисту їх від прицільного вогню, цілевказання, сигналізації і т.ін.

При використанні димових маскувальних ПТС в атмосфері утворюється стійка нейтральна хмара аерозолю, диму чи туману, що одержали назву димових завіс. За своїм призначенням вони можуть бути осліплюючими чи маскувальними.

Осліплююча димова завіса створюється безпосередньо в розташуванні противника за допомогою артилерії і авіації. Маскувальна димова завіса створюється в розташуванні своїх військ з використанням димових шашок, гранат і т.ін.

Димові маскувальні завіси одержують подрібненням при вибуху димоутворюючих речовин з наступною їх конденсацією у твердому чи рідкому стані.

Вимоги: димова завіса повинна мати максимальну покривну здатність, бути стійкою і нетоксичною.

Існує два види сумішей маскувальних димів, що відрізняються між собою: димоутворюючі речовини містяться

113

в готовому вигляді; димоутворюючі речовини одержують при горінні (металохлоридні суміші).

До складу першого типу належать білий фосфор, а також суміші, що містять окиснювач, пальне і димоутворюючу речовину.

Використання білого фосфору як димоутворюючої речовини базується на його диспергуванні (подрібненні) в повітрі з наступним самоокисненням киснем повітря з утворенням фосфорного ангідриду (P2O5). Останній легко реагує з вологою повітря, утворює нелетку ортофосфорну кислоту H3PO4, яка конденсується у вигляді подрібнених гігроскопічних частинок диму, а останні, зволожуючись вологою повітря, утворюють білий туман.

Dутв подріб. Dутв зволож. P2O5 зволож. (H3PO4)дим зволож.

H3PO4 ______H2Oтуман H2O

Аерозоль білого фосфору – неотруйний, тому широко застосовується в димових маскувальних боєприпасах.

До термічних димових маскувальних сумішей, що містять готову димоутворюючу речовину, належать суміші з окиснювача, пального і димоутворюючої речовини, за які використовують легкозаймисті сполуки – хлористий амоній, ароматичний вуглеводень (нафталін, антрацен і т.ін.) та інші. Процес димоутворення полягає у возгонці при горінні димоутворюючих речовин з утворенням диму при переході їх у твердий стан внаслідок охолодження.

Процес димоутворення відбувається за схемою:

(NH4Cl) тв возгонка (NH3 + HCl) газ NH4Cl дим

114

До складу другого типу (металохлоридні суміші) входять поліхлоровані вуглеводи, метали та їх окиси, що утворюють легкозаймисті хлориди, окислювач, різні домішки.

Як поліхлоровані вуглеводи використовуються гексохлоретан, гексохлорциклогексан і т.ін., як метали – цинк, залізо, алюміній, кремній та їх окисли.

Як окиснювач використовуються хлорати KClO3, перхлорати KClO4, солі азотної кислоти NaNO3. Як добавки використовуються флегматизатори, що перешкоджають різкому підвищенню температури, розрихлювач, що забезпечує рівномірний перебіг горіння, полум’ягасники.

Реакція горіння металохлоридних димоутворюючих сумішей:

Суміш горіння (FeCl3+AlCl3)пар охолодж (AlCl3+FeCl3)пар зволож.

(FeCl36H2O+AlCl36H2O)дим.

При згорянні виділяється велика кількість тепла, що забезпечує возгонку хлоридів металів, які потім конденсуються в повітрі у вигляді диму і, поглинаючи вологу повітря, утворюють аерозолі.

Димоутворюючі суміші використовуються у димових шашках, гранатах. Вони нетоксичні, у момент підпалювання виникає температура до 1000 С.

У сучасних умовах роль маскувальних димів зросла. Окрім осліплення противника і маскування від візуального спостереження, на дими покладаються задачі прикриття військ від радіолокаційного спостереження, протидії розвідці управління вогнем противника, що здійснюються з використанням інфрачервоної, телевізійної, лазерної й іншої техніки.

115

2.4.Питання для повторення

1.Що таке вибух і які його основні типи?

2.Назвіть основні характеристики вибуху.

3.Типи вибухових речовин та їх характеристика.

4.Дайте характеристику руйнуючої дії вибуху (ударна хвиля, фугасність, бризантність).

5.Назвіть основні піротехнічні склади та їх застосування.

116

Розділ 3. Основи будови боєприпасів

3.1.Артилерійські постріли і снаряди

3.1.1.Призначення, склад і типи артилерійських

пострілів

Під боєприпасами розуміють предмети озброєння, що призначені для ураження живої сили, вогневих засобів, бойової техніки та оборонних споруд противника. При цьому під ураженням розуміють знищення, руйнування, осліплення або інший вплив на противника, які приводять до повного або часткового припинення ним бойових дій.

До боєприпасів відносять досить широке коло предметів озброєння: артилерійські та мінометні постріли; реактивні снаряди і бойові частини ракет; авіаційні бомби, торпеди тощо; набої і гранати стрілецької зброї.

В артилерії ураження противника досягається за допомогою артилерійських і мінометних пострілів та реактивних снарядів, що є сполученням артилерійських снарядів або мін із бойовими зарядами, які використовуються для їх метання, приведення в дію артилерійських снарядів або забезпечуються підривниками бойових зарядів із засобами запалення.

Сукупність перелічених предметів озброєння становить поняття “артилерійські боєприпаси”, а один їх комплект – артилерійський постріл.

Артилерійським пострілом називається сукупність предметів озброєння, зібраних у визначеному порядку і призначених для здійснення одного пострілу із гармати або міномета.

До складу артилерійського пострілу входять такі предмети озброєння: снаряд із відповідним спорядженням; підривник; бойовий заряд у гільзі або картузі; засіб запалення.

117

Виняток становлять практичні постріли, снаряди яких не мають спорядження, а отже, і підривника, а також деякі типи бронебійних пострілів.

Основною особливістю більшості артилерійських пострілів є наявність у них вибухової речовини, що робить їх вибухонебезпечними в поводженні.

Артилерійські постріли прийнято ділити на типи за такими найбільш важливими і загальними ознаками.

1. За призначенням

Рисунок 3.1 - Класифікація пострілів

Бойові постріли призначені для проведення стрільб. Вони повинні складатися з елементів, придатних для стрільби, та повністю задовольняти поставлені до них вимоги. З певного поєднання пострілів різного призначення складаються бойові комплекти гармат.

Практичні постріли призначені для проведення практичних (навчально-бойових) стрільб у військах і на полігонах, при яких вражаюча дія снарядів біля цілі не має особливого значення. Вони відрізняються від бойових пострілів більш простою будовою і менш дорогими у виготовленні снарядами, які забезпечують тільки спостереження вибухів або пробоїн у щитах. Наприклад, в осколко- во-фугасних снарядах замість вибухової речовини використовують інерційну речовину з невеликим зарядом: практичні кумулятивні снаряди замість розривного заряду і

118

підривника мають ваговий габарит. Усе це дозволяє підігнати вагу снарядів до табличної ваги і забезпечує якісне спостереження вибухів або пробоїн у щитах. У військах замість практичних використовуються бойові постріли зі зниженими зарядами для зниження зносу гармат.

Холості постріли призначені для імітації бойової стрільби на навчаннях і для салютів. Холості постріли не мають снарядів і є спеціальним бойовим зарядом у гільзі, яка зверху або обтискається, або забивається декількома клейтухами. Холості постріли унітарного заряджання мають вкорочені гільзи. Застосовувати холості постріли у вигляді бойових зарядів для стрільби бойовими і практичними снарядами категорично забороняється.

Навчальні постріли застосовуються для навчання особового складу способів заряджання гармати, поводження з боєприпасами і для вивчення їх будови. Вони складаються з деталей, які імітують бойові елементи, або охолощених елементів бойових пострілів. Застосовувати бойові постріли як навчальні категорично забороняється.

Постріли унітарного заряджання складаються з од-

ного предмета, в якому всі елементи пострілу зібрані в одне ціле. Снаряди і бойовий заряд у гільзі з'єднуються між собою жорстко і герметично. Запояскова частина снаряда завжди з натягом вставляється в дульце гільзи, яка закочується в кільцеві канавки на снаряді.

Постріли роздільно-гільзового заряджання склада-

ються з двох предметів: снаряда і бойового заряду в гільзі. Заряджання гармат у цьому разі проводиться в два прийоми: спочатку пробійником досилається снаряд, а потім рукою досилається бойовий заряд. Бойові заряди таких пострілів завжди виготовляються змінними і складаються безпосередньо перед заряджанням гармати на вогневій позиції залежно від дальності стрільби і характеру вогневого завдання.

Застосування пострілів роздільно-гільзового заряджання зі змінними бойовими зарядами дозволяє вести

119

стрільбу з однієї вогневої позиції по різних цілях за найвигідніших умов зустрічі снаряда з ціллю, тобто з найбільшою ефективністю при помірному зносі каналу ствола. Застосування гільзи і посиленої кришки із заливкою її герметизуючим сполученням забезпечує достатню герметичність бойового заряду при зберіганні. Крім того, при використанні таких пострілів у гарматах із клиновими затворами досягається висока швидкострільність, незважаючи на те, що заряджання гармати проводиться за два прийоми. Недоліками пострілів роздільно-гільзового заряджання є можливість некомплектної подачі пострілів на вогневу позицію, складність автоматизації заряджання та знижена швидкострільність. Постріли роздільно-гільзового заряджання застосовуються у гарматах польової артилерії калібром від 122 до 152 мм.

Постріли роздільно-картузного заряджання склада-

ються з трьох предметів: снаряда, бойового заряду в картузі й засобу запалення – ударної трубки. Заряджання гармати проводиться за три прийоми: спочатку досилається снаряд, потім бойовий заряд, а після закривання затвора в його гніздо вкладається засіб запалення. Відсутність гільзи робить постріл картузного заряджання простим і дешевшим у виготовленні, але потребує застосування спеціальних заходів для герметизації бойових зарядів для зберігання, для обтюрації порохових газів при пострілі й для надання бойовому заряду певної форми і міцності.

Постріли готові – це постріли, зібрані з повного комплекту встановлених елементів і, отже, готові до бойового застосування. Вони можуть бути в остаточноспорядженому вигляді, коли у вічко снаряда угвинчений підривник, і в не остаточно-спорядженому вигляді, коли у вічко снаряда угвинчена пластмасова пробка.

На військових складах постріли зберігаються тільки готові в остаточно або в неостаточно спорядженому вигляді. На вогневу позицію постріли подаються тільки в остаточно спорядженому вигляді.

120