43). Неп: причини запровадження, сутність та наслідки.

Нова економічна політика (НЕП) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Основними причинами переходу до нової економічної політики були: - глибока соціально-економічна і політична криза більшовицького режиму; - тотальна господарська розруха, різке скорочення промислового та сільськогосподарського виробництва; - масові повстання селян,робітників, солдат і матросів; - політична та економічна ізоляція більшовиків на міжнародній арені; - спад світового комуністичного руху, не виправдання надій більшовиків на світову революцію; - намагання утримати владу в будь-який спосіб. Одним із суттєвих факторів, що підштовхнув більшовиків до зміни внутрішньої політики стало Кронштадтське повстання. X з'їзд РКП(б) затвердив резолюцію «Про заміну розкладки натуральним податком». Основними заходами непу стали: - заміна продрозкладки продподатком; при цьому продподаток мав бути меншим за продрозкладку, а його розмір заздалегідь повідомлявся селянам; - бідні селяни взагалі звільнялися від податку; - після виплати податку селяни здобували право вільно розпоряджатися плодами своєї праці, продавати їх; - передача дрібних і середніх підприємств приватним власникам; - відродження торгівлі і товарно-грошових відносин, дозвіл на приватну торгівлю; - ліквідація безплатних послуг; - впровадження системи вільного найму робочої сили, матеріальне стимулювання працівників; - введення стабільної валюти - червонця;- децентралізація системи управління; - розвиток підприємництва; - розвиток кредитної, виробничої, збутової кооперації. Неп мав позитивні і негативні наслідки. У селянських господарствах України зросла продуктивність праці, розширились площі оброблюваних земель, покращувалось виробництво предметів споживання. На цьому тлі відставала важка промисловість, якої не торкнулась викликана непом реорганізація. Однак політика непу не супроводжувалась політичними змінами в Україні. Республіка, як і раніше, мала фіктивний суверенітет і виконувала продиктовані з Москви завдання. Ніяких змін не відбулося в партійному будівництві. Компартія України залишалась одним із загонів РКП(б).

44). Політика індустріалізації: причини, зміст, етапи, наслідки.

Індустріалізація — комплекс заходів з прискореного розвитку промисловості, вжитих ВКП(б) у період другої половини 20-х до кінця 30-х років. Проголошена як партійний курс XIV з’їздом ВКП(б) (1925 р.). Відбудова народного господарства, яка була успішно здійснена завдяки непу у першій половині 20-х рр., але не подолала відставання СРСР від технічно розвинутих країн. Слід було здійснити індустріалізацію країни, тобто зробити основою господарства такі галузі виробництва, як: машинобудування, металургія, нафтохімія, електроенергетика, тощо. Складові курсу: - встановлення високих темпів приросту пром. вир-ва - першочерговий розвиток важкої промисловості та оборонної індустрії - імпорт промислового обладнання та сучасних технологій - ств. фінансової бази індустріалізації за рухунок села - ств. адміністративної сис-ми управління - широке використання примусової праці ХI з'їзд РКП(б) у 1927р. прийняв дерективи по ств. 5-річного плану розвитку нар. гос-ва. Розробили 2 варіанти плану: 1. відправний - передбачав 18% щорічного приросту пром. продукції 2. оптимальний - передбачав 22% Партійна конференція ухвалила оптимальний. Але 5-річний план було провалена, було лише досягнуто 15,7% зростання промисловості, але й вони завищені через інфляцію. Наслідки позитивні: - у надто тяжких умовах тоталітарного режиму трудящі України створили могутню індустріальну базу, що за окремими показниками вивела Україну на рівень економічно розвинутих країн світу - Кількість промислових підприємств за роки довоєнних п'ятирічок зросла в 11 разів - В Україні було побудовано 100 нових шахт - Республіка стала важливою металургійною, вугільною, машинобудівною базою СРСР - друге місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуна, четверте місце в світі за видобутком вугілля Негативні наслідки: - погіршення добробуту населення, а тому супроводжувалося масовими репресіями - У 1930-ті pp. знову з'явилися величезні черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого - Фактично зник матеріальний принцип стимулювання праці Всього в СРСР споруджено 35 індустріальних гігантів, третину з яких — в Україні. Серед них слід назвати Запоріжсталь, Азовсталь, Краммашбуд, Криворіжбуд, Дніпробуд, Дніпалюмінбуд, Харківський тракторний, Київський верстатобудівний та ін.