39). Політика коренізації: причини, зміст та наслідки.

Кореніза́ція — політика залучення представників корінного населення радянських республік та автономій до місцевого керівництва та надання офіційного статусу їхнім національним мовам. Проводилася у СРСР протягом 1920х років. Політика започаткована XII з'їздом РКП(б) у квітні 1923 року в Москві.Прикладами коренізації стали, зокрема, українізація. Політика коренізації ("українізації") була зумовлена багатьма зовнішніми і внутрішніми причинами: 1. Формуванням на міжнародній арені привабливого іміджу СРСР як держави, в котрій начебто забезпечено гармонійний і вільний розвиток радянських республік та гарантовано вільний розвиток національних меншин. 2. Потребою досягнення своєрідного компромісу з селянством та національною інтелігенцією шляхом лібералізації національних відносин. 3. Намаганням більшовицької партії розширити соціальну базу своєї системи, залучивши до партій і до управління республікою представників неросійських народів 4. Намаганням радянського керівництва очолити і поставити під контроль процес національного відродження окраїн, щоб він не вилився в антицентробіжні спрямування. 5. Потребою зміцнення новоутвореного державного утворення – СРСР, наданням прав "культурно-національної автономії" хоч частково компенсувати республікам втрату їх політичного суверенітету тощо. У практичному здійсненні "українізації" в Україні можна виділити такі наслідки: 1. Розширення сфери вживання української мови в державному житті. 2. Зростає кількість українців у партійному і державному апараті. 3. Найбільший вплив "українізація" справила на розвиток національної освіти. У 1930 р. в Україні почали впроваджувати загальнообов’язкове початкове навчання. У 1927 р. – 97% українських дітей навчалося українською мовою 4. Різко збільшувалась кількість української преси . 5. Україномовні стаціонарні театри в 1931 р. складали 3/4 всіх театрів в Україні; в 1927/29 рр. у Києві збудовано найбільшу в Європі на той час кіностудію. 6. Велика увага приділялась розвитку національних меншин в Україні Слід сказати, що жодна з республіканських "коренізацій" не зайшла так далеко як українська. За десять років "українізації" (1923–1933) українці перетворилися на структурно повноцінну націю.

40). Формування тоталітарного режиму в срср.

Тоталітарний режим - це пол. режим, який передбачає встановлення всеобсяжного держ. контролю над усіма сферами життя сус-ва шляхом терору, знищення демократичних свобод, зосередження влади в руках окремої группи(пол. партії) Економічна сфера: 1. панування держ. власності, та ліквідація приватної власності. 2. Командно-адміністративна сис-ма в управлінні 3. ліквідація свободи праці, позаєкон.примус(табори ГУЛАГу) 4. заборона страйків, жорстка дисципліна 5. мілітаризація економіки Політ. сфера: 1. монополія ВКП(б) на владу в державі 2. формування партійної номенклатури 3. фізичне знищування супротивників, репресії, терор 4. уніфікація сус-го життя 5. підпорядкування ВКП(б) масових громадських організацій 6. унітарна держава, централізація управління 7. культ вождя Сталіна Духовна сфера: 1. монополія сталінізму, як єдиної державної ідеології 2. партійний контроль над ЗМІ 3. ідеологізація освіти 4. боротьба з інакодумцями 5. ідеологічна ізоляція країни, протиставлення радянської культури буржуазній 6. цілковите підкорення особистості інтересом колективу і державі 7. підпорядкування інтелігенції партійному контролю Існувало 3 хвилі сталінського терору: 1 хвиля(1928-1931рр.) - розкуркулення депортації, викриття шкідницьких організацій, боротьба проти відомих укр. громадських діячів та інтелегенції 2 хвиля(1932-1935рр.) - голодомор, репресивних спалах після вбивства С.Кірова, боротьба з націоналістичним ухильництвом 3 хвиля(1936-1938рр.) - доба "великого терору"