- •32). Передумови створення Української Центральної Ради, перші кроки на шляху державотворення (I, II універсал)
- •35) Українська держава гетьмана п.Скоропадського: здобутки та прорахунки.
- •36). Внутрішня та зовнішня політика Дерикторії.
- •37). "Розстріляне відродження"
- •38). Передумови та етапи створення Радянського Союзу.
- •39). Політика коренізації: причини, зміст та наслідки.
- •40). Формування тоталітарного режиму в срср.
- •41). Причини, зміст, етапи та наслідки сталінських репресії 30-х років.
- •42). Політика "воєнного комунізму": причини запровадження, сутність та наслідки.
- •43). Неп: причини запровадження, сутність та наслідки.
- •44). Політика індустріалізації: причини, зміст, етапи, наслідки.
- •45). Колективізація сільського господарства: причини, зміст, етапи, наслідки.
- •46). Голодомор 1932-1933рр. В Україні: причини та наслідки.
- •47). Порівняйте становище західноукраїнських земель у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини між двома світовими війнами.
- •48). Охарактеризуйте політичне життя на теріторії західноукраїнських земель між двома світовими війнами.
- •49). Проаналізуйте договори між срср та Німеччиною напередодні та початковому етапі Другої світової війни. Визначте основні етапи Другої світової війни.
- •50) Охарактеризуйте основні напрямки руху Опору в Україні: склад учасників, програмну мету, методи боротьби.
- •53) Процес десталінізації: у період хрущовської "відлиги"
- •54). Охарактеризуйте період застою 70-80рр.
- •55). Назвіть основні складові перебудови в срср.Причини роспаду Радянського Союзу.
- •56). Акт проголошення незалежності України. Конституційний процев в Україні.
- •57). Внутрішня політика в Україні за правління л.М.Кравчука та л.Д.Кучми.
- •58) Зовнішньополітичні пріорітети України за президенство л.М.Кравчука та л.Д.Кучми.
- •59). "Помаранчева революція". Внутрішня та зовнішня політика в.А.Ющенка.
- •60). Вибори до вр Укрвїни 2006 та 2007рр.
41). Причини, зміст, етапи та наслідки сталінських репресії 30-х років.
Невід’ємною частиною тоталітарної системи влади був репресивний апарат, який повинен був тримати суспільні процеси під жорстким контролем, знищуючи будь – яку опозицію сталінському режиму, будь – які прояви інакомислення. Органи ДПУ – НКВС розгорнули масові репресії проти всіх прошарків населення. Починаючи з 1929 р. масові репресії трьома хвилями прокотилися по Україні: 1) 1929–1931 рр.: примусова колективізація і розкуркулення, процес „Спілки Визволення України (СВУ)” , ліквідація УАПЦ,викриття шкідницьких організацій, боротьба проти відомих укр. громадських діячів та інтелегенції 2) 1932–1934 рр.: голодомор, репресивних спалах після вбивства С.Кірова, боротьба з націоналістичним ухильництвом, "постишевський терор". 3) 1936–1938 рр.: „великий терор”, в центрі якого були репресії проти військових. У вересні 1929 р. відбулися арешти визначних діячів української науки, культури, релігії – як членів вигаданої ОДПУ „Спілки визволення України”. У 1930 р. відбувся процес над „керівниками” СВУ. За фальшивими звинуваченнями були засуджені та розстріляні Косинка, Буревій, Фальківський, Близько, Крушельницький та багато інших українських поетів та письменників. Репресії не обминули й театр. Отже, в 30-ті роки терор був тотальним, охоплював усі верстви населення. У суспільстві поширилися доноси, взаємна підозра, пошуки „ворогів народу”. Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації і тотальне розтління тих, кого терор не зачепив. Шляхом репресій відбулося остаточне утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР і в Україні зокрема.
42). Політика "воєнного комунізму": причини запровадження, сутність та наслідки.
Після скількох невдач в українському уряді до влади в Україні збройним шляхом прийшли більшовики, почавши докорінну ломку всіх соціально-економічних відносин. В перші роки радянської влади характерною ознакою економічного життя були згортання виробництва, нестача харчів та палива, численне безробіття. Більшовики здійснюючи свою програму прагнули негайно встановити так званий соціальний лад. З метою виконання програми більшовиків, а також з метою забезпечення Червоної армії продовольством, сотень тисяч радянських чиновників, а також населення промислових центрів навесні 1919р. на території УСРР було проведено жорстоку економічну політику – політику "воєнного комунізму " , яка передбачала націоналізацію всієї землі, промислових підприємств, торгівлі, примусову трудову мобілізацію, ліквідацію товарно-грошових відносин, централізований розподіл продуктів і товарів. Під вплив партії також було взято фінанси. Нова влада заборонила діяльність банків, провела конфіскацію золота і інших цінностей. Політика воєнного комунізму зламала господарство, саме її наслідком стало різке скорочення виробництва зерна. Водночас із загостренням дефіциту продуктів харчування великі райони Південної Росії та України охопила посуха, наслідком чого став голод 1921—1922 років. Але — на відміну від своєї майбутньої поведінки — радянський уряд не приховував наявності голоду й організував у країні та за кордоном масову кампанію допомоги голодуючим. Катастрофічне становище в економіці призвело до різкого зростання невдоволення більшовиками, що вилилося у військові заколоти, великі робітничі страйки та селянські повстання, які у 1921 році охопили Росію та Україну. Хоч Червона армія й Чека нещадно придушували ці повстання, Ленін був змушений визнати провал політики воєнного комунізму й необхідність піти на поступки, особливо селянам.