Розділ I

Формування здорового способу життя в сім'ї як соціальне і педагогічне явище Розвиток дітей та підлітків залежить від їх здоров'я - це важливий чинник працездатності і гармонійного розвитку дитячого організму. Ряд філософів (Дж. Локк, А. Сміт, К. Гельвецій та ін), психологів (Л. с. Виготський, В. М. Бехтерев та ін), учених-медиків (Н.М. Амосов, В. П. Скарбників, Ю. П. Лісіцин, М. М. Буянов, І. В. Брехман, Б. Н. Чумаков та ін), педагогів (Л. Р. Татарникова, В. о. Колбанов, В. К. Зайцев, С. В. Попов та ін) намагалися вирішити проблему формування здорового способу життя у дітей. Вони розробили і залишили численні праці про збереження здоров'я, продовження життєвого потенціалу і довголіття. Цікаве висловлювання видатного англійського філософа Джона Локка, що той хто володіє «здоровим духом у здоровому тілі» перебуває в щасливому стані. А той, у кого тіло нездорове і слабке, ніколи не буде в змозі просуватися вперед цим шляхом [29, c.8].

Таким чином, великі філософи - мислителі стверджували, що сама людина головним чином повинна думати, дбати про своє здоров'я, про добробут і прагнути підтримати його. Від цього залежить людське щастя. Не малу роль в цьому відіграє фізичне виховання. Поняття «Фізичне виховання» - про що говорить уже сам термін, входить у загальне поняття «виховання» в широкому сенсі. Це означає що, так само як і виховання являє собою процес вирішення визначених виховно-освітніх задач, характеризуються всіма загальними ознаками педагогічного процесу.

Відмінні риси фізичного виховання визначаються насамперед тим, що цей процес спрямований на формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей, зміцнення здоров'я. М. В. Ломоносов звертався до проблеми морального, статевого виховання молодого та дорослого населення, на створення міцної, щасливої сім'ї заснованої на любові і повазі «Де любові немає, не найдемо і родючість», на включення молодих людей у трудову діяльність. Його роботи про проблеми виховання юнацтва дозволяють вважати Ломоносова М. першим російським валеологом, який вивчав проблему людини в медико-педагогічному аспекті. Вчені С. П. Боткін, П. Ф. Лесгафт запропонували справу М. В. Ломоносова закласти в основу науки валеології. Так, С. П. Боткін бачив здоров'я людини насамперед як функцію пристосування і еволюції, функцію відтворення, продовження роду і гарантію здоров'я потомства. Порушення, недостатність цієї функції він розглядає як найважливішу основу патології.

В. М. Бехтерев багато сил віддав у боротьбі за оздоровлення суспільства. З охороною здоров'я населення, поліпшення умов його життя, підвищенням добробуту, зростанням культури він пов'язав перспективи розвитку особистості і суспільства. Особливу увагу він приділяє збереженню і зміцненню дитячого здоров'я. Стаття «Охорона дитячого здоров'я» відображає комплексну програму вирішення зазначеної задачі, що включає систему гігієнічних, медико-біологічних, соціальних і психологічних заходів. Проблеми фізичного та психічного здоров'я людини розглядалися Бехтеревим в контексті здійснюваної ним антиалкогольної компанії. Він один з тих, хто активно боровся проти «алкогольного змія».

Діячі початкової освіти Н.А.Корф та Н.Ф. Бунаков вимагали створення санітарно-гігієнічних умов дитячої навчальної праці. Н.В. Шелгунов одним з головних умов здоров'я учнів називав звичку до впорядкованого і помірного життя. Питанню зміцнення здоров'я школярів приділяється пильна увага в працях Макаренко А. С. і В. О. Сухомлинського. У своїй книзі «Серце віддаю дітям» В.Сухомлинський писав: «Досвід переконав нас у тому, що приблизно у 85% усіх невстигаючих учнів головна причина відставання у навчанні - поганий стан здоров'я, якесь нездужання або захворювання, найчастіше зовсім непомітне і піддається лікуванню тільки спільними зусиллями батьків, лікаря і вчителя». «Фізична культура повинна забезпечити свідоме ставлення підлітка до власного організму, виробити вміння берегти здоров'я, зміцнювати його правильним режимом праці, відпочинку, харчування, гімнастикою і спортом, загартовувати фізичні і нервові сили, попередити захворювання» («Народження громадянина» В. А. Сухомлинський), [9, c. 107].