Рада безпеки оон
Згідно зі Статутом ООН, Рада Безпеки ООН (англ. - United Nations Security Council) – постійно діючий орган ООН, що несе основну відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки і може збиратись у будь-який час у разі загрози миру. Перше засідання Ради Безпеки пройшло 17 січня 1946 року у Лондоні, Великобританія. 4 квітня 1952 року відбулось перше засідання РБ у Центральних установах ООН у Нью-Йорку і з того часу є постійним місцем її перебування. Виїздні засідання РБ проходили а Аддіс-Абебі, Ефіопія (1972 р.), у Панамі, Панама (1973 р.), Женеві, Швейцарія (1990 р.) та Найробі, Кенія (2004 р.). Кожен з членів Ради Безпеки повинен мати представника у Центральних установах ООН для того, щоб у разі необхідності зібратись у будь-який час.
Зала засідань РБ ООН, Нью-Йорк
Підтримка миру і безпеки
Коли у Раду надходить скарга відносно загрози миру, вона спочатку звичайно рекомендує сторонам спробувати досягти згоди мирним шляхом.
Рада може:
- встановлювати принципи досягнення подібної згоди;
- у деяких випадках проводити розслідування та здійснювати посередництво;
- направляти місії;
- призначати спеціальних посланників; або
- просити Генерального секретаря посприяти досягненню мирного вирішення суперечки.
Якщо та або інша суперечка призводить до бойових дій, Рада прагне, передусім, якомога скоріше покласти їй кінець. У цьому разі Рада може:
- давати вказівки про припинення вогню, які зможуть допомогти відвернути ескалацію конфлікту;
- направляти військових спостерігачів або сили для сприяння ослабленню напруженості, роз’єднати супротивні сторони і створити спокійну обстановку, яка дозволить шукати шляхи мирного врегулювання.
Крім того, Рада може приймати рішення про вжиття примусових заходів, включаючи:
- запровадження економічних санкцій, ембарго на зброю, фінансових штрафів і обмеження та заборону поїздок;
- розрив дипломатичних відносин;
- блокаду;
- або, навіть, здійснення колективних військових дій.
Основна увага приділяється тому, щоб зорієнтувати заходи, головним чином, на тих, хто несе відповідальність за політику і практику, що засуджуються міжнародним співтовариством, одночасно зводячи до мінімума вплив прийнятих заходів на інші частини населення і економіки.
За рекомендацією Ради Безпеки Генеральна Асамблея може зупинити здійснення тієї або іншою державою її прав і привілеїв як члена Організації, якщо відносно неї Рада Безпеки вжила заходи превентивного або примусового характеру. Держава-член, що систематично порушує викладені у Статуті принципи, може бути виключена Асамблеєю з ООН за рекомендацією Ради.
Держава - член ООН, що не є членом Ради Безпеки, може брати участь, без права голосу, в її обговореннях у тих випадках, коли Рада вважає, що інтереси цієї країни порушені.
Члени РБ ООН
До складу Ради входять 15 членів. З них – п’ять постійних (Китай, Російська Федерація, Велика Британія, США і Франція), а також 10 членів, які обираються Генеральною Асамблеєю на дворічний термін. Більше як 70 держав – членів ООН ніколи не були членами Ради.
Кожен член Ради має один голос. Рішення з питань процедури вважаються прийнятими, коли за них подані голоси не менше 9 з 15 членів. Для прийняття рішень з питань по суті необхідна згода дев'яти членів, включаючи обов’язковий консенсус серед п’яти постійних. Це - правило "одностайності великих держав", яке ще часто називається "правом вето".
Відповідно до Статуту, всі члени ООН мають виконувати рішення Ради Безпеки.
Україна у Раді Безпеки ООН
Україна обиралася членом Ради Безпеки ООН у 1948–1949, 1984–1985, 2000–2001 роках. Наша держава прагне набути непостійного членства у складі РБ ООН також на період 2016 – 2017 рр.
За час членства в Раді Безпеки Україна переконливо довела свою спроможність бути активним учасником її діяльності, здійснювати ефективний вплив на процес прийняття в РБ доленосних рішень та робити власний практичний внесок у їх реалізацію. Кульмінацією членства України в Раді Безпеки ООН стало її головування в цьому органі у березні 2001 року, коли РБ предметно розглянула ряд найбільш актуальних світових проблем, зокрема, кризові ситуації на Балканах та на Близькому Сході.