Історія створення

Після невдалих спроб та рішень Ліги Націй (1919–1946), до якої принципово не приєднувалися Сполучені Штати Америки, в 1945 році була створена Організація Об'єднаних Націй для підтримки міжнародного миру і розвитку співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру. Перші задуми та конкретний план для нової всесвітньої організації було підготовлено під егідою Державного департаменту США у 1939 році. А Франклін Д. Рузвельт тоді вперше ввів поняття «Організація Об'єднаних Націй» як термін для позначення союзних країн. Цей термін був вперше офіційно використаний 1 січня 1942 року, коли 26 держав підписали Атлантичну хартію, взявши на себе зобов'язання продовжувати воєнні дії. 25 квітня 1945 Конференція ООН зі створення міжнародної організації почала діяти в Сан-Франциско, на якій були представлені 50 урядів і ряд неурядових організацій, що брали участь у розробці Статуту Організації Об'єднаних Націй. Організація Об'єднаних Націй офіційно існує з 24 жовтня 1945 після ратифікації Статуту п'ятьма постійними членами Ради Безпеки — Францією, Республікою Китай, СРСР, Великобританією і Сполученими Штатами і більшістю — 46 іншими сторонами, що теж підписали цей договір-статут. Перше засідання Генеральної Асамблеї, з 51 країнами учасницями, і Ради Безпеки, відбулося у Центральному залі Вестмінстера в Лондоні в січні 1946 року.

Україна в оон

У 1945 р. Україна стала однією з держав-співзасновниць ООН, що було визнанням внеску українського народу у перемогу над фашизмом та зміцнення миру в усьому світі. Делегація України взяла активну участь у конференції у Сан-Франциско, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН. Глава делегації України на конференції у Сан-Франциско, Міністр закордонних справ УРСР Д.Мануїльський головував у Першому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 "Цілі та принципи" Статуту. Україна в числі перших підписала Статут і ввійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН.

Упродовж майже 70-річної історії членства в Організації Україна неухильно дотримується цілей та принципів Статуту ООН, робить суттєвий вклад у її діяльність у сферах підтримання міжнародного миру та безпеки, роззброєння, економічного та соціального розвитку, захисту прав людини, зміцнення міжнародного права тощо.

До 1991 року, будучи у складі Радянського Союзу, Україна де-юре мала в ООН власне представництво на рівні незалежної країни. Разом з тим, діяльність Української РСР в ООН була значною мірою обмежена рамками проведення єдиної радянської зовнішньої політики. Незважаючи на це, протягом понад чотирьох десятиліть трибуна ООН залишалася чи не єдиним впливовим міжнародним засобом, завдяки якому світова громадськість дізнавалася про Україну. Фактор багаторічного членства України в ООН позитивно вплинув на процес міжнародного визнання її незалежності в 1991 році. 

Генеральна асамблея оон

       Генеральна Асамблея (англ. - General Assembly) є головним дорадчим, директивним і представницьким органом ООН. Асамблея є форумом для багатостороннього обговорення всього спектру міжнародних проблем, які визначає Статут. Вона складається з представників усіх держав-членів, кожна з яких має один голос. Рішення з важливих питань, наприклад, питання миру й безпеки, прийому нових членів і проблеми бюджету, вимагають більшості у дві третини голосів. Рішення з інших питань приймаються простою більшістю голосів.         Функції і повноваження        Відповідно до Статуту ООН, функції і повноваження Генеральної Асамблеї зводяться до:         - розгляду загальних принципів співробітництва у справі підтримання міжнародного миру й безпеки, у тому числі принципів роззброєння та регулювання озброєнь, а також відпрацювання рекомендацій відносно цих принципів;         - обговорення будь-яких питань щодо міжнародного миру й безпеки, винесення на основі них рекомендацій за винятком тих випадків, коли суперечка або ситуація перебувають на розгляді Ради Безпеки;         - обговорення і, за винятком, відпрацювання рекомендацій з будь-яких питань у межах Статуту або з питань, що стосуються повноважень і функцій будь-якого органу ООН;         - проведення досліджень і підготовки рекомендацій з метою сприяння міжнародному політичному співробітництву, розвитку і модифікації міжнародного права, дотримання прав людини й основних свобод для всіх, а також сприяння міжнародному співробітництву в економічній і соціальній сферах, у сфері культури, освіти та охорони здоров'я;         - рекомендацій запровадження заходів мирного врегулювання будь-якої ситуації, яка могла б спричинити збитки дружнім відносинам між націями;         - одержання та розгляду доповіді Ради Безпеки й інших органів ООН;         - розгляду й затвердження бюджету Організації Об'єднаних Націй і визначення розмірів внесків окремих членів;         - обрання непостійних членів Ради Безпеки і членів інших рад і органів ООН та, за рекомендацією Ради Безпеки, призначення Генерального Секретаря.         На підставі резолюції "Єдність на користь миру", прийнятої ГА в листопаді 1950 року, Генасамблея може застосувати певні заходи у випадку загрози миру, порушення миру або акту агресії, якщо Рада Безпеки не спроможна діяти в цьому напрямі через відсутність єдності серед її постійних членів. ГА уповноважена негайно розглянути це питання, щоб запропонувати рекомендації державам-членам відносно колективних заходів, включаючи (у випадку порушення миру або акту агресії) використання збройних сил, якщо це необхідно, для підтримання або відновлення міжнародного миру і безпеки.

Сесії Генеральної Асамблеї ООН

Чергова сесія Генеральної Асамблеї зазвичай відкривається щороку у вересні. Сесія 2013-2014 рр. - 68-а.

Триває засідання 67-ї сесії

Генеральної Асамблеї ООН

На початку кожної чергової сесії Асамблея обирає нового Голову, 21 заступника Голови і Голів шести головних комітетів Асамблеї. Щоб забезпечити справедливе географічне представництво, пост Голови Асамблеї щорічно почергово займають представники п'яти груп держав: африканських, азіатських, східноєвропейських, латиноамериканських і Карибського басейну, західноєвропейських та інших держав.

Крім того, Асамблея може збиратися на спеціальні сесії на вимогу Ради Безпеки, більшості членів Організації Об'єднаних Націй або одного члена Організації за згодою більшості інших. Надзвичайні спеціальні сесії можуть бути скликані протягом 24 годин з моменту надходження вимоги Ради Безпеки, схваленої будь-якими дев'ятьма членами Ради, або на вимогу більшості членів Організації Об'єднаних Націй чи одного члена за згодою більшості інших.

На початку кожної чергової сесії Асамблея проводить загальні дебати, де часто виступають глави держав і урядів. Під час дебатів держави-члени висловлюють свої думки з широкого кола міжнародних питань. Далі більшість питань обговорюється в шести головних комітетах ГА ООН, до яких належать:

Перший комітет (з питань роззброєння та міжнародної безпеки).

Другий комітет (з економічних та фінансових питань).

Третій комітет (із соціальних, гуманітарних питань та питань культури);

Четвертий комітет (зі спеціальних політичних питань і питань деколонізації);

П'ятий комітет (з адміністративних і бюджетних питань);

Шостий комітет (з правових питань).

Деякі проблеми розглядаються тільки на пленарних засіданнях, а не в одному з головних комітетів. Усі питання голосуються за резолюціями на пленарних засіданнях, зазвичай до завершення чергової сесії, після того як комітети завершать їх розгляд і подадуть проекти резолюцій пленарним засіданням. Хоча рішення Асамблеї не мають обов'язкової юридичної сили для урядів, за ними стоять світова громадська думка з важливих міжнародних питань, а також моральний авторитет світового співтовариства.

Робота ООН організується, головним чином, на підставі рішень Генеральної Асамблеї, тобто волі більшості членів, висловленої в резолюціях, прийнятих Асамблеєю. Крім того, робота здійснюється комітетами та іншими органами, створеними Асамблеєю для вивчення конкретних питань. Серед них - роззброєння, підтримання миру, розвиток і права людини. До того ж, робота проводиться Секретаріатом ООН - Генеральним секретарем і його персоналом з міжнародних цивільних службовців, а також під час передбачених Асамблеєю міжнародних конференцій.

Діяльність України у складі ГА ООН

З моменту проголошення Україною незалежності розпочався якісно новий період її діяльності в ООН, яку було визначено одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики.

У 1997 р. Міністра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесії Генасамблеї – найвищу керівну посаду в ООН. Предметом особливої гордості України є те, що саме 52-а сесія ГА ООН, яка увійшла в історію як «сесія реформ», ухвалила всеосяжну програму реформування Організації, запропоновану її Генеральним секретарем К.Аннаном, і надала потужного імпульсу широкомасштабному оновленню ООН.

Представники України неодноразово обиралися на керівні посади головних комітетів сесій Генеральної Асамблеї.