4. Легітимність правової влади

Базовим елементом існування і функціонування влади, а також закріплення її у суспільстві є легітимність. Термін “легітимний” (від лат. legitimus) перекладають як “законний”. У широкому розумінні поняття легітимності означає визнання влади суспільством, обґрунтованість і необхідність цієї влади та її носіїв.

Щодо головної ознаки, критерію легітимності існують дві основні точки зору. Згідно з ліберально-демократичною позицією легітимною є та влада, яка сформована у результаті демократичних процедур. Влада, встановлена насильницьким шляхом, не визнається легітимною. Згідно з позицією політичного реалізму легітимність влади полягає не стільки в законності та демократизмі її встановлення, скільки в її здатності оволодіти складною ситуацією в країні, підтримувати у суспільстві стабільність. Це означає, що встановлена незаконним шляхом влада внаслідок її ефективності з часом може бути визнана громадянами і світовим співтовариством правомірною, тобто стати легітимною.

Німецький соціолог Макс Вебер виокремив три типи легітимності політичного панування і традиційний, раціонально-легальний і харизматичний.

Традиційний типлегітимності влади ґрунтується на авторитеті традицій і звичаїв. Влада цього типу встановлюється відповідно до традицій і звичаїв і ними є обмежується. Піддані сприймають владу як належну тому, що так було завжди, вони звикли підкорятись владі і вірять у непорушність існуючих порядків. Приклад – влада спадкоємця престолу.

Раціонально-легальний типлегітимності влади ґрунтується на переконанні громадян у законності (легальності) і доцільності (раціональності) встановлених порядків і існуючої влади. За цього типу легітимності органи влади та їхні керівники обираються через демократичні процедури і відповідальні перед виборцями. Приклад – сучасні демократичні держави.

Харизматичний типлегітимності влади ґрунтується на вірі людей у незвичайні якості і здібності, винятковість правителя. Цей тип притаманний суспільствам з невисоким рівнем розвитку демократії і політичної культури громадян. Він часто виникає і у розвинених демократичних державах у кризові періоди, коли відчувається нагальна потреба в об’єднанні всіх верств населення навколо політичної постаті, здатної вивести країну з кризи.

Сучасні дослідники виокремлюють також:

- ідеологічнулегітимність, що полягає у виконанні влади в силу внутрішньої переконаності чи віри в правильність проголошених неє ідеологічних цінностей;

- структурнулегітимність, де правомірність влади випливає з переконання в законності і цінності встановлених структур і норм, що регулюють політичні відносини;

- персоналізовану (особистісну)легітимність, що ґрунтується на довірі громадян до конкретного політичного лідера, на вірі у його здатність належно виконувати владні функції.

Тема 3. Політична система суспільства План

1. Сутність, структура та функції політичної системи.

2. Типологія політичних систем.

3. Політична система України.