4.Захист пшениці від шкідників

0. 4.1. Суть методів захисту сільськогосподарських культур від шкідників

Організація сучасного захисту рослин від шкідливих організмів ґрунтується на системному принципі. Ефективність різних методів захисту рослин та їх роль у системі істотно змінюються. Останнім часом помітно втратив значення трудомісткий механічний метод захисту рослин, якому в минулому відводилася важлива роль. Різко зросла роль такого чинника, як використання стійких сортів та гібридів сільськогосподарських культур. Тому сучасні способи і засоби захисту рослин охоплюють такі методи: агротехнічний, селекційно-генетичний, біологічний, біотехнічний, фізико-механічний, карантин рослин, хімічний.

Агротехнічний метод.

Мета агротехнічних заходів з вирощування тієї чи іншої культури - сприяння отриманню найбільшої продуктивності сільськогосподарських рослин шляхом поліпшення родючості грунту та підвищення стійкості посівів проти шкідливого впливу негативних чинників. Захисна функція агротехнічних заходів виявляється у запобіганні інтенсивному розмноженню багатьох шкідливих організмів, а також реалізація сортових властивостей стійкості рослин . Крім того, агротехнічні заходи забезпечують формування передумов високої господарської, економічної та екологічної ефективності спеціальних, зокрема біологічних, селекційно-генетичних і хімічних заходів захисту рослин. Головну роль у створенні несприятливих для життєдіяльності шкідливих організмів та управлінні динамікою їх популяцій відіграють насамперед вирощування сільськогосподарських культур у сівозмінах, обробіток ґрунту, удобрення, зрошення, підготовка насіння, строки сівби, строки збирання врожаю.

Селекційно – генетичний метод.

Створенні селекціонерами сорти й гібриди переважної більшості сільськогосподарських культур характеризуються високими біологічними потенціалом урожайності. Створення сортів й гібридів культурних рослин,стійких проти комплексу шкідливих організмів, є одним із актуальних завдань сучасності. Насамперед це пов'язано із завданням охорони навколишнього середовища від забруднення та підвищення рентабельності рослинництва.

Сучасні методи клітинної та генної інженерії, комп'ютерної техніки дають можливість істотно прискорити і зробити плановою селекцію на імунітет. Імунітет рослин є біологічною особливістю, що зумовлює вияв у рослин стійкості проти збудників захворювань. Стійкість рослин зумовлюється двома категоріями імунітету:пасивним і активним.

Біологічний метод.

Цей метод передбачає використання живих організмів або продуктів їх життєдіяльності з метою зменшення чисельності та згубності шкідливих організмів і створення сприятливих умов для діяльності корисних видів у агроценозах.

Один з важливих напрямів біологічного методу — збереження і підвищення ефективності природних ресурсів ентомофагів корисних для захисту рослин мікроорганізмів. Неменші важливим напрямом є збагачення агроценозів корисними організмами, які в даному агроценозі відсутні або наявні в незначній кількості. Здійснюють це методами сезонної колонізації, внутрішньо ареального переселення, інтродукції і акліматизації ентомофагів та корисних мікроорганізмів, застосуванням промислових форм біопрепаратів (проти американського білого метелика - БТБ, Лепидоцид).

Хімічний метод.

У сільському господарстві різних країн світу використовується багато різних хімічних засобів захисту рослин. Для правильного застосування усі вони мають класифікацію щодо спеціалізації.

Представлений у великому асортименті хімічних засобів важливе значення має класифікація їх у залежності від призначення, хімічної природи і токсичності для теплокровних тварин та людини.

Об'єднання препаратів у групи за схожими ознаками полегшує їх практичне застосування і проведення найбільш раціональних профілактичних заходів з метою запобігання отруєнню людей, тварин і корисних живих організмів.

Пестициди - загальноприйнята в світовій практиці назва хімічних засобів захисту рослин, яка складається з двох слів: пест -, шкода і цидо— знищувати.

Пестициди класифікуються за метою призначення, хімічною дією, характером дії на шкідливі організми та рослини. Для фахівців і працівників, які безпосередньо застосовують хімічні засоби захисту рослин, важливо знати характеристику окремих груп препаратів з урахуванням їх призначення, характеру дії і методів використання.

Залежно від об'єктів застосування пестицидні засоби поділяються наряд груп. У практиці захисту рослин широкого значення набув термін інсектициди. Його здебільшого використовують як загальну назву препаратів, що застосовуються для знищення шкідників незалежно від їх положення в системі тваринного світу. Але в дійсності таке уявлення помилкове, бо біологічні особливості шкідників, з одного боку, і фізико-хімічні властивості препаратів, які використовуються для їх знищення, з другого боку, різні.

Фізико-механічного метод

В основу фізичного методу захисту рослин покладено використання температури, вологи, світла, електричного струму високої частоти, ультразвуків, високих та низьких температур, а також застосування різних світлопасток, термічного знезараження насіннєвого та садивного матеріалу. Велике значення у боротьбі проти шкідників та збудників хвороб, що поширюються з насіннєвим та садивним матеріалом, має його сонячне знезараження (прогрівання), а також прогрівання в гарячій воді перед садінням або сівбою, особливо це стосується овочевих культур (цибулі, огірків, капусти, помідорів тощо) .

Механічний метод захисту рослин ґрунтується на використанні різних механічних знарядь та пристроїв, за допомогою яких шкідники відловлюються в масовій кількості, створенні перешкод для переміщення комах з одних місць в інші що дає можливість захистити посіви або насадження від їх проникнення, а також на безпосередньому знищенні шкідників шляхом збирання їх вручну. Найрозповсюдженішими механічними прийомами захисту сільськогосподарських культур є збір та знищення комах на різних фазах розвитку.

Біотехнічний метод

Оснований на використанні особливостей хімічної комунікації комах, біохімічних механізмів розвитку і генетичних закономірностей про відтворення. По механізмам дії цей метод можна поділити на три групи:

1. Регуляція поведінки комах;

2. Порушення росту і розвитку комах;

3. Порушення генетичної структури популяції комах.

Регуляція поведінки комах. До них відносяться феромони – речовини, які забезпечують внутрішньовидове спілкування, алдиони - речовини, які керують поведінкою, кайролеони – речовини, сприйняття яких допомагає жигалку, знаходити жертву. Репеленти – речовини, які визивають рух в оборотну сторону від джерела.

Порушення росту і розвитку комах. Використовують інгібітори – синтезу хітину – гормоноподібні сполуки, які подавляють розвиток комах шляхом порушення утворення кутикули при ліньках. Антиювеноїди – речовини, які перешкоджають нормальній секреції ювенільного гормону. Порушення генетичної структури популяції комах. Використовують автоцидні способи захисту, як введення в популяцію шкідника нежиттєздатних або безстатевих особин та ін.

Карантин рослин.

За останні роки значно збільшився ввіз в Україну сільськогосподарських продуктів рослинного походження, насіння і посадкового матеріалу. Водночас зросла і небезпека завезення небезпечних шкідників і хвороб рослин, а також насіння бур'янів, що відсутні в Україні або поширені невеличкими осередками. Це підвищує відповідальність карантинної служби за охорону території нашої країни від проникнення карантинних та інших небезпечних шкідників і хвороб та бур'янів, щоможуть заподіяти великих збитків сільському господарству.

Нинішня державна служба карантину рослин України діє на підставі Закону України «Про карантин рослин» від ЗО червня 1993року., в якому висвітлено основні ії завдання:

1. Охорона території країни від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних об'єктів;

2. Своєчасне виявлення, локалізація та ліквідація карантинних об'єктів, а також запобігання їх проникнення в регіони країни, де їх немає;

3. Здійснення державного контролю за дотриманням особливого карантинного режиму проведення заходів щодо карантину рослин при вирощуванні, заготівлі,вивезенні,ввезені, зберіганні, переробці, реалізації та використанні під карантинних об'єктів. Для виконання цих завдань створено розгалужену службу зовнішнього та внутрішнього карантину, що діє за спеціальними внутрішньодержавними і міжнародними інструкціями та погодженнями (Байдик, 2005).