2. Основні особливості розвитку найголовніших шкідників і захисні заходи пшениці

Клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps) відноситься до класу комахи (Insecta) з неповним перетворенням, ряду Напівтвердокрилі або Клопи (Hemiptera), надсімейства Щитники (Pentatomoidea), сімейства Щитники - черепашки (Scutelleridae), рід черепашки Eurygaster (Осмоловский, 1980; Байдик, 2005; Білик, 2005).

На території сучасної України клоп черепашка з’явився, як шкідник, на початку двадцятого століття в Кримській, Харківській областях, звідки поширився його ареал. Зараз цей клоп найчисельніший в Степу (АР Крим, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Херсонська обл.) та південному й центральному Лісостепу (Вінницька, Київська, Полтавська, Харківська обл.). Спостерігається подальше розширення ареалу клопа в регіони (Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька обл.), де донедавна він зустрічався, як вид, а зараз може стати на заваді одержання стабільних врожаїв зерна високої якості.

Тіло клопа шкідливої черепашки 9-13 мм, опукле, широкоовальне, покрите твердим хітиновим покривом землисто-сірого кольору, що надає йому схожості з черепашкою. Передньоспинка така сама, як у австрійської черепашки, з трохи вигнутими бічними краями і широко заокругленими бічними кутами, які не виходять за краї надкрил. Щиток трохи ширший, ніж у черепашки австрійської, з прямими бічними краями і звичайно заокругленою або прямо усіченою, рідше злегка ввігнутою вершиною. Поздовжній кіль на щитку звичайно тупий, пунктирований, рідше трохи підвищений, загострений і гладенький, зникає ще до рівня заокруглених бічних країв щитка. По боках біля основи щитка є по гладенькому жовтувато-білому горбику.

Верхні і нижні крила шкідливої черепашки розвинені; клопи літають. Передні крила їх перетворені на напівнадкрила. При основі вони шкірясті, а поблизу верхівки — перетинчасті, у спокої складаються горизонтально на спині (Шванвич,1949; Байдик, 2005).

Голова ширша за довжину тіла, спереду притуплена, трикутної форми. Вилиці по боках голови однакової довжини з наличником і не закривають його спереду, а лише трохи прикривають з боків (Поплавский, 1984).

Вусики ниткоподібні, 4 – 5-и членикові, Другий членик вусиків майже у два рази довший за третій і на 1/4 довший за четвертий.

Ротовий апарат у клопа шкідливої черепашки - колючосисний у вигляді хоботка. Ця видозміна пов'язана зі способом харчування клопів. Проколюючи шкіру ще не дозрілого зерна, клоп-черепашка висмоктує з нього соки (Бей – Биенко, 1980; Мигулин, 1983).

Свіжовідкладені яйця в діаметрі 1 мм, кулеподібне, спочатку жовтувато-зелені, надалі темніють. На 5 – 6 день помітний ембріон у вигляді рисунка Відкладає їх самка в два ряди по 7 штук на листя злаків. Середня плодючість самки близько 100 яєць, максимальна - до 200.

Личинки схожі на дорослих клопів, але менших розмірів і позбавлені крил. Голова вужча, ніж у личинок черепашки австрійської. Наличник лежить в одній площині з вилицями, на вершині завжди відкритий; за довжиною однаковий з вилицями. Голова спереду притуплена. Бічні краї передньоспинки вигнуті.

Личинки першого віку – майже чорна, форма тіла округла, злегка витягнута. Довжина приблизно 1,6 мм, ширина 1,3 мм. Личинки першого віку тримаються звичайно купками біля оболонок яєць, з яких вони вилупились. Вони не харчуються і розвиваються за рахунок жовтку, який зберігся з зародкового періоду.

Личинки другого віку – зі світлим черевцем, темною головою та грудьми, довжина 2-2,3 мм, ширина 1,6 мм. Вусики пропорціонально потоншуються, так як і ніжки.

Личинки третього віку – світліша за молодших та має зачаток щитка, тіло личинки продовгувате довжиною 3,3-4,3 мм, шириною 2,4-2,7 мм, характерні темне голова і груди і більш світле черевце.

Личинки четвертого віку – сіра із зачатками надкрил (5,0-6,0 мм), все забарвлення тіла відносно світле. Черевце в центральній частині, що охоплює отвори пахучих залоз, підняте у вигляді бурта, края черевця дещо пласкішають.

Личинки п’ятого віку – солом’яного кольору із добре вираженими зачатками щитка та надкрил (8,0-10,0 мм). (Байдик, 2005, Федотова, 1949)

Зимують нестатевозрілі клопи шкідливої черепашки в листяній підстилці в полезахисних та пришляхових лісосмугах, садах, у лісах, гаях, чагарниках та ін.. Лише частково вони можуть зимувати на відкритих ділянках - серед різнотрав'я по схилах ярів, на перелогах, під стернею і бур'янами на полях, на посівах багаторічних трав, під купами соломи на токах тощо. Вологих понижених ділянок звичайно уникають. Як відзначають Е. М. Шумаков (1958) там де немає зручних для зимівки лісових насаджень, черепашка не розмножується в масі, хоча як вид в окремих місцях існує.

Навесні, після прогріву лісової підстилки до 17 °С, коли опале листя досить прогріється і просохне, клопи-черепашки пробуджуються і виповзають на поверхню підстилки та перелітають на посіви озимих, в найтепліші години дня, приблизно з 11 до 13 години. У холодні часи шкідник знову ховається під листя. Встановлено, що першими пробуджуються й вилітають на посіви самці, а самиці - пізніше на п'ять-сім днів (залежно від погоди). Масовий виліт клопів з лісу на поля відбувається за настання сталої теплої погоди (середньодобова температура - 12...13°, макс. - 20°С). (озима пшениця в цю пору перебуває у фазі кущіння та виходу в трубку, яра - у фазі трьох-чотирьох листків).

Щоб досягти статевої зрілості, клопи потребують додаткового харчування. У цей час вони висмоктують соки рослин, проколюючи стебла біля основи або вище. Після харчування жуки спаруються, і самки приступають до відкладання яєць. Цей процес триває 30-50 днів залежно від метеоумов. Основну масу яєць самки відкладають наприкінці травня - в першій половині червня (Бабовський, 2010).

За даним Шумакова, (1958), Пайкина (1969), плодючість шкідника може бути різною - мінімум 28 і максимум 518 яєць, в середньому: 200 яєць. Плодючість самок клопа черепашки залежить від умов харчування клопів восени і навесні в період розвитку статевих продуктів; від кількості добрив, внесених під кормову культуру, попередників, строків підготовки грунту під посів.

Самка відкладає їх на різні частини злаків, на різні бур'яни, стебла, рослинні залишки, грудочки грунту. розміщуючи звичайно по 7 яєць у два ряди. Іноді кількість яєць у кладці і її форма варіюють.

Розвиток яєць у прохолодну погоду триває 12-16, в спекотну - 5-7 днів. Відродження личинок, як і відкладання яєць, тривале за часом, тому на посіві водночас можна виявити всі стадії розвитку шкідника (перезимувалі клопи, яйця, личинки різних віків).

За період розвитку личинки перебувають у п'яти віках, а потім перетворюються на дорослих особин. Харчуватися рослинами починають у другому віці, інтенсивно посилюючи живлення. Харчуються соком стебел, листям, а потім і колосками. Найшкідливіші личинки клопів четвертого-п'ятого віків: у цей період починається формування дорослого клопа й відбувається інтенсивне живлення. За добу личинки додають у вазі 8-12 мг, а до кінця розвитку перед линькою набирають 80-110 міліграмів. Розвиток личинок триває 35-40 днів. Молоді клопи протягом 8 - 14 діб інтенсивно харчуються зерном для накопичення в тілі поживних речовин. Потім вони відлітають у місця зимівлі. Клоп шкідлива черепашка дає одне покоління в рік. У період жнив черепашки перелітають на інші злаки, а частково - в місця зимівлі.

Таблиця 2