Фенологічний календар розвитку клопа шкідливої черепашки (Eurygaster integriceps) Лісостеп

Рік спостереження	Кількість поколінь за рік	Зимуюча стадія	Розвиток комахи по місяцях і декадах
			Квітень			Травень			Червень			Липень			Серпень			Вересень			Жовтень
			1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
Багаторічні дані	1	імаго	(+)	+	+	+	+	+
							.	.	.	.	.
									-	-	-	-	-
												+	+	+	(+)	(+)	(+)	(+)	(+)	(+)	(+)	(+)	(+)

Умовні позначення: + - імаго . -

(+) – імаго у стані спокою - - личинка

--------------------------------- шкодочина стадія

(Бабовський, 2010)

Клоп шкідлива черепашка – це комаха, яка належить до особливо небезпечних шкідників. Шкода, що наноситься черепашкою в регіонах її шкодочинності починає проявлятися вже в фази «відростання» - «кущіння» озимих, куди імаго перелітають після зимівлі. Пошкодження, заподіяні клопом шкідливою черепашкою в цей період, викликають в'янення та загибель центрального листа, а потім всієї рослини. Надалі, в залежності від фази розвитку рослин («кущіння» - «цвітіння») пошкодження клопом шкідливою черепашкою викликають уповільнення росту рослин, недорозвиненість колоса і його білоколосисть (Володычев, 1982).

Одним із найважливіших прийомів зниження шкодочинності клопа шкідливої черепашки є збирання врожаю у ранні і стислі строки, у продовж 7-8 діб, яке скорочує період живлення клопів зерном. Це позбавляє їх джерел живлення, накопичення життєво необхідних речовин. Застосовують позакореневе підживлення пшениці сечовиною (50-60 кг/га) у фазу молочної стиглості для поліпшення якості зерна.

Основним методом захисту врожаю є обприскування посівів інсектицидами. Проти клопів, що перезимували посіви обприскують за наявності 2-4 екз./м².

Звичайна злакова попелиця (Schizaphis graminum)відноситься до класу комахи (Insecta), ряду рівнокрилі (Homoptera) та родини попелиці (Aphididae) (Бей- Биенко, 1980).

Одними з небезпечних шкідників зернових в усіх грунтово-кліматичних зонах країни є злакові попелиці. Заселяють вони озиму та яру пшеницю, ячмінь, кукурудзу, сорго. Найпоширенішими з цієї групи фітофагів є велика та звичайна злакові, ячмінна, черемхово-злакова, в'язово-злакова, кукурудзяна попелиці.

Останні п'ять років протягом вегетації зернових культур попелиці заселяють майже 30%, а в осередках - 50-70, подекуди до 100% рослин у кількості 5-18, максимально 30-60 особин на рослину (Круть, 2004).

Злакова попелиця в Україні досить поширена, але частіше трапляється на півдні лісостепової зони, у Степу і Криму, в інших районах у масовій кількості буває рідше. Пошкоджує пшеницю, ячмінь, овес, сорго, просо, рис, жито, суданську траву, живиться на багатьох дикорослих злаках.

Безкрила живородна самка з струнким веретеноподібним тілом довжиною 2,7-2,9 мм. Забарвлення мінливе - від жовто-зеленого до чорного. Вусики 6-члени-кові, коротші за довжину тіла. Хвостик на кінці черевця чітко помітний; сокові трубочки довші за хвостик. Забарвлення мінливе - від жовто-зеленого до чорного. Крилаті партено-генетичні живородні самки за формою та забарвленням подібні до безкрилих. Вони свiтлo-зeлeнoгo кoльopy з яcкpaвoю зeлeнoю cмyжкoю вздoвж cпини. Tpyбoчки дoвгi, цилiндpичнi, cвiтлi. Личинки і німфи забарвлені так само, як і дорослі попелиці. Яйце спочатку зеленувате, потім стає чорним.

В посушливі роки злакові попелиці розмножується у великій кількості, утворюючи численні колонії на листях і стеблах. Протягом літа розмножується партеногенетично (без запліднення) і лише з настанням осені з'являються особини обох статей. У вересні-жовтні самки відкладають на листя та стебла озимих злаків та сходи дикорослих злаків запліднені яйця, що зимують. Навесні з них виходять личинки, які після четвертого линяння перетворюються на безкрилих самок-засновниць і крилатих самок-розселювачок. Обидві форми самок є живородними. Інтенсивність заселення і шкодочинність попелиць визначають погодні умови в період їх партеногенетичного розмноження. Швидкому збільшенню чисельності фітофага сприяє тепла сонячна погода (середньодекадна температура повітря — 17…19,5°С) з помірною кількістю опадів. Звичайна злакова попелиця теплолюбніша і значно посухостійкіша, порівняно з іншими видами, вона здатна розмножуватись у суху теплу погоду (до 21°С). Рослини пшениці придатні для живлення й швидкого розвитку попелиць до настання фази молочно-воскової стиглості, тому масове розмноження комах можливе за збігу оптимальних метеорологічних умов із періодом виходу в трубку — настанням молочної стиглості. Навесні, у фазі виходу в трубку — формування зернівок, розмноження попелиць часто стримує прохолодна із значними опадами погода, влітку, у фазі молочно-воскової стиглості, — надмірно висока температура і низька вологість повітря. Масового розмноження та значної шкодочинності злакових попелиць слід очікувати, якщо оптимальні метеорологічні умови настали не пізніше фази формування зернівки. А що раніше вони настали (у період цвітіння, виколошування) і що довше зберігаються, то більша чисельність і шкідливість попелиць. Ці показники високі в роки, коли в попередню перед виколошуванням пшениці декаду випадає 50–80 мм опадів, а потім переважає тепла з різкими дощами погода.

Протягом літа попелиці можуть розвиваються в 12 поколіннях, розвиток одного покоління триває від 8 до 15 днів. Життєвий цикл однодомний (Літвінов, 2009, Байдик, 2005).

Таблиця 3