9

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет

імені В.В. Докучаєва

кафедри зоології та ентомології

КУРСОВА РОБОТА

із сільськогосподарської ентомології

на тему: «Захист посівів злакових культур від шкідників в фазу наливу зерна: звичайна злакова попелиця, хлібна жужелиця та клоп шкідлива черепашка, площа 80 га»

Виконала: студентка 2 групи

3 курсу ФЗР

Неткал О. П.

Перевірив:

Оцінка:

Харків - 2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Видовий склад основних шкідників пшениці та їх шкодочиннісь…….6

2. Основні особливості розвитку найголовніших шкідників і захисні заходи пшениці……………………………………………………………14

3. Методика виявлення та обліку кількості шкідників сільськогосподарських культур …………………………………………29

4. Захист пшениці від шкідників…………………………………………...34

   0. 4.1. Суть методів захисту сільськогосподарських культур від шкідників34

   1. 4.2. Система заходів для захисту від шкідників пшениці ………………...39

   2. 4.3. Робочий план захисту пшениці від шкідників ………………………..44

Висновок ………………………………………………………………………...46

Список використаної літератури……………………………………………….48

Вступ

Роль зернових культур як головного джерела виробництва найбільш головних продуктів живлення для людей, а також концентричних і грубих кормів для тварин. За рахунок цього проблема збільшення виробництва зерна залишається однією з головних у сільському господарстві.

Пшениця – основна виробнича культура нашої країни. Вирощування її в основному зосереджене в степовій і лісостеповій зонах з помірним кліматом. В останні роки в зв’язку із здійсненням великих масштабів меліоративних робіт значно збільшилися площі посівів озимої пшениці на посушливих землях і на тих які зрошуються.

Загальна світова площа озимої і ярої пшениці в 1988 році становила 224 млн. га, або 32 % від всіх зернових культур. У 1996 році валовий збір озимої пшениці становив лише 24,5 млн. т (Лихочвор,2004).

Пшениця - найважливіша продовольча культура. Не випадково озима пшениця є основним продуктом харчування у 43 країнах світу з населенням понад 1 млрд. осіб. На сьогодні найбільші площі під пшеницею — в Індії та Росії, але найбільші в світі обсяги зерна цієї культури виробляють у ЄС-25 (понад 100 млн т, у т. ч. в 2005/06 МР — близько 123 млн га), де значно вищі показники врожайності (Яновький, 2006).

У хімічний склад зерна входять усі необхідні для харчування елементи: білки, вуглеводи, жири, вітаміни, ферменти і мінеральні речовини.

Найважливішим компонентом зерна є білок. Його вміст може коливатися від 8 до 22%. Всі найважливіші життєві процеси людини (обмін речовин, здатність рости і розвиватися, розмноження) пов'язані з білками. Замінити білки у харчуванні іншими речовинами неможливо.

У зерні пшениці найголовніше - це клейковинний білок.

Клейковина - це нерозчинний у воді пружно-еластичний гель, що утворюється при змішуванні розмеленого борошна з водою. Основу клейковини становлять спирто- і лужнорозчинні білки -гліадин і глютеїн. Жодний інший хлібний злак не має такого цінного поєднання цих двох важливих компонентів.

Основну частину зерна пшениці складають вуглеводи. Вони представлені в основному крохмалем (48-63%). Вуглеводи мають велике енергетичне значення у харчуванні людини.

Жир складає в зерні пшениці в середньому 2% і розміщується в зародку і алейроновому шарі (Лихочвор, 2004).

Хліб з пшеничного борошна відзначається високими смаковими властивостями, добре засвоюється. Він висококалорійний - в 100 г пшеничного хліба міститься 245-255 ккал. Зерно використовується для виробництва круп, макаронів, вермішелі, кондитерських виробів тощо. У промисловості зерно пшениці використовують для одержання крохмалю, спирту. Пшеничні висівки - висококонцентрований корм для всіх видів тварин.

Солому у подрібненому і запареному вигляді можна згодовувати тваринам. У 100 кг соломи міститься 20-22 кормові одиниці. Найкраще використати солому для підвищення родючості ґрунтів - безпосередньо як добриво загорнути в ґрунт, чи для виробництва гною, компостів. (Зінченко, 2001)

Зерновим колосовим культурам в області завдають шкоди понад 100 видів комах, три види кліщів, два – нематод, мишоподібні гризуни. Крім того, суттєвої шкоди завдають понад 20 хвороб, збудниками яких є різні патогенні мікроорганізми (гриби, бактерії, віруси та ін.) Конкурують за світло, воду, поживні речовини та мають спільні шкідливі організми понад 30 видів найпоширеніших бур’янів. Взагалі, усі ці шкідливі організми в середньому призводять до втрат врожаю, що перевищують 30%, а в окремі роки – 50%. Отже, кожен третій гектар, а інколи і другий зернових колосових культур людина засіває для підтримання життєдіяльності шкідливих організмів. Усе це вимагає застосування різних методів захисту рослин з тим, щоб зменшити частку втрат врожаю. Відомо, що без захисту від шкідливих організмів на доброму агротехнічному фоні (попередник, система удобрення, обробітку грунту близькі до оптимальних) можна одержати урожай зерна озимої пшениці у межах 30-40 ц/га, а при високому рівні захисту – 70-100 ц/га.

Шкідник номер один пшеничного поля - клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put), який, живлячись зерновими, зокрема пшеницею, не тільки різко знижує кількість, а й істотно погіршує якість урожаю зерна. Ще небезпечними шкідниками пшениці є хлібна жужелиця та звичайна злакова попелиця (Довгань, 2009).