1. Видовий склад основних шкідників пшениці та їх шкодочинність

Із зернових злакових культур, які вирощують в Україні, пріоритетне значення має озима пшениця. Небезпечними шкідниками озимої пшениці є: клоп шкідлива черепашка, цикадки, попелиці, хлібна жужелиця, жук кузька, трипси, хлібні блішки, злакова листовійка, пильщики, злакові мухи та ін.

Хлібні жуки: жук кузька – Anisoplia austriaca, жук-хлібний - Anisoplia segetum, жук-хрестоносець - Anisoplia agricola.Жук виїдає зерна злаків у період молочної стиглості, а тверді зерна вибиває на грунт. Особливо сильно пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, живиться зернами дикорослих злаків. Личинки пошкоджують корені жита, пшениці, кукурудзи, буряків, соняшнику, картоплі, тютюну, плодових саджанців у розсадниках.

Цикадки – Cicadellidae

Смугаста цикадка – Psammotettix striatus , Шестикрапкова цикадка – Macrosteles laevis. Пошкоджують озиму і яру пшеницю, жито, ячмінь, овес. Цикадки висмоктують сік із листя, воно знебарвлюється і в’яне, рослини ослаблюються. Крім того, цикадки є переносниками вірусних захворювань.

Звичайна злакова попелиця – Schizaphis graminum.

Пошкоджує пшеницю, ячмінь, овес, сорго, рис, жито, суданську траву, живиться на багатьох дикорослих злаках. У місцях пошкодження рослини знебарвлюються іноді червоніють. Крім безпосередньої шкоди попелиці переносять вірусні захворювання злаків.

Трипси- Phloeothripidae

Трипс пшеничний – Haplothrips tritici. Поширений повсюдно. Пошкоджує озимі і ярі пшениці. Шкоду завдають як імаго так і личинки. Спочатку імаго живляться колосковими лусочками, а потім проникають у колос і починають відкладати яйця. Личинки, які з’являються на 6-8 добу, спочатку висмоктують сік з колоскових лусочок та квіткових плівок, а потім пошкоджують зерно, яке перебуває в м’якому стані. В результаті знижується маса і якість зерна, а загальні втрати можуть сягати 20 % можливого врожаю.

Хлібна жужелиця – Zabrus tenebrioides.Личинки живляться сходами озимих, причому живлення може продовжуватись під снігом. Личинки об’їдають молоде листя сходів, залишаючи тільки жилки. Пошкоджені рослини мають «змочалений» вигляд. У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються плями у вигляді «лисин». Після перезимівлі личинки поновлюють живлення на посівах озимих до за лялькування.

Імаго починають своє живлення в період формування зерна озимої пшениці. Жуки ведуть переважно присмерковий спосіб життя. Вдень вони знаходяться у різних сховищах, а після заходу сонця піднімаються по стеблам до колоса, де вигризають спочатку зав’язь, а пізніше м’яке зерно пшениці.

Клоп шкідлива черепашка – Eurygaster integriceps. Пошкоджує пшеницю, ячмінь, жито, овес, кукурудзу, іноді соняшник, еспарцет і буряки. Шкодять як дорослі жуки, так і личинки. Клопи, що перезимували, висмоктують соки із стебел і спричинюють пожовтіння центрального листа, живляться також на верхній частині стебел і зумовлюють білоколосість. Личинки і молоді клопи живляться на колоссі зерном, спричинюючи їх щуплість, зниження посівних і хлібопекарських якостей.

Звичайна зернова совка – Apamea sordens. Гусениці пошкоджують пшеницю, овес, ячмінь, жито, кукурудзу, злакові трави. Гусениці першого віку вгризаються в середину зерна і там живляться. В подальшому гусениці з четвертого віку об’їдають зерно ззовні, часто знищуючи його пвністюю. Гусениці живляться також зерном у валках, на токах, у зерносховищах, а після збирання врожаю – падалицею. У роки масових розмножень, зернова совка знищує велику кількість зерна.

Злакова листокрутка - Cnephasia pascuana.Гусениці багатоїдні - живляться листками та суцвіттями різноманітних складноцвітих, злакових, жовтневих. Молоді гусениці (І-ІІ віку) живуть всередині листків злаків, прогризаючи в паренхімі довгасті міни. Гусениці III віку виповзають з мін на поверхню і обплітають вздовж країв верхівкові листки пшениці, ячменю та інших хлібних злаків. Перед їх колосінням вони прогризають ходи між колосом і піхвою листка і виїдають вміст колосків. Гусениці останнього віку в фазу колосіння проникають у міжвузля злаків, де на відстані 6-8 см від основи колоса перегризають соломину. Протягом розвитку гусениця кілька разів переходить з однієї рослини в іншу, завдаючи їм пошкоджень. У вогнищах розмноження шкідник знищує від 8 до 25 % стебел пшениці та ячменю.

Пильщик хлібний звичайний - Cephus pygmeus. Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, овес, сіяні й дикорослі злакові трави, однак переважно озиму пшеницю і жито. Личинки після відродження живляться внутрішньою частиною стебла, і переміщуються вниз до його основи. У вузлах стебла вони прогризають отвори, великі відрізки ходу в соломині забивають червоточиною та екскрементами. Основна частина личинок досягає нижнього міжвузля в період закінчення фази наливання – воскової стиглості зерна. Приблизно на рівні поверхні грунту личинка в середині стебла робить кільцеподібний надріз, під яким утворює захисний чопик з об’їдків та екскрементів. Потім пряде прозорий кокон у вигляді захисної оболонки, в якому зимує. Під дією вітру частина стебел обламується в місці надрізу ще до настання фази повної стиглості зерна колосових.

Гессенська муха – Mayetiola destructor. Личинки після свого відродження пересуваються по листковій пластинці до її основи, де проникають за піхву листка і живляться соками стебла. На ярих культурах вони знаходяться зазвичай біля підніжжя пагона, пригнічуючи ріст і розвиток рослин. Це призводить до їх загибелі, що частіше спостерігається в умовах весняної посухи. На озимих в період виходу у трубку – виколошування у пошкоджених рослин утворюються характерні коліна, оскільки в місцях живлення личинок стебло тоншає. Тому сильно пошкодженні посіви набувають вигляду побитих градом або потолочених. На одному пагоні розвивається по 1-4, іноді навіть 30-50 личинок.

Хлібна смугаста блішка - Phyllotreta vittula.Личинки живляться гумусом і дрібними корінцями злаків, а в липні заляльковуються. Жуки літнього покоління також живляться листям злаків і незабаром відлітають у місця зимівлі. Найбільшої шкоди вони завдають весною сходам злаків, об'їдаючи з листків паренхіму. В умовах сухої весни пошкоджені сходи гинуть. Найбільше терплять від блішки яра пшениця, менше - ячмінь і кукурудза, просо, овес та багаторічні злакові трави (Літвінов, 2009).

Таблиця 1