4. Телефонні розмови.

Багато що зі сказаного вище застосовується при телефонних розмовах, незалежно від того ділові вони або особисті. Основна складність телефонних розмов полягає в тому, що неможливо побачити жестикуляцію і міміку співрозмовника. Не маючи можливість побачити жести і вираз обличчя партнера, ви втрачаєте частину емоцій, які він намагається виразити.

Готуючись до телефонного дзвінка, продумайте заздалегідь, що ви хочете сказати. Навіть зробіть план або деякі записи телефонного повідомлення. Якщо це діловий дзвінок потрібно говорити коротко і по суті. Говорити треба повільніше ніж при особовому спілкуванні, це дозволить робити записи під час спілкування. Обов’язково представтеся: назвіть свою посаду і прізвище. Як що ви приймаєте телефонограму для передачі будь-кому ще, створіть упевненість, що це повідомлення буде якомога швидше передане і все необхідне для цього буде зроблено.

Після закінчення телефонної розмови будьте ввічливі і зробіть короткий підсумок розмови. Наприклад, «Спасибі за дзвінок, пане Петров. Наш співробітник обов’язково зв’яжеться з вами, як тільки ми отримаємо потрібні документи. На випадок терміново щось записати треба мати під рукою папір та ручку.

5. Комунікативні бар’єри.

Виділяють три типи бар’єрів: особисті, фізичні та семантичні.

До особистих бар’єрів відноситься психологічна дистанція – почуття емоційної несумісності людей.

Фізичні бар’єри являють собою комунікативні перешкоди, що виникають у матеріальному середовищі комунікацій (несподіваний шум, відстані між людьми, статичні перешкоди під час прийому радіоповідомлень).

Семантичні бар’єри виникають на ґрунті обмежень символів, що використовуються нами. Особливо складні проблеми виникають при спробі здійснення комунікацій між представниками різних культур.

Навички усного спілкування – це важливий компонент ділової компетентності. Компетентність у діловому спілкуванні дозволяє досягти успіху в службових і особистих відносинах з людьми. Існує ще один спосіб передачі інформації тісно пов’язаний з усним спілкуванням. Це мова жестів і міміки, специфічна мова, знання елементів якої вельми корисне при спілкуванні.

Наука про тлумачення жестів називається герменевтика. Одяг, поза, жест можуть бути красномовнішими за слова, це «невербальні тексти».