4.8 Основи виробничої безпеки та пожежної профілактики

Системи, що працюють під тиском: парові та водогрійні котли; компресори, повітрозбірники; трубопроводи для стисненого повітря, газу та пари; балони та цистерни для транспортування і зберігання зріджених, стиснених і розчинених газів, посудини, що працюють під тиском. Основна небезпека – можливе руйнування посудини при вивільнення енергії внаслідок раптового розширення газу, травми. До обслуговування допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли медичне обстеження, навчання, атестовані, мають посвідчення на обслуговування відповідного устаткування. Підготовка працівників здійснюється у навчальних закладах, які одержали в установленому порядку дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення навчання. Періодичні перевірки знань – не рідше 1 раз на рік. Адміністрація підприємства зобов'язана утримувати системи, що працюють під тиском, у справному стані, що забезпечує безпеку їх обслуговування та надійність роботи. Розроблені, затверджені, вивішені на робочих місцях та видані під розписку обслуговуючому персоналу інструкції щодо безпечного обслуговування систем; назначається особа, відповідальна за справний стан та безпечну експлуатацію.

Причини аварій балонів із зрідженими, стисненими, розчиненими газами: дефекти при виготовленні; перевищення тиску газу в балоні; нагрівання сонцем, приладами, відкритим вогнем, швидке наповнення і відбір газу; падіння, удари. Нещасні випадки: при завантаженні, транспортуванні, падінні балонів.

Причини аварій при експлуатації парових та водогрійних котлів: різке зниження рівня води внаслідок порушення герметичності; перевищення робочого тиску при несправних запобіжних пристроях, контрольно-вимірювальних приладах; порушення водного режиму (накип); дефекти при виготовленні та ремонті котлів; корозія металу; порушення правил експлуатації та режимів роботи котлів. Нещасні випадки: при доторканні до нагрітих поверхонь котлів, систем теплопостачання.

Причини аварій та вибухів компресорних установок: дефекти при їх виготовленні чи ремонті; підвищення температури стисненого повітря або нагрівання частин компресорної установки вище допустимого внаслідок незадовільного охолодження; підвищення тиску вище допустимого внаслідок несправності засобів захисту; потраплення пилу, вологи, парів мастильних речовин, гасу, бензину в камеру стискання; накопичення зарядів статичної електрики.

Причини розгерметизації в системах трубопроводів для стисненого повітря, газу чи пари: дефекти при зварюванні труб; корозія металу, зменшення товщини стінок труб; підвищення тиску; замерзання конденсату; деформації внаслідок теплового розширення; механічні пошкодження трубопроводів.

Причини аварій: неякісне виготовлення, монтаж, ремонт посудин, апаратів, трубопроводів; порушення технологічного режиму, правил експлуатації; корозія; несправність запобіжних пристроїв, контрольно-вимірювальних приладів, арматури.

Посудини, що працюють під тиском – герметично закриті ємкості, які призначені для здійснення в них хімічних і теплових процесів, для зберігання та перевезення стиснених, зріджених і розчинених газів та рідин; це об'єкти з підвищеною небезпекою (вимоги ДНАОП 0.00-1.07-94 «Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском»): посудини, які працюють під тиском води з температурою вище 115⁰C або іншої рідини з температурою, що перевищує температуру кипіння при тиску 0,07 МПа (0,7 кгс/см³), без врахування гідростатичного тиску; посудини, що працюють під тиском пари або газу, вищим 0,07 МПа; балони, призначені для транспортування і зберігання зріджених, стиснених і розчинених газів під тиском, вищим 0,07 МПа; цистерни та бочки для транспортування і зберігання зріджених газів, тиск пари яких при температурі до 50⁰С перевищує тиск понад 0,07 МПа. Посудини, що працюють під тиском, піддаються технічному опосвідченню до пуску в роботу та періодично в процесі експлуатації, а інколи – позачерго; технічне опосвідчення проводиться у визначені ДНАОП 0.00-1.07-94 терміни експертами експертно-технічних центрів (ЕТЦ). Технічне опосвідчення може проводитись на спеціальних ремонтно-випробувальних пунктах, на підприємствах-виготовлювачах, наповнювальних станціях, які мають відповідний дозвіл органів Держнаглядохоронпраці.

Технічне опосвідчення складається із зовнішнього, внутрішнього оглядів і гідрав­лічного випробовування. Мета – встановити справність посудини, виявлення можливих тріщин, надривів, випинів, корозії стінок, слідів пропусків у зварних і клепаних з'єднаннях. Гідравлічне випробовування – перевірка міцності елементів посудини та щільності з'єднань. Під пробним тиском посудина повинна перебувати 5 хв., якщо відсутні інші вказівки підприємства-виготовлювача. Посудини, що працюють під тиском шкідливих речовин (рідин і газів) 1 і 2-го класів небезпеки за ГОСТ 12.1.007-76 підлягають випробуванню на герметичність повітрям або інертним газом під тиском, що дорівнює робочому тиску. Результати технічного опосвідчення, а також термін наступного, записуються у паспорт, що має посудина.

Кріогенні продукти – речовини (їх суміш), що знаходяться при кріогенних температурах 0-120 K (продукти низькотемператного поділу повітря: азот, кисень, аргон, криптон, ксенон, озон, фтор, метан, водень, гелій). При роботі з киснем –небезпека займання, вибухів конструкційних, ізоляційних матеріалів устаткування та приміщень. Вдихання чистого кисню при нормальному тиску протягом 5 годин –отруєння, при тиску 0,5 МПа отруєння через кілька хвилин. Вдихання чистого азоту – миттєва втрата свідомості. При високому вмісті кисню багато речовин утворюють вибухо- та пожежо-небезпечні суміші. Озон – сильний окисник, при концентрації вище ніж 0,1 мг/м³ шкідливо впливає на здоров'я людини; у твердому стані здатний до вибухового розкладу з виділенням тепла. При роботі з воднем – небезпека пожежі та вибуху. В суміші з киснем або повітрям утворює детонуючі та горючі системи. Метан та природний газ утворюють з киснем та повітрям пожежо- та вибухо­небезпечні суміші. Вдихання гелію, аргону, неону – втрата свідомості.

Небезпеки при роботі з кріогенними продуктами: опіки відкритих ділянок тіла, очей при доторканні до предметів, що знаходяться при низьких кріогенних температурах і при потраплянні низькотемпературної пари у легені; обмороження внаслідок глибокого охолодження ділянок тіла; руйнування устаткування внаслідок термічних деформацій та холодно крихкості матеріалів; витік кріопродуктів при розгерметизації устаткування із-за неоднакових термічних деформацій його частин; вибухове руйнування устаткування внаслідок підвищення тиску із-за закипання та випаровування кріорідин у замкнутих об'ємах при зміні режимів роботи або внаслідок природних теплопотоків.

Захист від опіків та обмороження: заходи щодо недопущення контакту обслуговуючого персоналу з кріоген­ними продуктами та поверхнями, що мають низьку температуру (герметизація, теплоізоляція, огородження устаткування, попереджувальні написия). Відкрите переливання кріогенних продуктів проводять в заправлених під рукави захисних рукавицях та захисних окулярах з боковими щитками. Верхній одяг повинен бути повністю закритим, а штани – прикривати взуття; користуються лійкою. Захист від дії термічних деформацій – застосування компенсаційних елементів та матеріалів з однаковими коефіцієнтами лінійного розширення. Особливо небезпечні різкі нагрівання та охолодження, коли виникають значні нерівномірності температурного поля в матеріалі. Захист від перевищення тиску при випаровуванні та нагріванні кріо­генних продуктів – встановлення запобіжних пристроїв (клапани, мембрани). Вимоги до приміщень: обладнання припливно-витяжною вентиляцією (приплив зверху, а витяжка знизу); автоматичне вмикання вентиляції при перевищенні допустимих концентрацій; наявність вздовж стін приміщення чи під підлогою каналів з нахилом в сторону забірного пристрою аварійної вентиляції для стікання пролитих кріогенних продуктів.

2. Вантажно-розвантажувальні роботи: ручні роботи щодо підіймання та переміщення вантажу; підіймання та перевезення вантажу за допомогою механічних пристосувань (лебідок, блоків, домкратів, візків, спусків); за допомогою спеціальних машин та механізмів (кранів, ліфтів, автонавантажувачів, конвеєрів, авто- та електрокарів). Причини нещасних випадків при ручних вантажно-розвантажувальних роботах: 1) внаслідок невідповідності місця та умов роботи вимогам з ОП (місце освітлене, ширина проходів відповідала нормі, підлога та платформи були рівними, неслизькими, не мали щілин, вибоїн, набитих планок та цвяхів). 2) неміцна, пошкоджена, жорстка тара без захисних рукавиць; 3) відсутність спеціальної підготовки та необхідних навичок; 4) порушення правил складування вантажів; 5) фізичне перевантаження організму робітника. Причини нещасних випадків при роботі з механічними пристосуваннями: падіння вантажу внаслідок зісковзування каната чи ланцюга та заклинювання їх між блоком і його корпусом, неправильного вибіру кута нахилу та відсутність захисних бортів. Причини нещасних випадків при роботі з підіймально-транспортними машинами та механізмами: внаслідок неправильної організації робіт і відсутності належного контролю, помилок або невідповідності виконуваній роботі підіймально-транспортних механізмів та машин, відсутності або несправності запобіжних пристосувань, зачепленні вантажем при його підійманні, переміщенні чи опусканні людей, устаткування, споруд, ліній електропередач; порушення вимог електробезпеки; недостатньої міцності канатів та ланцюгів і незадовільної роботи гальмівних пристроїв; подача невірних знаків кранівнику недосвідченим робітником. Причина аварії ліфта чи підіймача – перевантаження, несправність дверей, запобіжних чи блокувальних пристроїв; при роботі на автонавантажувачах, електро- та автокарах – перевищення швидкості руху, великі габарити вантажу, його невірне укладання; на конвеєрі – можливість доторкання працівника до його рухомих частин.

3. Органи чуття людини не здатні на відстані виявляти електричну напругу. Захисна реакція організму проявляється після того, як людина потрапила під її дію. Дії електричного струму: термічна: опіки, нагрівання кровоносних судин, серця, мозку (функціональні розлади); електролітична: розклад крові та ін. органічних рідин (порушення фізико-хімічного складу); механічна: ушкодження (розриви, розшарування) тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту; біологічна: збудження клітин та тканин організму (мимовільне судомне скорочення м'язів). Подразнення тканин – пряме (струм проходить безпосередньо через тканини) і рефлекторне (через ЦНС, тканини не знаходяться на шляху проходження струму).

4.8.2

Причини електротравматизму на виробництві: дотор­кання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В; робота без захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування під напругою; недотримання правил технічної експлуатації та правил техніки безпеки.  Електротравма – травма, що спричинена дією електричного струму, електричної дуги. Місцеві – місцеве ушкодження організму, 20% (електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження, електро-офтальмія), загальні (електричні удари, 25%) – уражається організм внаслідок порушення діяльності органів, систем, змішані – сукупність місцевих і загальних (55%).

Електричний опік – найбільш поширена місцева електротравма (близько 60%), у працівників, що обслуговують діючі електроустановки. Струмові (контактні) –  внаслідок проходження струму електрична енергія перетворюється в теплову Дугові виникають внаслідок дії на тіло людини електричної дуги. Залежно від кількості виділеної теплоти, температури, розмірів дуги опіки уражають не лише шкіру, але й м'язи, нерви і кістки (глибинні опіки).

Електричні знаки – плями сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля на поверхні шкіри в місці її контакту із струмопровідними частинами.

Металізація шкіри – проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги (руки, лице). Ушкоджена ділянка шкіри тверда, шорстка, за короткий час набуває попереднього вигляду.

Механічні – ушкодження, які виникають внаслідок судомних скорочень м'язів під дією електричного струму, що проходить через тіло людини (розриви шкіри, кровоносних судин, нервових тканин, вивихи суглобів, переломи кісток).

Електроофтальмія – ураження очей внаслідок дії УФВ електричної дуги.

Електричний удар – збудження живих тканин організму електричним струмом, супроводжується судомним скороченням м'язів. Ступені залежно від наслідків ураження: І – судомні скорочення м'язів без втрати свідомості; ІІ –судомні скорочення м'язів з втратою свідомості, збереження дихання та роботи серця; ІІІ – втрата свідомості, порушення серцевої діяльності чи дихання; ІV – клінічна смерть (перехідний період від життя до смерті, з моменту зупинки серця та легенів, 6-8 хвилин, доки не загинули клітини головного мозку. Біологічна смерть: припинення біологічних процесів у клітинах і тканинах організму, розпад білків. Якщо при клінічній смерті негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму та терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то можливо збереження йому життя. Причини летальних наслідків: зупинка серця чи його фібриляція (хаотичне скорочення волокон серцевого м'яза); припинення дихання; електричний шок (нервово-рефлекторна реакція організму, розлади кровообігу, дихання, обміну речовин). Шок триває від кількох десятків хвилин до діб. При тривалому шоковому стані настає смерть.

Наслідки ураження залежать від чинників: електричного (сила струму, напруга, опір тіла людини, вид та частота струму) та неелектричного характеру (тривалість дії струму, шлях проходження струму через тіло людини, індивідуальні особливості людини, умови навколишнього середовища).

ПОРОГОВІ ЗНАЧЕННЯ СИЛИ СТРУМУ (ОСНОВНИЙ ЧИННИК):

– пороговий відчутний струм – найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини відчутні подразнення;

– пороговий невідпускаючий струм – найменше значення електричного струму, яке викликає судомні скорочення м'язів руки, в котрій затиснутий провідник, що унеможливлює самостійне звільнення людини від дії струму;

– пороговий фібриляційний струм – найменше значення електричного струму, викликає при проходженні через тіло людини фібриляцію серця.

Порогові значення змінного та постійного струму

по шляху «рука-рука» або «рука-ноги»

Вид струму	Пороговий відчутний струм, мА	Пороговий невідпускаючий струм, мА	Пороговий фібриляційний струм, мА
Змінний струм частотою 50 Гц	0,5-1,5	6-10	80-100
Постійний струм	5,0-7,0	50-80	300

Струм (змінний та постійний) більше 5 А – миттєва зупинка серця.Чим більший струм проходить через тіло людини, тим більшою є небезпека ураження.

Умовно безпечна для життя людини напруга, що не перевищує 42 В (в Україні 36 В і 12 В), при якій не повинен статися пробій шкіри людини. Загальний електричний опір тіла людини сума опорів шкіри та внутрішніх тканин тіла (1-100 кОм, при розрахунках = 1кОм). Постійний струм в 4-5 разів безпечніший за змінний для напруги до 500 В (постійний струм викликає слабші скорочення м'язів та менш неприємні відчуття, має теплову дію). При високих напругах постійний струм стає небезпечнішим ніж змінний. Найбільш небезпечним є змінний струм частотою 20-100 Гц. При частоті меншій 20 або більшій 100 Гц небезпека ураження зменшується. Струм частотою понад 500 кГц не може смертельно уразити людину, викликає опіки.

Тривалість дії: чим більший час проходження струму, тим швидше виснажу-ються захисні сили організму, опір тіла людини різко знижується і важкість наслідків зростає. Для змінного струму частотою 50 Гц гранично допустимий струм при тривалості дії 0,1 с становить 500 мА, а при дії протягом 1 c – 50 мА.

Поширені шляхи проходження струму через тіло людини: рука–рука, права рука–ноги, ліва рука–ноги, нога–нога, голова–ноги. Небезпека ураження велика, коли на шляху струму життєво важливі органи: серце, легені, головний мозок.

Індивідуальні особливості людини. Для жінок порогові значення струму в півтора рази нижче, ніж для мужчин. У стані нервового збудження, депресії, сп'яніння, захворювання (шкіри, серцево-судинної та ЦНС) люди значно чутливіші до дії струму. Несподіваний електричний удар призводить до важчих наслідків, ніж при усвідомленні людиною існуючої небезпеки ураження.

Умови навколишнього середовища: у приміщеннях з високою температурою та відносною вологістю повітря наслідки ураження можуть бути важчими, оскільки значне потовиділення для підтримання теплобалансу між організмом та навколишнім середовищем, призводить до зменшення опору тіла людини.

Напруга доторкання – напруга між двома точками електричного кола, до яких одночасно доторкається людина. Граничнодопустимі значення напруги доторкання та сили струму для нормального (безаварійного) та аварійного режимів електро­установок при проходженні струму через тіло людини по шляху «рука–рука» чи «рука–ноги» регламентуються ГОСТ 12.1.038-82.

Граничнодопустимі значення напруги доторкання U_ДОТ та сили струму І_{Д ,} що проходить через тіло людини при нормальному режимі електроустановки

Вид струму	UДОТ, B (не більше)	ІД мА (не більше)
Змінний, 50 Гц	2	0,3
Змінний, 400 Гц	3	0,4
Постійний	8	1,0

При роботі в умовах високої температури (більше 25⁰C) і відносної вологості повітря (більше 75%) ці значення необхідно зменшити у три рази. Аварійний режим електроустановки означає, що вона має певні пошкодження, які можуть призвести до виникнення небезпечних ситуацій.

Граничнодопустимі значення напруги доторкання U_ДОТ та сили струму І_Д , що проходить через тіло людини при аварійному режимі електроустановки

Вид струму	Нормоване значення	Тривалість дії струму t, с
		0,1	0,2	0,5	0,7	1,0	Більше 1,0
Змінний, Гц	UДОТ, В (не більше)	500	250	100	70	50	36
	ІД, мА (не більше)	500	250	100	70	50	6
Постійний	UДОТ, B (не більше)	500	400	250	230	200	40
	ІД, мА (не більше)	500	400	250	230	200	15

Граничнодопустимі значення сили струму (змінного та постійного), що проходить через тіло людини при дії більше 1 с нижчі за пороговий невідпускаючий струм, тому при таких значеннях людина доторкнувшись до струмопровідних частин установки здатна самостійно звільнитися від дії електричного струму.

Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження струмом

В приміщеннях з підвищеною небезпекою наявні умови, що створюють підвищену небезпеку: високі відносна вологість повітря (більше 75% тривалий час) і температура (більше 35⁰С тривалий час); струмопровідний пил; струмопровідна підлога (металева, земляна, залізобетонна, цегляна); можливість одночасного доторкання до металевих елементів технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з'єднані із землею та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитись під напругою. Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї із умов, що створюють особливу небезпеку: дуже висока відносна вологість повітря (близько 100%), хімічно активне середовище. Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються відсутністю умов, що створюють особливу або підвищену небезпеку.

Якщо людина одночасно доторкається до щонайменше двох точок, між якими існує деяка напруга, то через тіло людини проходить електричний струм, величина якого залежить від чинників: схеми під'єднання людини до електричного кола, напруги, схеми мережі, режиму її нейтралі, якості ізоляції струмопровідних частин від землі, ємності струмопровідних частин відносно землі. Електричні мережі поділяються на мережі постійного і змінного струму (одно-та багатофазні). Найчастіше в промисловості застосовуються трифазні мережі з ізольованою нейтраллю (3-провідні) та з глухозаземленою нейтраллю (4-провідні).

Глухозаземлена нейтраль – нейтраль генератора чи трансформатора, яка приєднана до заземлювального пристрою безпосередньо або через апарати з малим опором. Ізольована  – нейтраль трансформатора чи генератора, яка не приєднана до заземлювального пристрою або приєднана до нього через апарати з великим опором (трансформатори напруги). Найбільш характерними є схеми під'єднання: між двома фазами електричної мережі (двофазне доторкання) і між однією фазою та землею (однофазне доторкання).

Людина, що стоїть на землі чи на струмопровідній підлозі в зоні розтікання струму і доторкається при цьому до заземлених струмопровідних частин, опиняється під напругою доторкання (різниця потенціалів між руками та ногами). Якщо людина стоїть чи проходить через зону розтікання то вона може опинитися під напругою кроку, коли її ноги знаходяться в точках з різними потенціалами. Напруга кроку – напруга між двома точками електричного кола, що знаходяться одна від одної на відстані кроку (0,8 м) і на яких одночасно стоїть людина (різниця потенціалів між точками, на яких стоять ноги людини). У випадку обриву проводу ЛЕП забороняється наближатись до місця замикання проводу на землю в радіусі 8 м. Виходити із зони розтікання струму необхідно мілкими кроками (не більше довжини ступні). Для надання допомоги вдягнути діелектричні калоші чи боти.

Безпечна експлуатація електроустановок забезпечується: конструкцією електро­установок; технічними способами та засобами захисту; організаційними та технічними заходами. Технічні способи та засоби захисту (ТСЗЗ):

– при нормальних режимах електроустановок (ізоляція струмопровідних частин, забезпечення недосяжності неізольованих струмопровідних частин, попереджуваль-на сигналізація, мала напруга, електричний поділ мереж, вирівнювання потенціалів);

– при переході напруги на нормально неструмопровідні частини електроустановок (захисні заземлення, занулення, вимикання);

– електрозахисні засоби та запобіжні пристосування.

Ізоляція струмопровідних частин – покриття їх шаром діелектрика для захисту людини від випадкового доторкання до частин електро­установок, через які проходить струм. Робоча – ізоляція струмопровідних частин електро-установки, яка забезпечує її нормальну роботу та захист від ураження струмом. Додаткова – ізоляція, що застосовується додатково до робочої і у випадку її пошкодження забезпечує захист людини від ураження струмом. Подвійна – складається з робочої та додаткової. Посилена – покращена робоча ізоляція.

Забезпечення недосяжності неізольованих струмопровідних частин: застосування захисних огорож, блокувальних пристроїв, розташування неізольованих струмопровідних частин на недосяжній висоті, в недосяжному місці. Захисні огорожі можуть бути суцільними та сітчастими. Суцільні огорожі (корпуси, кожухи, кришки) застосовуються в електроустановках з напругою до 1000 В, а сітчасті – до і вище 1000 В. Захисні дверцята чи двері повинні закриватись на замок або обладнуватись блокувальними пристроями.

Захисне заземлення – навмисне електричне з'єднання із землею металевих нормально неструмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою; у випадку появи напруги на металевих конструкціях електроустаткування (внаслідок замикання на корпус при пошкодженні ізоляції) забезпечується захист людини від ураження електричним струмом при її доторканні. Застосовують у мережах з напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю і в мережах напругою вище 1000 В з будь-яким режимом нейтралі джерела живлення.

4. Перша допомога при ураженні електричним струмом.

Звільнення потерпілого від дії електричного струму. Найбезпечніший спосіб – вимкнення електроустановки, до якої доторкається потерпілий за допомогою вимикача, рубильника. Для звільнення потерпілого від струмопровідних частин або проводу напругою до 1000 В необхідно скористатись палицею, дошкою, або іншим сухим предметом, що не проводить струм. Бажано ізолювати себе від землі (стати на суху дошку). Можна перерубати проводи сокирою з сухим дерев'яним топорищем, перекусити їх інструментом з ізольованими ручками (кусачками, пасатижами). Перерубувати (перекушувати) проводи необхідно пофазно (кожний провід окремо).

Можна відтягнути потерпілого за одяг (якщо він сухий і відстає від тіла), рекомендується однією рукою. Необхідно уникати доторкання до навколишніх металевих предметів та відкритих частин тіла. Для ізоляції рук рятівник повинен надягнути діелектричні рукавички або обмотати руку сухим одягом (шарф, суха матерія). Якщо електричний струм проходить у землю через потерпілого і він судомно стискає у руці один провід, то простіше припинити дію струму, відокремивши потерпілого від землі, підсунувши під нього суху дошку або відтягнувши ноги від землі мотузкою, чи за сухі штани. Для звільнення потерпілого від струмопровідних частин та проводів, що знаходяться під напругою вище 1000 В необхідно надягнути діелектричні рукавички та боти і діяти ізолювальною штангою або кліщами, що розраховані на відповідну напругу.

Надання долікарської допомоги. Якщо потерпілий при свідомості, його слід покласти на підстилку із тканини, створити приплив свіжого повітря, розстібнути одяг, розтерти та зігріти тіло, забезпечити спокій до прибуття лікаря. Потерпілому, що знаходиться в непритомному стані, дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом або обприскати лице холодною водою. Якщо потерпілий прийде до тями, йому слід дати випити 15-20 крапель настоянки валеріани та гарячого чаю. При відсутності ознак життя (дихання, пульс) потрібно негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію (СЛР). Потерпілого необхідно покласти спиною на тверду рівну поверхню, звільнити від одягу, що стискає, підкласти під лопатки невеликий валик, відхилити голову назад. Штучне дихання виконується способом «з рота в рот» або «з рота в ніс». Людина, яка надає допомогу робить видих із своїх легень в легені потерпілого безпосередньо в його рот чи ніс. У випадку зупинки серця – одночасно з штучним диханням проводять непрямий масаж серця. Потерпілого кладуть спиною на тверду поверхню, оголюють грудну клітку, розстібають пасок. Рятівник стає зліва чи справа від потерпілого, поклавши на нижню третину грудної клітки кисті рук (одна на другу), енергійно (поштовхами) натискує різко, щоб грудна клітка прогиналась на 4-5 см (60-65 разів за хвилину).