Список літератури

1. Філософія: Підручник / Г.А. Заїченко, В.М. Сагатовський, І.І. Кальний та ін./ За ред. Г.А. Заїченка та ін.-К.: Вища шк., 1995. - С. 45 - 51.

2. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2001. - С. 134 - 155.

3. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. - К.: Вікар, 1997. – С. 87 – 103.

Семінарське заняття № 8,9 Тема: «Традиції та особливості розвитку філософської думки в Україні»

Особливого розвитку філософська думка України набуває у Київській Русі. Виникнення філософії Русі відбувалось у процесі розв'язання суперечностей між слов'янським міфологічним світоглядом та христи­янством. Київська Русь  перша східнослов'янська держава, яка роз­витком своєї культури продемонструвала приклад закономірного пере­ходу від міфологічного до релігійного і від релігійного до філософського рівня світогляду

Філософське звучання мають "Слово про закон і благодать" (автор митрополит Iларіон), "Посланіє" (автор Климент Смолятич), "Злато­уст" (автор Кирило Туровський) та інші твори.

У XIVXVI ст. філософію України оригінально представляли єресі. Філософські ідеї єретиків проявлялися у світоглядній оцінці діяльності церковної ієрархії, ченців. Єретики пропагували критичне ставлення до деяких православних догматів, церковних обрядів, роз­вивали думку про свободу волі, умовою реалізації якої вони вважали поширення освіти.

Всупереч філософським ідеям єретиків використовувалась схолас­тична філософія. Розвитку схоластики протидіяли гуманістичні ідеї, які почали поширюватись в Україні в XVI ст. До ранніх українських гу­маністів належали Юрій Дрогобич (14501494), Павло Русин (1470?) із Кросна, Лукаш із Нового Міста, Станіслав Орловський (15131566) та ін.

У кінці XVI і на початку XVII ст. в Україні та Білорусі виникали і розвивались релігійно-національні організації православного населення міст  братства. Братства були виразниками національного протесту українського і білоруського народів проти політики національного і релігійного пригноблення українців і білорусів з боку польсько-шля­хетських правлячих кіл та католицької церкви. У Києво-Могилянській академії, заснованій Петром Могилою (15971647), вперше в Україні філософію викладали окремо від тео­логії. Однак філософські курси, які тут читалися, були значною мі­рою схоластичними.

Вихованцем Києво-Могилянської академії був видатний український філософ Г.С. Сковорода (17221794). Звертаючи увагу на проблеми, яких торкався Г. Сковорода в своїх філософських та літературних творах, ми доходимо висновку, що їхнє основне спрямування зводиться до дослідження людини, існування. Науку про людину та її щастя Сковорода вважає найважливішою з усіх наук.

Одним із визначних українських філософів минулого століття був П.Д. Юркевич (18271874).

П.Юркевич як філософ слідкував за вічно змінними явищами природи, які сприймаються нашими органами чуття, намагався (в дусі платонізму) знайти незмінну ідею об'єкта; в цій ідеї мислення і буття тотожні. Істина відкривається не тільки мисленням, а й "серцем", оскільки по­шук істини пов'язаний з релігійними і моральними прагненнями лю­дини.

План

Зачатки філософії в системі культури Київської русі. Філософи Києво-Могилянської академії (Г.Косинський, Т.Прокопович, Г.Щербацький). Г.Сковорода – родоначальний української класичної філософії. Український романтизм (Н.Гоголь, М.Костомаров, П.Куліш). Українська філософія ХІХ–ХХ ст. (О.Потебня, П.Юркевич, М.Драгоманов, І.Франко, Л.Українка). Розробка філософськи проблем в сучасній Україні (Київська світоглядна школа).

Мета вивчення теми: Визначити роль української філософії в розвитку української культури; окреслити найперші особливості української (філософії, позначити її зв'язок із історією світової філософії; виділити основні етапи розвитку української філософії, розглянути її провідних представників та ідейні здобутки на кожному із таких етапів; виявити провідні тенденції сучасного розвитку української філософії.

Ключові терміни і поняття з теми: світова філософія та національні філософії, риси національного характеру, антеїзм, сентименталізм, естетизм, барокальність, кордоцентризм, споріднена праця, ноосфера.