III. Особливості будови органів середньої кишки

Відбувається практично повне перетравлення кормової кашиці, яка потрапляє сюди із шлунка, під дією ферментів підшлункової залози (трипсина, що діє на білки, ліпази – на жири, амілази – на вуглеводи) і секрету печінки – жовчі яка емульгує жири. В тонкій кишці, зокрема порожній і клубовій, відбувається всмоктування в кров і лімфу перетравлених кормових речовин через епітелій ворсин слизової оболонки. Порівняно з іншими свійськими тваринами довжина кишечнику відносно невелика, так як малооб’ємний м’ясний корм швидко перетравлюється і не вимагає великої довжини кишечнику: собака – 1-5 м (залежно від породи), кішка – в середньому 1,3 м.

Незважаючи на те, що травлення в усіх ссавців відбувається за загальним принципом, структура і функція відділів травного тракту суттєво відрізняються, що зумовлено характером їх живлення. Так, у м’ясоїдних тварин основна маса корму перетравлюється в шлунку і менше в тонкому відділі кишечнику.

Вид тварин	Відносний об’єм, %
	Шлунка	Тонкої кишки	Товстої кишки
Собака	63	23	14

У кролів тонка кишка характеризується великою довжиною у 12 раз перевищує довжину тіла, загальна довжина близько 5 м.

У нутрії довжина кишечника складає 6-7 м і перевищує довжину тіла в 10-12 разів.

Дванадцятипала кишка в собаки порівняно коротка, підвішена на довгій брижі. Досліджується в правому підребер’ї, дистальний кінець - у поперековій (нирковій) ділянці (позаду нирок).

Порожня кишка – найдовша ділянка тонкого кишечнику, підвішена на довгій брижі, вентрально прикрита сильно розвинутими листками сальника. Порожня кишка утворює 6-8 досить великих петель, які розміщуються між шлунком та печінкою з одного боку і входом у таз з іншого. При цьому вони вкриваються більшим сальником і через нього щільно прилягають до вентральної та бічних черевних стінок. Відносно велика рухливість петель дозволяє здійснювати власні рухи кишки, необхідні для перемішування харчової кашиці та її руху, а також забезпечує розтягування при різних положеннях тіла або різному наповненні сусідніх органів (шлунок, сечовий міхур, матка). За наявності грижевих воріт петлі порожньої кишки часто в них попадають. Досліджується в пупковій ділянці, вентральній частині правої та лівої здухвин, також може заходити в підребер’я, ділянку мечоподібного хряща та лобкову ділянку.

Порожня кишка у кроля довга 200-225 см.

Клубова кишка досліджується в поперековій ділянці, відкривається на межі сліпої та ободової кишок у товстий відділ втулкоподібно.

Скупчення лімфатичних вузликів у тонкій кишці невеликі – 7-8,5 мм, лише в каудальному відрізку клубової кишки досягають 10-40 см.

У морської свинки довжина кишок досягає 2,3м і перевищує розміри тіла в 10 разів. Довжина 12-палої кишки близько 12 см, порожньої– 1-1,4 м.

У кроля клубова кишка коротка, у формі петлі, її довжина досягає 36 см. Стінка потовщена, бо в ній розташовані численні лімфоїдні структури: 2 пейєрові бляшки по вільному краю, а перед впадінням в сліпу кишку лежить лімфоїдний дивертикул. Він неправильної трикутно-овальної форми розміром 2,8×1,8 см. В його стінці розміщені крипти, через які лімфоцити потрапляють у просвіт кишечника, де під час їх руйнування виділяють лейкіни– речовини, які діють на мікрофлору кишечника подавляють ріст ентерококів, залишаючи кишечну паличку. Лужний сік лімфатичного дивертикулу нейтралізує органічні кислоти, які утворюються в результаті життєдіяльності мікробів, що розщеплюють клітковину. Таким чином посилюючи процеси бродіння.

Печінка у м’ясоїдів має чіткі частки, які відокремлені одна від одної глибокими вирізками. Ліва і права частки поділені додатково на латеральні і медіальні. Середня частка розділяється на невелику квадратну та добре розвинуту хвостату із сосочковим і хвостатим відростками, на останньому виділяється ниркове втиснення. Жовчний міхур не досягає гострого краю печінки, його видно як з вісцеральної, так і з діафрагмальної поверхні. Жовчна протока відкривається разом і з протокою підшлункової залози в дванадцятипалу кишку слабо помітним сосочком. Досліджується печінка в правому та лівому підребер’ях по останнім ребрам та ділянці мечоподібного хряща. При наповненні шлунку печінка може зміщуватися і справа прилягати до правої нирки.

У морської свинки печінка темно-бурого кольору, об’ємна масою 18,5 г т.б. 3,9 % від маси тіла. В печінці розрізняють 6 часток: ліву медіальну та латеральну, серединну, квадратну (невеликих розмірів), латеральну та медіальну праву, а також хвостату, на якій виділяють сосочковий, що нависає над ворітьми та хвостатий відростки з втисненням для правої нирки. Серед часток найбільших розмірів досягає ліва латеральна частка. Жовчний міхур видовженої форми .

У кроля печінка велика 80-120г т.б. 4,0-4,5 % ваги тіла, товста,буро-червоного кольору, поділена на лопасті. Поділяється на велику ліву латеральну і медіальну та невелику праву. Жовчний міхур поділяє праву частку на праву латеральну і вузьку деформовану квадратну . Дорсально над ворітми розміщена хвостата частка, яка має сосцевидний відросток і сильно відокремлений хвостатий (довжиною 3,2 см), на якому є втиснення для правої нирки. Печінка розміщена в куполі діафрагми більше зліва, лівий край доходить 10-го ребра, а правий 8-го. На дорсальному краї є глибока округла вирізка для каудальної порожнистої вени та зліва для стравоходу. Жовчний міхур зеленуватого кольору, витягнутий. Протока відкривається на 1 см від пілоруса.

У криси печінка велика (12-16 г) т.б.4-6 %, поділяється на 6 часток: латеральну і медіальну ліву та праву, хвостату і додаткову, жовчного міхура немає. Протока відкривається 20-30 мм від пілоруса

Підшлункова залоза – вузька, видовжена, за формою нагадує бумеранг. Тіло залози складається із двох часток. Права частка розміщена в брижі дванадцятипалої кишки і називається дуоденальною часткою (дуоденальна ніжка). Ліва частка простягається в дорсальну брижу шлунку до дорсального кінця селезінки та називається селезінковою часткою (селезінкова ніжка). Обидві частки з’єднуються в коротке тіло підшлункової залози, яке розміщене поряд із краніальною частиною дванадцятипалої кишки.

Положення підшлункової залози відносно сусідніх органів визначається її розміщенням у дорсальній брижі шлунку та дванадцятипалої кишки. Права частка йде разом із низхідною частиною дванадцятипалої кишки до каудального згину і, таким чином, розміщується праворуч від висхідної ободової та сліпої кишок і під правою ниркою. Ліва частка стикається з пілоричною частиною шлунку, проходить перед поперечною ободовою кишкою та досягає дна шлунку і, в більшості випадків, також селезінки та лівої нирки.

Вивідних протоків два: основний у кішки відкривається разом із жовчною протокою, в собаки – окремо, а додатковий – на відстані 3-5 см позаду першого. В кішок інколи спостерігається утвір у вигляді підшлункового міхура.

У кроля підшлункова залоз є серозною гроноподібної або розрізнено часточкової форми, рожево-жовтого кольору. Має дві частки. Вивідна протока відноситься до правої частки, яка лежить на 12-палі кишці і відкривається на відстані 40 см від шлунка.

У морської свинки підшлункова залоза блідо-рожевого кольору і складається з двох часток. Права частка (близько 2 см) розміщена поблизу 12-палої кишки. Ліва частка (близько 8 см довжини та 1,5 см ширини) розміщена на великій кривині шлунка.

У криси підшлункова залоза подовжена, гроноподібна. Розрізняють тіло, ліву та праву частки. Довжиною 30мм, шириною –3 мм. Має 2 протоки, які відкриваються або в жовчну протоку або бяля нього в 12-палу кишку.