Класифікація психічних явищ

Всі психічні явища діляться на три групи:

1) психічні процеси

2) психічні властивості особи

3) психічні стани особи.

Психічний процес – акт психічної діяльності, що має об'єкт віддзеркалення і функцію регуляції. Психічна діяльність людини — сукупність психічних процесів.

Психічні властивості особи — типові для даної людини особливості його психіки. До психічних властивостей відносяться: темперамент, характер, здібності, спрямованість.

Психічний стан — це тимчасова своєрідність психічної діяльності, визначувана змістом діяльності і відношенням людини до цієї діяльності (наприклад, роздратування).

Психічні процеси, стани і властивості людини — це єдиний прояв його психіки:

Основні форми прояву психіки людини

Процеси		Властивості	Стани
пізнавальні	емоційно-вольові
відчуття	відчуття	темперамент	мотиваційні
сприйняття	емаоції	характер	емоційні
пам’ять	воля	здібності	вольові
мислення		спрямованість	рівні уваги
уява
увага
мова

5. Свідомість як вищий ступінь розвитку психіки

Свідомість – вища форма узагальненого віддзеркалення навколишнього світу. Первинною формою психічного віддзеркалення і регуляції поведінки є інстинкти – комплекс природжених реакцій організму. Діяльність свідомості полягає у формуванні цілей дій, уявній побудові дій, передбаченні результатів дій. Особливістю свідомості людини єсамосвідомість - цілісне віддзеркалення людиною своєї власної особи, психічна модель свого Я. Змістом самосвідомості є усвідомлення людиною своїх фізичних, психічних властивостей, своїх дій, відчуттів і прагнень.

Форма існування самосвідомості подвійна:у свідомості самосвідомість існує як сума психічних станів; одночасна самосвідомість володіє стійкістю і цілісністю. При аналізі структури самосвідомості використовуються два поняття: “поточне Я” і “особове Я”.Поточне Я позначає фази усвідомлення себе в “поточному сьогоденні”, тобто безпосередні процеси діяльності самосвідомості.Особове Я — уживається для синтезу “поточних Я”.

“Зовнішнє” і “внутрішнє Я” взаємообумовлені і внутрішньо взаємозв'язані, але вони не тотожні, оскільки: “зовнішнє Я” - емпіричний спостережуваний індивід, а “внутрішнє Я” завжди залишається чисто психологічним феноменом.За допомогою “внутрішнього Я” здійснюється ізоляція і актуалізація процесів наший психіки, завдяки чому ми виявляємося здатними не тільки знати про себе, аналізувати себе як ціле, але і можемо усвідомлювати себе таким, що усвідомлює.

Найбільш відома в сучасній науці модель структури самосвідомості запропонована К.Г.Юнгом і заснована на зіставленні усвідомлюваних і неусвідомлюваних елементів психіки.

К. Юнг виділяв два рівні в структурі самосвідомості:

Перший рівень – “самозвеличання”, що персоніфікує свідомі і несвідомі процеси; величина, що відноситься до свідомого “Я” як ціле до частини; тотальна особа, яка і є ми.

Другий рівень – форма прояву “самозвеличання” на поверхні свідомості, свідоме “Я”. Кожен здатний усвідомити будь-яке уявлення як свого: “Я відчуваю, що я втомився”.

У самосвідомості існує два механізми діяльності: ототожнення себе з ким або чим-небудь (“самоідентифікація”) і інтелектуальнийсамоаналіз “Я” ( рефлексія і саморефлексия ).

Самоідентифікація дозволяє знайти стійке уявлення про себе. Ми ідентифікуємо себе: з батьками, однолітками (“Я - молода людина, студент”), з одноплемінниками (“Я - російський, єврей”), з реальними або вигаданими особами (“Я - Обломов”), з тваринами і тому подібнеІдентифікація робить людину здібною до соціалізації, готовою прийняти соціальні норми як свої внутрішні установки. “Я” володіє здатністюрефлективності, яке включає — самоспостереження, самоосмысление, самоаналіз, саморефлексию. Ця здатність рефлексії “я” може відноситися не тільки до одиничних моментів (втома), але і до всієї людини (“Я знаю себе”).