Принципи побудови системи державних органів управління і нагляду за безпекою життєдіяльності

Система державних органів управління і нагляду передбачає створення центральних органів на рівні міністерства і держнаглядів, що передбачені відповідними законодавчими актами на рівні Законів України. Відповідно центральним органам створені регіональні (територіальні) органи, що займаються практичною роботою у межах своїх регіонів (територій).

Центральні органи управління і нагляду створені для забезпечення безпеки в умовах дії небезпечних чинників, які об'єднані за природою їх виникнення:

• виробничі чинники (Державний департамент України по нагляду за охороною праці);

• санітарно-епідеміологічні чинники (Держнагляд);

• екологічні чинники (Міністерство охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України);

• соціальні чинники (Міністерство праці і соціальної політики України);

• транспортні небезпеки (ДАІ України);

• пожежна безпека (Держпожежнагляд);

• чинники інформаційного забезпечення оцінки стану життєдіяльності (Міністерство статистики України);

• чинники надзвичайних ситуацій (Міністерство в питаннях надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи);

• чинники нормування небезпек (Держстандарт України) і інше.

Принципова система державного управління безпекою життєдіяльності як щодо сфери, так і регіону є дворівневою. Верхній рівень системи – загальнодержавне управління, яке здійснюється вищезазначеними органами. Нижній рівень системи – регіональне і галузеве управління здійснюється відповідно місцевою державною адміністрацією, радами народних депутатів і галузевими міністерствами. У свою чергу, регіональне управління, незалежно від адміністративно-територіального розподілу, може здійснюватися на обласному, міському, районному і сільському рівнях.

Система управління безпекою життєдіяльності на підприємствах, незалежно від їх відомчої підлеглості може бути трьох- або чотирьохрівневої. Окрім вищезазначених двох рівнів тут необхідно виділити управління на рівні об'єднань підприємств і на рівні самого підприємства. Для системи управління характерним є те, що вищі і нижні рівні управління можуть взаємодіяти між собою як через проміжний рівень, так і безпосередньо.

Принципи забезпечення безпеки життєдіяльності

Принципи забезпечення безпеки життєдіяльності випливають з основних положень Женевської конференції захисту населення, що стосується. Такими принципами є:

• принцип безумовного примату безпеки, відповідно якому концепція прогресу поступається місцем концепції безпеки;

• принцип ненульового (прийнятного) ризику, який полягає в старанні досягти такого рівня ризику на підприємствах, які можна було б розглядати як прийнятний. Його параметри повинні бути обґрунтовані;

• принцип платні за ризик. Розмір оплати залежить від потенційної небезпеки техногенних об'єктів і є пропорційній величині можливого збитку. Ця оплата може бути розумним самообмеженням споживання суспільства. Ці засоби прямують на створення системи попередньої безпеки і підвищення оплати на виробництвах, де не забезпечується безпека (наприклад, вугільні шахти), а також на певні виплати за ризик, що повинні стимулювати проведення засобів, направлених на забезпечення безпеки;

• принцип добровільності, згідно з яким ніхто не має права відправляти людину на ризик без його згоди;

• принцип невід'ємного права кожного на здорове навколишнє середовище. Це право повинно бути гарантовано і захищено законом. Цей принцип передбачає обов'язки фізичних і юридичних осіб забезпечувати таке право і проводити свою діяльність так, щоб не задавати шкоди навколишньому середовищу;

• принцип правової забезпеченості передбачає, що всі аспекти функціонування системи захисту населення і території регламентується відповідними законами і іншими нормативно-правовими актами;

• принцип свободи інформації безпеки людини, що стосується, полягає в обліку громадської думки під час рішення питань небезпечних підприємств, що стосуються будівництва;

• принцип раціональної безпеки передбачає максимально можливе економічне обдумане зниження вірогідності виникнення надзвичайних ситуацій і пом'якшення їх наслідків;

• принцип превентивної безпеки – максимально можливе значення вірогідності виникнення надзвичайних ситуацій;

• принцип необхідної достатності і максимально можливого виконання наявних сил і засобів визначає об'єм засобів тих, що стосуються захисту населення і територій у разі надзвичайних ситуацій.

Основними принципами забезпечення безпеки життєдіяльності населення у межах чинного законодавства України є:

1. встановлення основних пріоритетів охорони навколишнього середовища;

2. визначення стратегії і тактики гармонійного розвитку виробничого і природного потенціалу на рівні:

• роботи галузей виробництва;

• рішення питань у сфері використання, поховання і регенерації відходів;

• військової діяльності і конверсії військово-промислового комплексу;

• забезпечення державної системи екологічного моніторингу;