Іонізуюче випромінювання

Іонізуюче випромінювання – випромінювання, взаємодія якого з середовищем приводить до виникнення іонізації.

Первинна біологічна дія іонізуючих випромінювань виникає в молекулах тканини і живих клітин, потім відбувається порушення функцій всього організму

Найбільш радіочутливими органами є: кістковий мозок, статева сфера, селезінка

Основну частину опромінювання населення земної кулі одержує від природних джерел радіації. Впродовж всієї історії існування Землі різні види випромінювання падають на поверхню Землі з космосу і поступають від радіоактивних речовин, що знаходяться в земній корі.

Людина піддається опромінюванню двома способами. Радіоактивні речовини можуть знаходитися поза організмом і опромінювати його зовні; в цьому випадку говорять про зовнішнє опромінювання. Ще вони можуть опинитися в повітрі, яким дихає людина, в їжі або у воді і потрапити всередину організму. Такий спосіб опромінювання називають внутрішнім.

Опромінюванню від природних джерел радіації піддається будь-який житель Землі, проте одні з них одержують більші дози, ніж інші. Це залежить, зокрема, від того, де вони живуть.

Рівень радіації в деяких місцях земної кулі, там, де залягають особливо радіоактивні породи, виявляється значно вище за середній, а в інших місцях – відповідно нижчий. Доза опромінювання залежить також від способу життя людей.

Застосування деяких будівельних матеріалів, використання газу для приготування їжі, відкритих вугільних жаровень, герметизація приміщень і навіть польоти на літаках все це збільшує рівень опромінювання за рахунок природних джерел радіації.

Земні джерела радіації в сумі відповідальні за велику частину опромінювання, якому піддається людина за рахунок природної радіації. В середньому вони забезпечують більше 5/6 ефективної річної еквівалентної дози, одержуваної населенням, в основному унаслідок внутрішнього опромінювання. Решту частини вносять космічні промені, головним чином шляхом зовнішнього опромінювання.

У цьому розділі ми розглянемо спочатку дані про зовнішнє опромінювання від джерел космічного і земного походженні. Потім зупинимося на внутрішньому опромінюванні, причому особливу увагу приділимо радону - радіоактивному газу, який вносить найбільший внесок в середню дозу опромінювання населення зі всіх джерел природної радіації. Нарешті, в ній будуть розглянуті деякі сторони діяльності людини, зокрема використання вугілля і добрив, які сприяють витяганню радіоактивних речовин із земної кори і збільшують рівень опромінювання людей від природних джерел радіації.

В результаті дії іонізуючого випромінювання на організм людини в тканинах можуть відбуватися складні фізичні, хімічні і біохімічні процеси.

Дія альфа-, бета- і гамма-променів на живі організми виявляється по-різному, але всі вони іонізують речовину. Радіаційна небезпека альфа-, бета-випромінювання велика тільки поблизу джерела або при попаданні радіоактивного елементу всередину організму. Найнебезпечніше для живих організмів гамма-випромінювання із-за їх високої проникаючої здатності.

На нашій планеті існує природний радіаційний фон, який дає природне опромінювання всіх жителів землі.

Усереднена доза опроміненості кожного жителя планети природним фоном, тобто гамма-променями земного походження, складає 15 мікрорентген в годину.