Положення про державний фонд сприяння зайнятості населення

( У тексті Положення посилання "Української РСР, УРСР" замінено на посилання "України", "Кримської АРСР" - на "Республіки Крим", "республіканський бюджет" - на "державний бюджет", "Республіканський центр зайнятості" - на "Державний центр зайнятості", "республіканський (Кримської АРСР) центр зайнятості" - на "Кримський республіканський центр зайнятості" згідно з Постановою КМ N 315 ( 315-93-п ) від 29.04.93 )

1. Державний фонд сприяння зайнятості населення є самостійною фінансовою системою і утворюється на державному і місцевому рівнях за рахунок:

асигнувань державного і місцевих бюджетів, розмір яких встановлюється Верховною Радою України;

обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій всіх форм власності (крім сільськогосподарських підприємств), які займаються виробничо-господарською або комерційною діяльністю. Норматив обов'язкових відрахувань визначається при затвердженні Державного бюджету України на наступний рік. При цьому до 20 відсотків коштів централізується в Державному центрі зайнятості Міністерства праці; { Абзац третій пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 432 ( 432-96-п ) від 18.04.96 - зміни втратили чинність на підставі Постанови КМ N 617 ( 617-2006-п ) від 11.05.2006 }

добровільних внесків об'єднань громадян, громадян, зарубіжних фірм, інших надходжень;

коштів служби зайнятості, отриманих від надання платних послуг підприємствам та організаціям, і частини прибутку підприємств, установ та організацій, що створюються державною службою зайнятості.

( Пункт 1 в редакції Постанови КМ N 315 ( 315-93-п ) від 29.04.93 )

2. Кошти державного фонду сприяння зайнятості населення зосереджуються в Державному центрі зайнятості Міністерства праці України, Кримському республіканському центрі зайнятості, обласних, районних, міських і районних у місті центрах зайнятості.

Перерахування бюджетних коштів до державного фонду сприяння зайнятості населення провадиться у порядку, встановленому Міністерством праці України разом з Міністерством фінансів України.

3. Кошти державного фонду сприяння зайнятості населення до складу Державного бюджету України, державного бюджету Республіки Крим і місцевих бюджетів не входять і знаходяться у розпорядженні державної служби зайнятості, яка відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) є розпорядником цих коштів.

4. Кошти державного фонду сприяння зайнятості населення витрачаються на фінансування заходів, передбачених республіканськими і територіальними програмами зайнятості.

На республіканському рівні фінансується:

розвиток центрів підготовки і навчання вивільнюваних працівників та незайнятого населення, професійної орієнтації населення, інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази, власних підприємств служби зайнятості, створення гуртожитків і тимчасового житла для осіб без певного місця проживання;

проведення наукових досліджень і розробок з проблем ринку праці та зайнятості населення;

забезпечення міжнародного співробітництва у розв'язанні проблем зайнятості населення;

надання в окремих випадках допомоги Кримському республіканському центру зайнятості, обласним, Київському міському центрам зайнятості;

утримання працівників підрозділів державної служби зайнятості, їх підготовка та підвищення кваліфікації.

На рівні Республіки Крим і місцевому рівні фінансується:

професійне орієнтування та працевлаштування населення;

професійна підготовка, підвищення кваліфікації та перепідготовка вивільнюваних працівників і безробітних;

організація додаткових робочих місць у галузях народного господарства;

залучення безробітних до оплачуваних громадських робіт;

надання безпроцентної позички безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю;

виплата допомоги по безробіттю та надання матеріальної допомоги членам сім'ї безробітного, які перебувають на його утриманні, а також громадянам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

видання спеціальних інформаційних бюлетенів про потреби територій в кадрах і можливості працевлаштування;

здійснення інших витрат, пов'язаних із соціальним захистом прав громадян України на працю.

5. Проекти бюджетів республіканських і місцевих частин державного фонду сприяння зайнятості населення на планований рік розробляються Міністерством праці України і його органами на місцях з участю державної служби зайнятості на основі республіканських і територіальних програм зайнятості та подаються на затвердження відповідно до Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, виконкомів обласних, Київської міської Рад народних депутатів.

6. Кримський республіканський центр зайнятості, обласні, Київський міський центри зайнятості в межах затверджених бюджетів і кошторисів самостійно розпоряджаються коштами державного фонду сприяння зайнятості населення.

7. З метою зосередження коштів державного фонду сприяння зайнятості населення та їх використання для Державного центру зайнятості Міністерства праці України, Кримського республіканського центру зайнятості, обласних, Київського міського центрів зайнятості відкриваються розрахункові рахунки в установах банків, а для районних, міжрайонних, міських і районних у місті центрів зайнятості - поточні рахунки в установах банків. Операції з рахунків фонду здійснюються в порядку, передбаченому правилами Національного банку України, і за розрахунково-грошовими документами установлених форм.

8. Порядок надходження, обліку і використання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення визначається інструкцією, затвердженою Міністерством праці України разом з Міністерством фінансів України і Національним банком України.

9. Контроль за своєчасним і повним надходженням обов'язкових відрахувань коштів із державних і місцевих бюджетів до державного фонду сприяння зайнятості населення здійснюється державною службою зайнятості з залученням в необхідних випадках державної податкової служби.

Звіти про використання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення з метою інформування громадськості публікуються щорічно.

10. Кошти державного фонду сприяння зайнятості населення, не використані у поточному (звітному році), вилученню не підлягають.

11. Контроль за раціональним і ефективним використанням коштів державного фонду сприяння зайнятості населення здійснюється на рівні України - Міністерством праці України, на рівні Республіки Крим та областей - Державним центром зайнятості, на рівні міст районів - Кримським республіканським центром зайнятості, обласними центрами зайнятості.

Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. N 47 ( Положення в редакції Постанови КМ N 315 ( 315-93-п ) від 29.04.93 )

( Положення втратило чинність на підставі Постанови КМ N 578 ( 578-98-п ) від 27.04.98 )

ПОЛОЖЕННЯ про порядок реєстрації громадян як безробітних, виплати допомоги по безробіттю та про умови подання додаткової матеріальної та іншої допомоги безробітним і членам їхніх сімей

Цим Положенням визначаються порядок реєстрації громадян як безробітних, виплати допомоги по безробіттю та умови подання додаткової матеріальної та іншої допомоги безробітним і членам їхніх сімей.

Реєстрація громадян як безробітних

1. Реєстрація громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем їхнього проживання.

Реєстрації підлягають працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (або інших передбачених чинним законодавством доходів) через відсутність підходящої роботи, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

2. Працівники, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва й праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ і організацій, скороченням чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України ) ( 322-08 ), і військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, реєструються в державній службі зайнятості не пізніш як за десять календарних днів до закінчення тримісячного терміну як такі, що шукають роботу. У разі, коли вивільнений працівник без поважних причин своєчасно не зареєструвався в державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, або відмовився від двох пропозицій підходящої роботи, він втрачає пільги, передбачені статтею 26 Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12), і реєструється на загальних підставах нарівні з іншими незайнятими громадянами.

3. Реєстрація громадян проводиться при пред'явленні ними паспорта (свідоцтва про народження) і трудової книжки. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку, довідку про останнє заняття, видану за місцем проживання відповідною житлово-експлуатаційною організацією, місцевим органом державної виконавчої влади. Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Прикордонних військ, військ внутрішньої та конвойної охорони, цивільної оборони, органів внутрішніх справ, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, пред'являють військовий квиток. Звільнені з місця відбування кримінального покарання зобов'язані пред'явити довідку про звільнення.

При реєстрації кожному громадянину видається пам'ятка про порядок надання послуг державною службою зайнятості, зміст якої затверджується Міністерством праці.

4. Громадянам, зареєстрованим відповідно до пунктів 1 і 2 цього Положення протягом десяти календарних днів, державною службою зайнятості підбирається підходяща робота. Строк підбору підходящої роботи для працівників, вивільнених з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України становить три місяці з дня їхнього звільнення.

У разі хвороби або з інших поважних причин, що підтверджуються документами, строк підбору підходящої роботи громадянину після його реєстрації відповідно продовжується.

Якщо вивільнений працівник не працевлаштований протягом другого і третього місяців після його звільнення, виплата йому середньомісячної заробітної плати за цей період провадиться за попереднім місцем роботи в дні видачі заробітної плати при пред'явленні трудової книжки.

5. Зареєстровані громадяни визнаються безробітними, якщо протягом десяти календарних днів з дня реєстрації їм не було запропоновано підходящу роботу.

Працівники, вивільнені відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) і зареєстровані в службі зайнятості не пізніш як за десять календарних днів до закінчення тримісячного терміну як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними з наступного дня після закінчення тримісячного терміну, встановленого для підбору роботи.

6. Рішення про надання громадянину статусу безробітного приймається керівником центру зайнятості, де громадянин зареєструвався як такий, що шукає роботу.

Виплата допомоги по безробіттю

7. Право на допомогу по безробіттю мають громадяни, визнані в установленому порядку безробітними, які не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів, що перевищують розмір мінімальної заробітної плати.

8. Для одержання допомоги по безробіттю громадянин на одинадцятий день після реєстрації подає особисто до державної служби зайнятості письмову заяву і заповнену картку персонального обліку безробітного за формою, затвердженою Міністерством праці. Якщо цей день є неробочим, зазначені документи подаються наступного робочого дня.

9. Допомога по безробіттю виплачується з одинадцятого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питання про його працевлаштування, але не більш як 12 місяців протягом наступних трьох років, а для осіб передпенсійного віку (за два роки до настання права на повну пенсію) - 18 місяців підряд. У перший рік допомога подається не більш як 6 місяців, у другий - не більш як 3 місяці, у третій рік - залишок, не використаний за попередні два роки (за винятком працівників, вивільнених відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ).

Для осіб, які шукають роботу вперше, тривалість виплати допомоги становить 6 місяців.

10. Громадянам, які мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі не менш як 50 відсотків середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - при втраті роботи на підприємстві, в установі та організації, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, мав оплачувану роботу не менш як 12 тижнів. Громадянам, які закінчили навчання у професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах (очні форми навчання) і протягом місяця звернулися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, а також громадянам, звільненим з дійсної військової служби в Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, Службі безпеки, військах внутрішньої та конвойної охорони, цивільної оборони, органах внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативної (невійськової) служби, які протягом трьох місяців після звільнення звернулися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, допомога по безробіттю подається у розмірі не нижче мінімальної заробітної плати.

Громадяни, вивільнені відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, а також особи, які втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або настання професійного захворювання, в результаті чого потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації, одержують допомогу по безробіттю у розмірі 75 відсотків середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом наступних трьох місяців після того, як вивільнений працівник одержав статус безробітного, та 50 відсотків - протягом наступних шести місяців, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної галузі, і не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати.

У всіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (понад один рік) перерви, допомога по безробіттю виплачується у розмірі не нижче 75 відсотків встановленої законодавством мінімальної заробітної плати.

11. Максимальний розмір допомоги по безробіттю не може бути вищим від середньомісячної заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної галузі.

12. Допомога безробітним виплачується не рідше одного разу на тиждень установами банків на підставі іменних чеків установленого зразка, що видаються державною службою зайнятості. Міністерство праці може визначити інший порядок виплати допомоги виходячи з місцевих умов.

13. У разі хвороби безробітного допускається одержання допомоги по безробіттю іншими особами при пред'явленні доручення, оформленого в установленому порядку, та довідки за підписом головного і лікуючого лікарів, засвідчених печаткою (до затвердження нового зразка лікарняного листка). Такий порядок діє і в разі виникнення необхідності догляду за хворою дитиною за умови, що догляд не може здійснювати інша особа, яка проживає разом з безробітним.

14. Розмір коштів на виплату допомоги по безробіттю визначається Кримським республіканським центром зайнятості, обласними, Київським і Севастопольським міськими центрами зайнятості в межах частин державного фонду сприяння зайнятості населення, що є в їх розпорядженні. У разі, коли цих коштів недостатньо, як виняток, можливе використання для вказаних цілей коштів із резерву державного фонду сприяння зайнятості населення.

15. У період одержання громадянином допомоги по безробіттю за ним зберігається безперервний трудовий стаж.

У трудовій книжці безробітного державною службою зайнятості робиться запис про час початку і закінчення виплати йому допомоги по безробіттю.

16. Виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі:

а) працевлаштування безробітного;

б) проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

в) закінчення строку виплати допомоги по безробіттю;

г) одержання допомоги по безробіттю обманним шляхом;

д) засудження особи, яка отримує допомогу по безробіттю, або направлення за вироком суду до лікувально-трудового профілакторію;

е) призначення пенсії відповідно до законодавства України.

17. Виплата допомоги по безробіттю може бути відкладена на термін до трьох місяців у разі:

а) надання громадянину відповідно до діючого порядку вихідної допомоги та інших виплат при вивільнюванні з підприємств, установ і організацій, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім сімейної допомоги та допомоги, виплачуваної з громадських фондів;

б) звільнення з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і статтею 41 Кодексу законів про працю України ( 322-08 );

в) порушення умов пункту 4 статті 28 Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 );

г) звільнення громадянина з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин.