Графічна робота №2 Виконання спряження

Як відомо, спряження – це плавний перехід від однієї лінії до іншої, виконаний за допомогою проміжної лінії. Основними елементами спряження є радіус Rдуги спряженняАВ, центр спряженняОі точки спряження (переходу)АіВ. В даних варіантах відомими величинами є радіуси спряження (вони вказані на кресленнях). Крім того з креслень можна зрозуміти які лінії необхідно з'єднувати. Взагалі існує три типи спряжень – двох прямих, двох дуг та прямої з дугою. Будь-яке з цих типів спряжень може бути просто реалізовано в системі AutoCAD.

1. Порядок виконання гр2 Накреслити деталь за варіантом

Завдання виконується в форматі А4 (0,0; 210,297) в масштабі 1:1; розміри полів: лівого — 20 мм; верхнього, правого, нижнього — по 5 мм.

Тому зовнішню рамку завантажуємо з файлу-заготовки (дивись ГР1).

Процес побудови зображення заданої деталі являється аналогічним до креслення валика. Для симетричної деталі (як в даному прикладі) достатньо побудувати її половину, а повне зображення отримати за допомогою командиMirror. В іншому випадку необхідно будувати всю деталь повністю.

Деталь, що розглядається в даному прикладі має вертикальну вісь симетрії, тому будуємо тільки лівий бік (рис. 20). Побудову починаємо з нанесення осьових ліній відносно центру. Для цього завантажуємо лініюcenterі проводимо за допомогою командиPolylineчерез точкуОдві перпендикулярні лінії товщиною “0,3” (опція /Width). В AutoCAD можна проводити вертикалі і горизонталі при увімкнутій опції /Ortho(вмикає/вимикає кнопка <F10>). Після цього замінюємо тип лінії — замість лініїcenterактивуємо лініюcontinuousі через точкуОопцією /ArcкомандиPolylineпроводимо два кола відповідних радіусів (товщину лінії в опції /Widhtвстановлюємо “1”). Наступним кроком є визначення місцезнаходження осьової дуги, на якій будуть розташовані два отвори. Відомий її радіус і те, що центр (точкаВ) розташований на вертикальній осі симетрії вище за точкиОна відстань “77”–“41”. Значення координат точкиОвідоме, тому можна визначити ординату точкиВ.

Для побудови осьової дуги необхідно знов встановити тип лінії center, після чого задіяти командуPolyline(товщина “0.3” з опції /Width) і опцією /Arcпобудувати дугу. Далі необхідно накреслити зовнішній контур і отвір деталі (два кола різних радіусів), які належать осьовій дузі і центри яких знаходяться в точціО₁. Замінивши лінію center на continuous і встановивши її товщину “1” опцією /WidthкомандоюPolylineпобудуємо два кола відповідних радіусів. Для точного позиціонування центрів цих кіл в точціО₁проводимо осьову лінію під ці два кола (тип лініїcenter, товщина “0.3”, режим /Orthoувімкнено), командоюMoveпереміщуємо кола в точкуО₁, прийнявши за базову точку їх центри. КомандоюINTersectionприв’яжемо їх базові точки безпосередньо до точкиО₁.

Для завершення нижньої частини контуру необхідно побудувати дугу EFі відрізокFA. ДугуEFпроводимо командоюPolylineв режимі /Arc, встановивши лініюcontinuousтовщиною “1”. Радіус цієї дуги знаходимо як “77”+“15”. В точціЕця дуга перетне коло зовнішнього контуру (колоR15). КомандоюBreak/Вилучити витремо зайву частину дуги. Після цього командоюPolylineз точкиА(за допомогою командиINTersectionзнаходимо точку перетину осьової дуги з вертикальною віссю симетрії) проводимо відрізокAF, який утворює з вертикальною віссю симетрії кут 45º.

В програмі ACAD передбачено кілька способів відображення поточних координат. Перехід між ними здійснюється за допомогою комбінації клавіш “Alt”+“D”. За замовчуванням під час виконання команд креслення положення точки фіксується її координатами x, y, z (декартова система). Після натискання “Alt”+“D” при виконанні тих самих команд положення точки буде відображатися довжиною радіуса-вектора і кутом його нахилу (за замовчуванням додатній напрямок обертання — проти годинникової стрілки) — полярна система. Після наступного натискання тієї ж комбінації клавіш відлік координат точки припиняється — віконце, яке відображає поточні координати точки “заморожується”. Третє натискання “Alt” + “D” приводить до першого варіанту — з’являються координати x, y, z. Таким чином, все повторюється циклічно.

Для даного прикладу необхідно перейти в режим полярних координат. При цьому активуємо команду NEArestі “підбираємо” кут в 45º. При цьому довжина відрізка ролі не грає — командаNEArestбуде тримати перехрестя на дузіEF. Після цього переходимо до координат x, y, z. КомандоюBreakвитираємо зайву частину дугиEF.