11

Викладач: Гречко Денис Сергійович, кандидат історичних наук і т.і….

Пам’яткознавство як наукова дисципліна

Вперше термін п. З’явився у 1985 р. у часописі “Пам’ятки України”.

Об’єкт культурної спадщини з 2000 р. юридичне значення – для наближення до міжнародно-правових норм. Культурна спадщина це сукупність успадкованих від попередніх поколінь об’єктів культурної спадщини. Пам’ятка – це внесений до держреєстру об’єкт культурної спадщини

1.Пам’яткознавство – це наукова дисципліна яка вивчає пам’ятки істоії та культури, виробляє засади їх реставрації, реабілітації, консервації, збереження в історико-природничому середовищі та в окремих сховищах.

Пам’ятки історії та культури – це архітектурни споруди, монументи, памятні місця і предмети, повязані з іст-культур життям народу і держави. Твори матеріальної і духовної культурири, становлять наукову та художню цінність.

Історично-культурна спадщина – це унікальні автентичні пам’ятки істоії та культури, свідчення історії народу, важливе джерело істор досвіду попередніх поколінь, що відзеркалює пройдений народом історичний шлях, мареріалізує життя і побут минулих епох, характеризує рівень соціально-економічного і культурного розвитку суспільства.

Пам’яткознавство – наука прикладного характеру.

Методи науки:

1. загальнонаукові: аналіз і синтез, дидукція, індукція, логічний, історичний, систематичний.

2. окремих наук: порівняльно-статистистичний, порівняльно-історичний, картографічній.

Завдання пам’яткознавства

Загальні:

1. визначення і розробка методики дослідження пам’яток, їх класифікації, їх значення для суспільства.

2. створення узагальнюючих праць стосовно пам’яток і зводу пам’яток, каталогів, реєстрів

3. визначення методів і результаті популяризації культурної спадщини

4. вивчення міждисциплінарних питань реставрації і консервації

5. опрацювання наукових засад монументальної політики, проблем цілеспрямованого створенні пам’яток

6. оцінка наукових досліджень про об’єкти культурної спадщини

7. вивч суспільного та історичного стану п-к, використання та охорони їх в Україні та за кордоном

8. проведення експертизи об’єктів культурної спадщини

Спеціальні (питанні повязані з окремими типами пам’яток, а також з проблемами їх реставрації)

1. вивчення пам’яток істрорії

2. вивчення пам’яток археології

3. вивчення пам’яток містобудування та архітектури

4. пам’яток монументального мистуцтва

5. реставраційна справа.

Напрямки пам’яткознавства

1. Науковий (наукове П) – виявлення, вивчення, охорона пам’яток історії та культури, їх популяризація, а також дослідження діяльності науково-дослідних установ, товариств, музеїв з виявленням, збереженням та популяризацією культурної спадщини. Складання реєстрів облікових документів, катологізація.

2. Практичний (практичне П) – це вироблення засад реставрації, консервації реабілітації пам’яток, розробка правил їх утримання, науково-практична документація, експертиза.

3. Громадське П – це залучення населення, об’єднань товариств до вивчення, взяття на облік, під охорону і збереження обєктів культурної спадщини

4. Державне П – це ціла система правових, фінансових, організаційних заходів спрямованих на виявлення, вивчення, охорону, реставрацію, забезпечення доступності громадскості в процесі використання та вивч п-к історії та культури.

Бувають рухомі та нерухомі пам’ятки.

Класифікація за значенням – світового, загальнонаціонального та місцевого.

Загальна хар-ка памяток монументального мистецтва

1. Особливості та типа пам’яток монум. мист-ва

2. Критерії відбору пам’яток монум. м-ва

Монументальне мистецтво відрізняеться від інших творів мистецтва призначенням, змістом. Функція: впливати на велику кількість глядачів на значній відстані. Твори ММ обов’язково прив’язані до оточуючого середовища: твори образотворчого мис-ва як самостійні, так і ті що повязані з іншими пам’ятками (архітектурними, археологічними та ін.) або з утворенням ними комплексами та ансамблями:

- Монум. скульптура.

• Монум. живопис

• Монум. декоративне мистецтво

За формою

• монументи

• пам’ятники

• меморіальна скульптура

• декоративні архітектурні деталі

• розписи, мозаїки, вітражи

• іконостаси та декорат різблення

• художні огорожі

Зараз біля 6800 памяток на обіку, з них 44 національного значення.

Критерії відбору пам’яток

5 критеріїв

1. автентичність

2. справляє значний вплив на розвиток культури, мистецтва країни, регіону, певного населеного пункту

3. репрезентують шедевр творчого генія

4. є витвором, що хар-є певний мистецький стиль, школу, напрямок

5. мають давній (понад 50-100 р.) вік

Монументальна скульптура в Україні з найдавнішого часу до початку 20ст.

Хар-ка:

• комплексні пам’яток археології та монум. мис-ва

• культове призначення.

Енеоліт – бронза (кін 4-2 тис до н е) – МС у вигляді надгробної скульптури – стели, які встановлювалися на могилах (курганах). У вигляді камяних плит: антропоморфні стели в степових культурах. До найдавніших мистецьких досягнень, безумовно, належать антропоморфні стели. Час побутування антропоморфних стел — V-III тис. до н.е. Стели пов'язані з поховальними обрядами індоєвропейців і поширені на всіх географічних просторах Європи, де побутували індоєвропейські племена. Серед останніх широковідомі стели із с.Наталівка на Дніпропетровщині, с.Білогрудівка на Уманщині, із Новочеркаська на Дону, с.Казанків у Криму, особливо стели із с.Федорівка на Полтавщині та Керносівський ідол з Дніпропетровщини. Антропоморфні стели періоду міді-бронзи започатковують новий вид степової монументальної пластики, що використовуватиметься впродовж декількох майбутніх тисячоліть.

Камяна могила (р. Молочна, Мелітопольщина) – утворення з пісковику геологічного характеру, яке з доби пізньго палеоліту використовувалося як святилище (до пізнього Середньовіччя).

Скіфська доба (7-4 ст. до н. е.)

Традиційне використання камяної споруди продовжується.

Скіфські стели краще оброблені, набувають більш обємного хар-ру, обробляються з бокової та тильної сторони – голова, плечі, статеві ознаки, вигравійовують атрибути-символи влади і військової звитяги – мечі – акінаки, лук, ніж, пояс, пектораль.

Половці. Кругла скульптура 11-12 вв.

1. чоловіки стоячи з різною атрибутикою.

2. Жінки сидячи.

Давні словяни –ідоли. Збруцький ідол (Краківський археологічний музей). Світовид, 2 м, 3 яруси- боги, люди, підземне царство.

Античність.

Скульптури, архітектурні деталі, надгробки.

3. Кінець ІХ ст. офіційною релігією стає християнство, яке в своєму східному прояві не використовувало скульптуру. Також спостерігається сильний вплив боротьби з християнством.

Різблений рельєф в архітектурі достатньо довгий час залишався єдиним проявом роботи скульптурного оздоблення.

Рельєфи прикрашали інтер’єри хорів, вівтарів, портали і карнизи, перегородки, капітелі колон.

Використовували шифер, мармур, вапняк.

Основна форма – орнамент:

• Візантійський;

• Місцевий;

• Сюжетний;

• Геральдичний;

• Тваринний;

• Біблійні теми.

Особливості орнаментів:

• Підкреслювалась архітектоніка споруди;

• Виділяли деталі;

• Вносили певне пожвавлення в стриманий вигляд храмів;

• Гармонійне сполучення фресок та мозаїк.

Пам’ятки давньоруських храмів:

1. Київ:

• НЗ «Софія Київська» (1037р.);

• Десятинна церква;

• Золотоверхий собор Михайлівського монастиря (1108-1113 рр., відбудований 1999р.);

• Успенський собор;

2. Чернігів:

• Спаський собор: 6 шиферних плит;

3. Канів;

4. Володимир-Волинський;

5. Овруч, Галич, Остер тощо.

Софія Київська:

• Різьблення плит;

• Різноманітність мотивів, сюжетів;

• Саркофаг Ярослава Мудрого (сер. І тис. н.е., 6-7 ст.)

Візантія, в ХІ ст.. до Києва: зображення-хрести, польові гілки.

20-і роки – виділяється Чернігівська школа: використання різьблених білокам’яних деталей для оздоблення фасадів ( Борисоглібський собор), рельєфні зображення з плетеним орнаментом, почали використовувати декоративну кераміку.

ІІ пол. ХІІ ст. – школа у Галичі: багатство різьблення порталів з облаштуванням вікон, входів (вплив Західної Європи – романська архітектура), кольорові вітражі як відмінність, схематизація образів. Церква Пантелеймона в Галичі, Успенський собор в Крилосі, широке використання декоративно-прикладного мистецтва (художньо виконані підлоги, платини, церковне начиння).

4. XVI – I пол. XVII ст. (пізнє середньовіччя).

Період застою в мистецтві. Залишаються традиції давньоруського мистецтва. Гегемонія церкви, яка продовжує гальмувати розвиток скульптури. Барельєфи з Успенського собору, Києво-Печерської Лаври, 1470 р. – зображення над входом: Антоній Печерський – Богоматір Оранта – Феодосій Печерський.

З поч. XVI ст. починається переборювання церковних канонів, з переважанням місцевих традицій. Схід – вплив православ’я, Захід – вплив католицизму спричинив бурхливий розвиток скульптури.

Основні форми:

1. Меморіальна пластина.

2. Пластичне оздоблення архітектурних споруд (фризи, портали):

а)Площа-ринок – центр м. Львів. З 1527 року відбудовується після пожежі Кам’янець (особливо багато оздоблення порталів, різьблення, облаштування вікон і дверей-Башта Корнента, Каплиця трьох Святителів – місцеві майстри і запрошені архітектори)

в)місцеві мотиви (надгробні споруди – в костелах, ранні надгробні відрізняються більшою застиглистю схематичністью – динаміка, ускладнення ракурсу, зображення стоячи; надгробні Капели – спеціально прибудовані до основної частини храму (Львів, Домініканський собор). Східна Україна – Замок Вишнивецьких в Лубнах.

5. Скульптура іі пол. XVII – XVIII ст. Стиль Бароко.

1772 р. – Указ Петра І про вилучення скульптури з православних храмів. Головна особливість скульптури – пишне оздоблення, занепад крупних форм, розвиток різьблення по дереву (майстри: Федір Таран, Петро Волох, Антон Іванович).

Декоративна скульптура – спрощені форми (прикрашають портали, стінки): дзвіниці Софійського собору, Мгарський монастир (Полтавщина) – автор Сисай Шамната.

Степан Ковнір – дзвіниці на дальніх печерах (зображення рельєфних фігур янголів). Зображення із самостійними сюжетним значенням поширювались: Київська ратуша, вхідна брама Михайлівського Золотоверхого монастиря, Ратуша – адміністративна міська споруда.

Відомі гравери – Тарасевичі (Київський потерик).

1809 – встановлення Самсона на Контрактовій площі.

6. Скульптура кін. XVIII – поч. Хіх ст. Стиль – Класицизм.

Класицизм набирає поширення з використанням античних сюжетів і мотивів. Вибагливі форми, продиктовані західноєвропейськими впливами.

Залучаються іноземні скульптори: Фессінгер, Оброцький тощо.

Школи: Львів, Жовків.

Вперше з’явився міський монумент (пам’ятник), розвивається садово-паркова скульптура. Створюються парки: Софіївка, Качанівка, Сокирівка.

І. Мартос – монументаліст, роботи в основному в Петербурзі, пам’ятник Дюку Рімельє (Одеса), надгробки. Щедрін – російський монументаліст – монумент Полтава.

Меленський – Київ, пам’ятник магдебурзькому праву (обеліски, колони).

Пам’ятник князю Володимиру (повернений до давньоруський традицій).

7. Скульптура кін. XVIII – поч. Хіх ст.. Стиль модерн.

А) видатним діячам, представникам царської родини:

- традиції академізму з певними реалістичними тенденціями;

- парадність, урочистість;

- Микола І, Олександр І, Олександр ІІ, Катерина ІІ, граф Потьомкін.

Б) діячами культури:

- письменникам українським та російським,

- пам’ятник Б. Хмельницькому (1888р.),

- пам’ятник В. Каразіну.

- пам’ятник О. Суворову (Ізмаїл).

Критий ринок на Бесарабці – барельєфи Руденка із використанням нових матеріалів – цемент, бетон.

Городецький: будинок с химерами, Перший міський музей, Будинок Нацбанку, Миколаївський Костьол.

Педагогічний музей у Києві (1911р.) вул. Володимирська, арх. Альошин, академічні тенденції – рельєфний скульптурний фриз.

Харків: архітектор Бєкєтов – прибуткові будинки.

Одеса: Оперний театр (1887р.) - алегоричні, орнаментальні композиції (порівнюють з Віденським).

Львів: пам’ятник Міцкевичу (1905-1906 рр.), ск. Попель та Паращук.

- меморіальні надгробки:

ск. Марковський, Личаківське кладовище.

Тема: Монументальна скульптура ХХ ст.

Протас М. Українська скульптура ХХ ст. - К. 2006

1. Квітень 1918року. Декрет «Про зняття пам’ятників на честь царів та їх слуг і встановлення нових на честь діячів соц. революції», встановлюються гіпсові бюсти класикам (Маркс, Ленін). Колони-символи («Колона свободи», Дніпродзержинськ).

І. Кавалерідзе:

- стиль конструктивізму;

- з бетону;

- улюблені образи: Г.Сковорода;

- Слов’яногірськ – пам’ятник Артьому Сергєєву 30і роки.

- єдиний стиль – стиль «соціального реалізму»;

- конкурс на кращий пам’ятник Шевченку.

• Надгробна скульптура:

Байкове кладовище: могила Марії Заньковецької – скульптор Білостоцький.

• Паркова скульптура:

Тематика:

- з уславлення праці;

- спортивне життя;

- дитинство.

Під бронзу (срібло) розфарбовувались далекі від статусу пам’ятки об’єкти

• Пам’ятки вождям марсизму-ленінізму.

2. МСк у повоєнні роки

- тема майбутні і безпосередні перемоги;

- героїчна;

- відновлення зруйнованих пам’ятників відразу по звільненню з-під окупації.

1942 р. постанова «Про спорудження пам’ятників двічі і тричі Героям Радянського Союзу на їх Батьківщині», згодом додалися герої Соціалістичної праці (Дніпропетровськ – С. Ковпаку; Умань – маршал Черняхівський; Київ – погруддя Б. Патона)

- стиль «соціалістичного реалізму

- Пам’ятник Перемозі у вигляді чотиригранного обеліску із бронзовою фігурою воїна, м. Чернівці, 1946 р., скульптор – Тетрацивик.

- «Пагорб слави у Львові» (1945-1952 рр.) – великий ансамбль: алея поховань, що веде до центральної скульптури. Скульптори – М. Лисенко і Форостицький.

- Київ, Мариїнський парк; 1948 р. Пам’ятник генерала Ватутіна – комплексна пам’ятка історії та МСк, скульптор – Вучетич.

- Краснодон, поч. 50х рр. – пам’ятники білогвардійцям (Фадєєв – «Молодая гвардия»)

- Київ, 1954 р. Пам’ятник Щорсу; скульптор –М. Лисенко, Бородай – кінна статуя в класичному стилі .

- Пам’ятники Леніну по всьому СРСР.

- діячам культури: І.Франко, Київ, 1956 (біля театру Івана Франка), скульптор Білостоцький; Б.Хмельниций в Хмельницькому, скульптор Вронський

- до ювілеїв; монумент дві жінки «Возз’єднання», 1654 р., Переяслав-Хмельницький, 300 років возз’єднання.

• Декоративна скульптура в будівництві

- нові матеріали (кераміка, пластмаса, оргскло) (забудова Хрещатика 20 ст.: широко використовувалась кераміка, керамічна плитка, використ. багато скульптури.

- Виставка передового досвіду народного господарства (нині – ВДНХ): павільйони для експонування досягнень окремої галузі господарства. Ліпка, кераміка, крупна скульптура – використання з тематичним підходом.

3. Нові напрямки розвитку МСк у 60-80х рр.

- якісні зрушення в мистецтві: збагачення тематики, засоби художнього вираження, менше патетичності та формалізму, частіше символічно, узагальнення, стилістичний діапазон.

- розширення історичної тематики

- Бійцям першої кінної армії біля Олесона, Львівщина. Скульптор – Борисенко.

- Легендарна тачанка, Каховка, скульптор – Зноба.

- Пам’ятник Лесі Українки, Київ, 1973 р., скульптор – Кальченко Г.

4. Сучасні проблеми монументальної скульптури (в роки незалежності)

- заявлені нові проекти пам’ятників

- сер. 90х рр. – поява великої кількості пам’ятників

- встановлення перших пам’ятників С. Бандері та М. Грушевському

- на могилах Січових стрілців, воїнам – відновлено пам’ятні знаки, відновлено меморіали.

- Пам’ятники княгині Ользі (Київ, Михайлівська площа)

- Пам’ятник Я. Мудрому (Київ, біля Золотих Воріт, І. Кавалерідзе)

- Пам’ятник М. Грушевському.

- Майдан Незалежності – центральні пам’ятники України

- встановлення пам’ятника діячам культури, які раніше не визнавалися (В.Стус)

- сер. 90х рр.: пам’ятники паркової скульптури, пам’ятники літературним героям

- пам’ятник Б.Хмельницькому

- зняття з обліку та ліквідація пам’ятників В.І. Леніну

- виготовлення пам’ятників з нетривких матеріалів (гіпс)

- Пам’ятники з відзначенням Голодомору, встановленими в належному населеному пункті (за указам В.А. Ющенко)

Тема: Монументальний живопис в Україні

1. Загальна характеристика монументального живопису.

- втілює певні ідеї свого часу, тематично пов’язане з архітектурним середовищем.

- використовується у вигляді розписів, мозаїк, вітражів, для оздоблення стін, стелі тощо.

- існують зразки, які пов’язують з похованнями, культовими зображеннями.

2. Найранніші зразки монументального живопису.

- Мізинська стоянка (кістки мамонта)-пізній палеоліт.

- Кам’яна Могила (вохра, вугілля).

- трипільські будівлі розмальовувалися. Відомі зразки червоної та чорної фарби, які мали символічний характер.

- в пізньоскіфський період – поліхромні розписи в поховальних склепах, будинках.

3. Античні пам’ятки МЖ:

- Херсонес (розписи восковими фарбами по вапняним плитам і портретні зображення);

- поширення фресок, як оздоблення житлових та громадських споруд;

- структурний розпис фресковий (IV – III ст. до н.е.), яскраві соковиті фарби (Боспор, Пантікапей): зображення горизонтальне, імітація мармуру (жовто-рожева фарба), чорна, блідо-жовтий, рослинний орнамент.

- сюжетні мотиви;

- склеп Амфестерія (поч. І ст. н.е., Пантікапей) – побутова сцена багатого власника худоби;

- квітковий розпис – рослинні орнаменти в оздобленні композиції (Боспор, склеп Деметри, Пантікапей).

- кін. І – поч. ІІ ст. – інкрустаційний стиль, який передбачає поділ стіни на цокольну, середню і верхню частини; широке використання геометричних фігур;

- часте поєднання різних стилів

- посилення місцевих рис;

- схематизація;

- контурні зображення;

- зміна сюжетів;

- використання мозаїк в оздобленні будівель характеру. Перші мозаїки з дрібних камінців, для підлоги. Використання яскравих кольорів, геометричні форми (Ольвія, Херсонес).