Методичні рекомендації до підготовки семінарського заняття

Семінарське заняття є однією із форм аудиторних навчальних занять. Кількість годин, відведених на семінарські заняття з «Теорії держави і права», визначається навчальним планом. Теми семінарських занять наведені у робочій програмі з курсу.

Семінарське заняття спрямоване на глибоке та повне розкриття студентами певної проблеми на основі самостійного вивчення рекомендованої літератури. На семінарських заняттях студенти глибше опановують складні питання, беруть участь в їх колективному творчому обговоренні, оволодівають науковими методами аналізу певних явищ і проблем. Систематична підготовка до семінару з «Теорії держави і права» привчає до самостійної роботи з першоджерелами, науковою, навчальною, навчально-методичною літературою, періодичними та довідковими виданнями. Для виступу на семінарському занятті студенти готують усні відповіді на поставлені запитання, реферати. Під час занять створюються умови для перевірки та виявлення інтелектуального рівня студентів, для набуття уміння виступати, логічно висловлюватись, колективно обговорювати гострі проблеми, обстоювати власну точку зору, аргументувати свою позицію.

Для ґрунтовного засвоєння першоджерел з «Теорії держави і права» необхідно вдумливо конспектувати їх, вдаючись до різних видів запису - витяги, тези, цитати і т.д. Готуючись до відповіді, важливо, в першу чергу, визначити напрями наукових досліджень з певної проблеми та впровадження їх результатів у практику. Доцільно підготувати власні спостереження та висновки, обґрунтовуючи їх теоретичними положеннями та рекомендаціями.

Семінарські заняття з «Теорії держави і права» базуються не лише на матеріалі, який міститься в лекційному курсі, але й підбиватимуть підсумок самостійної роботи з рекомендованою літературою.

Використовуючи рекомендовану літературу, студент повинен засвоїти основні положення теми, відповідну термінологію. Особливу увагу слід звернути увагу на сутність відповідного поняття по кожній темі, на теоретичне обґрунтування основних позицій, правову базу. Для закpiплення вивченого матеpiалу студент повинен дати відповіді на контpольнi запитання. Рекомендується звернутися до додаткової лiтеpатуpи.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до виконання самостійної роботи

Самостійна робота є однією із складових навчального процесу, на яку припадає значний обсяг навчальною часу. При цьому студент є активним учасником навчального процесу, набуває навичок самоорганізації, самостійного пошуку інформації, прийняття рішень і т.д. Правильна організація самостійної роботи дозволяє максимально індивідуалізувати навчання, підвищувати ефективність навчального процесу в цілому.

Самостійна робота студентів є основним видом засвоєння навчального матеріалу у вільний від аудиторних занять час. Метою цієї форми навчання є вироблення у майбутніх спеціалістів навичок і вмінь працювати з літературою, вести пошукову роботу, знаходити стрижневі аспекти проблем, що потребують ґрунтовного засвоєння та осмислення, здатності формувати власну позицію щодо дискусійних ідей чи концепцій, аргументовано її доводити.

Під час виконання самостійної роботи потрібно використовувати лекційний матеріал, питання для самопідготовки, рекомендовану літературу та теми рефератів.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ

Реферат підводить підсумок вивчення студентами окремої теми. Тематика рефератів з дисципліни «Теорія держави і права» визначається робочою програмою.

Структура реферату: титульний аркуш; зміст (план); вступ; розділи (параграфи); висновки; список використаних джерел та літератури; додатки (у яких наводяться таблиці, схеми, діаграми тощо).

На титульному листі реферату вказуються: офіційна назва навчального закладу, факультету і кафедри; прізвище та ініціали автора реферату (абревіатура навчальної групи); повна назва теми; прізвище та ініціали наукового керівника, його науковий ступінь і вчене звання; місто, де знаходиться навчальний заклад та рік написання реферату.

Після титульного листа подається зміст реферату з точною назвою кожного розділу (параграфу) і вказуванням його сторінок.

У вступі реферату обґрунтовується актуальність теми, її особливості, значущість з огляду на розвиток науки та практики або науково-методичної діяльності у сфері освіти. У вступі необхідно подати аналіз використаних джерел, вказавши при цьому авторів, які вивчали дану тематику, визначити сутність основних чинників, що вплинули та розвиток явища або процесу, що досліджується, та недостатньо досліджені питання, з’ясувавши причини їх слабкої аргументації.

Основну частину реферату складають декілька розділів (що можуть бути розбиті на параграфи), логічно поєднані між собою. Виклад матеріалу в рефераті має бути логічним, послідовним, без повторень. Слід використовувати синтаксичні конструкції, характерні стилю наукових документів, уникати складних граматичних зворотів, незвичних термінів і символів або пояснювати їх при першому згадуванні в тексті реферату.

Недопустимо використання цитат без посилання на автора. При цитуванні будь-якого фрагменту джерела недопустимі неточності. Взагалі, цитатами не слід зловживати. Якщо якийсь важливий документ потребує наведення його в тексті реферату в повному обсязі, то краще винести його в додатки.

У рефераті необхідно визначити і викласти основні тенденції дослідження, підкріпити їх найтиповішими прикладами, відобразити сучасні ідеї та гіпотези, методики та методичні підходи до вивчення проблеми. Доцільно зупинитися на якомусь дискусійному моменті і спробувати проаналізувати позиції сторін, приєднавшись до однієї з них, чи висловити власну думку на певну проблему та визначити перспективи її вирішення.

Кожен розділ реферату повинен завершуватись короткими висновками, чіткими і лаконічними, де узагальнено оцінки та практичні рекомендації. Можна стисло вказати на перспективи подальшого дослідження даної проблеми.

Список використаних джерел складається з дотриманням загальновизнаних вимог до робіт, що готуються до друку. До списку використаних джерел мають бути включені лише безпосередньо використані в рефераті праці в алфавітному порядку авторів. Монографії і збірники, що не мають на титульному аркуші прізвища автора (авторів), включаються до загального списку за алфавітним розміщенням заголовку.

Реферат оцінюється за такими критеріями: актуальність; наукова та практична цінність; глибина розкриття теми, вирішення поставлених завдань; повнота використання рекомендованої літератури; обґрунтування висновків; грамотність; стиль викладу; оформлення реферату; обсяг виконаної роботи; завершеність дослідження.

ЛIТЕРАТУРА

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

ОСНОВНА

2. Ведєрніков Ю. А., Папірна А. В. Теорія держави і права. – К., 2008.

3. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник / За ред. В.В. Копєйчикова). - К., 1997.

4. Котюк В. О. Теорія права. - К., 1996.

ДОДАТКОВА

5. Алексеев С. С. Философия права. – М., 1999.

6. Алексеев С. С. Право и перестройка. - М., 1987.

7. Беляневич О. Дія закону за колом осіб (на прикладі законодавства про банкрутство) // Право України. – 2009. – № 5.

8. Бородин В. В., Копейчиков В. В. Роль правовой культуры в формировании правового государства // Советское государство и право. – 1990. - № 2.

9. Гайман В. И. Действие права. - М., 1992.

10. Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права. – К., 2000.

11. Гревцов Ю. И. Правоотношения и осуществление права. – Лг., 1987.

12. Головченко В. Взаємодія права з іншими соціальними регуляторами // Юридичний вісник України. - 1998. - №9.

13. Государственная дисциплина и ответственность. - К., 1991.

14. Давид Р. Основные правовые системы современности. - М., 1988.

15. Димитров Ю. Правова держава: перспектива чи сьогоднішній день // Право України. – 1995 - № 5-6.

16. Довідник з прав людини. - К., 1995.

17. Євдокимов В. Розвиток ідей правової держави в умовах тоталітаризму і переходу суспільства до демократії // Право України. – 1997. - № 7.

18. История политических и правовых учений. Хрестоматия / Сост.: Г. Демиденко. – Х., 1999.

19. История политических и правовых учений ХХ в. - М., 1995.

20. Історія філософії України. - К., 1993.

21. Казимирчук В. П. Право и метод его познания. - М., 1965.

22. Кампо В. Українські реформи: політика і право. - К., 1995.

23. Кудрявцев В. Н. Право и поведение. – М., 1978.

24. Кудрявцев В. Н. Закон, поступок, ответственность. - М., 1986.

25. Лившиц З. Теория права. - М., 1994.

26. Лихолюб В. Г. Правопорушення: правова і моральна оцінка. – К., 1994.

27. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права. – М., 2001.

28. Марчук В. М., Ніколаєва Л. В. Основні поняття та категорії права. – К., 2001.

29. Матузов М. И., Малько А. М. Теория государства и права. - М., 1997.

30. Мяченко М. Загальнотеоретичні засади діяльності органів самоорганізації населення в системі самоврядування в Україні // Право України. – 2000. - № 7.

31. Недбайло Т. Е. Введение в общую теорию государства и права. - К., 1973.

32. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства. – М., 2001.

33. Нерсесянц В. С. Философия права. – М., 1999.

34. Нерсесянц Н. С. Право в системе социальных регуляторов. - М., 1986.

35. Новгородцев П. И. Кризис современного правосознания. - М., 1995.

36. Новгородцев П. И. Введение в философию права. – М., 2000.

37. Оксамитий В. В. Правомерное поведение личности. - К., 1985.

38. Основы теории правового положения личности. - М., 1979.

39. Пеньков Е. М. Социальные нормы. - М., 1990.

40. Права человека. Основные международные документы. - М., 1990.

41. Протасов В. Н. Основы общеправовой процесуальной теории. - М., 1991.

42. Синюков В. Н. О понятии юридического факта в общей теории права. - Саратов, 1986.

43. Теория государства и права. Хрестоматия. - Т. 1. - М., 2001.

44. Теория государства и права. Хрестоматия. – Т. 2. - М., 2001.

45. Теория государства и права / Под ред. проф. В. М. Карельского и В. Д. Перевалова. - М., 1998.

46. Теория государства и права / Под ред. проф. Венгерова. - М., 1998.

47. Теория юридического процесса. - Харьков, 1985.

48. Туманов А. А. О развитии сравнительного правоведения // Советское государство и право. - 1982. - № 11.

49. Філософія права / За заг. ред. М.В. Костицького, Б.Ф.Чміля. – К., 2000.

50. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. - М., 1974.

51. Черкасов А. Д. О природе правоприменительных актов. - Саратов, 1991.

52. Чиркин В. Е. Государствоведение. – М., 2000.

53. Шишкин В, Хавронюк Н. Отрасли права и система законодавства Украины: современное состояние и перспектива // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. - № 1.

54. Штурмак Н. Мусульманське праворозуміння та ісламська доктрина в сучасних країнах // Право України. – 2009. – № 7.

55. Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень. – К., 2004.

56. Юркевич П. Вступ до філософії права // Філософська і соціологічна думка. – 1996. - № 3-4.

57. Юркевич П. Історія філософії права. Філософія права. Філософський щоденник. – К., 2000.

58. Янич Л. С. Общая теория права. – Л., 1976.

59. Андрусяк Т. Історія політичних і правових вчень. – Львів, 2001.

60. История политических и правовых учений / Под ред. В. Нерсесянца. - М., 1998.

61. Потульницький В. Історія української політології. - К., 1993.

62. Себайн Д., Торсон Т. Історія політичної думки. - К., 1996.

63. Федущак-Паславська Г. Історія політичних і правових вчень. – Львів, 2008.

64. Шульженко Ф., Андрусяк Т. Історія політичних і правових вчень. - К., 1999.

65. Азаркин Н., Левченко В., Мартишин О. История политических учений. – М., 1994.

66. Волгин В. Развитие общественной мысли во Франции в XVIII веке.- М., 1977.

67. Галактіонова О. Практичне значення концепції «третьої хвилі» Елвіна Тоффлера в умовах сучасності // Політологічні записки. – 2010. - №1.

68. Горський В. Нариси з історії філософської культури Київської Русі. – К., 1993.

69. Горфункель А. Философия зпохи Возрождения. - М., 1980.

70. Ерышев А. История политических и правовых учений. - К., 1998.

71. Забигайло В. Эволюция современного буржуазного государства и права. –К., 1991.

72. Замалев А., Зоц В. Мыслители Киевской Руси. – К., 1987.

73. Золотухина Н. Развитие русской средневековой политико-правовой мисли. –М., 1985.

74. Зорькин В. Муромцев.- М., 1980.

75. Зотов А., Мельвиль Ю. Буржуазная философия середины XIX века.- М.,1988.

76. Иванов В. Принцип разделения властей в Конституции США 1787 г. и Конституции Франции 1791 г.: сравнительный анализ // Государство и право.- 2000.- №12.

77. История политических и правових учений. Древний мир /Под ред. В. Нерсесянца. –М., 1985.

78. История политических и правових учений. Средние века и Возрождение /Под ред. В.Нерсесянца.- М., 1983.

79. История политических и правових учений ХVII-ХVIII вв. /Под ред. В. Нерсесянца.-М., 1989.

80. История политических и правових учений /Под ред. О.Лейста.- М., 1991.

81. История политических и правових учений /Под ред. К.Мокичева.- М., 1972.

82. Історія філософії України. Хрестоматія.-К.,1993.

83. К. Маркс о государстве и праве.- М., 1968.

84. Копыленко А. Набросок к политическому портрету Михайла Грушевского // Государство и право.-1992.-№ 4.

85. Костенко О. Гегель і проблема діалектики громадянського суспільства та держави // Право України.- 1998.- №6.

86. Критика новейших буржуазных учений о государстве.- М., 1982.

87. Кузнецов В. Немецкая классическая философия второй половины ХVIIІ - начала XIX века.- М., 1989.

88. Куприн Н. Ковалевский.- М., 1978.

89. Кухта Б. З історії української політичної думки. – К., 1994.

90. Лемещенко К. Політико-правові ідеї М.І. Костомарова та їх значення для державно-правового будівництва в Україні // Політологічний вісник. – Вип. 43. – К., 2009.

91. Майоров Г. Цицерон как философ // Цицерон. Философские трактаты.- М.,1985.

92. Маркіна В. Титан Відродження (До 500-річчя з дня народження Томаса Мора) // Український історичний журнал.- 1978.- №1.

93. Марксистско-ленинское учение о государстве и праве.- М., 1977.

94. Медведчук В. Конституція Пилипа Орлика як перше відбиття української національної ідеї на конституційному рівні // Вісник Академії правових наук України.- 1997.-№3.

95. Момджян Х. Французское Просвещение XVIII века.- М.,1983.

96. Найчук А. Політичне в давньогрецькому полісі: теоретико-праксіологічний аналіз // Політологічний вісник. – Вип. 43. – К., 2009.

97. Нерсесянц В. Политические учения Древней Греции.- М., 1979.

98. Орач Є. Історія політичних і правових вчень. – К., 2005.

99. Пам’ятки суспільної думки України (ХVIII - перша половина XIX ст.). Хрестоматія. - Дніпропетровськ,1995.

100. Политико-правовые доктрины современного империализма. - М., 1974.

101. Політологічний енциклопедичний словник. – К., 1997.

102. Потульницький В. Теорія української політології. - К., 1993.

103. Ракитская И. Политическая мысль итальянского Возрождения. Гуманизм конца XIV-XV вв.- Л., 1984.

104. Розин Э. Возникновение марксистского учения о государстве и праве.- М., 1967.

105. Рутенбург В. Титаны Возрождения.- 2-е изд.- СПб., 1991.

106. Селіванов В., Щедрова Г. «Громадянське суспільство» та деякі погляди на нього у західній політології // Право України.- 1995.- №11.

107. Семенов В., Шаповал В., Шульженко Ф. К вопросу о философских основаниях права. - К., 1995.

108. Скакун О. Политическая и правовая мысль на Украине (1861-1917).-Харьков, 1987.

109. Скакун О. Питання держави і права в філософії Г.Сковороди // Право України.- 1995.-№2.

110. Скакун О. Джерельна база наукових досліджень з історії політичних і правових вчень та інтерпретація політико-правового вчення // Вісник Академії правових наук України.- 1999.- №3.

111. Скакун О., Демиденко Г. О месте истории учений о государстве и праве в новой системе юридического образования // Государство и право.- 2000.- №6.

112. Современная буржуазная политико-правовая идеология: Критический анализ.-К., 1985.

113. Соколов А. Кант і сучасність (Концепція правової держави у дзеркалі порівняльного правознавства) // Політологічні читання.- 1995.- №1.

114. Сокуренко В. Демократические учения о государстве и праве на Украине во второй половине XIX века.- Львов, 1966.

115. Сокуренко В. Общественно-политические взгляды Т.Г. Шевченко // Советское государство и право.- 1984.- № 9.

116. Суслова Л. Философия И.Канта.- М., 1988.

117. Утченко С. Политические учення Древнего Рима.- М., 1977.

118. Ф. Энгельс о государстве и праве.- М., 1970.

119. Чанышев А. Курс лекций по древней философии.- М., 1981.

120. Чегуров И. Политическая идеология Средневековья. Византия и Русь. - М., 1990.

121. Чигринов В., Поліщук І. Історія політичної думки в Україні. – Харків, 2000.

122. Шульженко Ф. Держава і право в суспільно-політичній думці України: основні етапи розвитку. - К., 1995.

123. Шульженко Ф. Історія політичних і правових вчень. – К., 2004.