Тема 2. Виміри на земній поверхні. Помилки при вимірах

Вимірювання – процес порівняння фізичної величини, яка вимірюється з однойменною величиною, яка прийнята за одиницю вимірювання.

Основне рівняння вимірювання: Q=N*q, де:

Q- величина,яку вимірюють

N- число,яке вказує у скільки разів Q більше, ніж q

q- величина, прийнята за одиницю

Види вимірів:

1. лінійні

2. кутові

3. висотні

Використовується 3 види кутових мір:

• радіанна- являє собою відношення довжини відповідної дуги до її радіуса;

• градусна – одержана шляхом поділу прямого кута на 90 однакових частин;

• десятинна або градова – основною одиницею є град.

Помилки при вимірах поділяються за двома ознаками:

1. за джерелом походження: вплив зовнішнього середовища, суб’єкт вимірювання, прилад

2. за характером дії : грубі, систематичні, випадкові

Грубі трапляються через неуважність спостерігача (наприклад, прорахування на один см при вимірюванні лінії). Для уникнення потрібно бути уважнішим і повторювати вимірювання.

Систематичні характеризуються сталістю знака (+/-), а іноді сталістю величини самої помилки. Головна причина появи систематичних помилок- недостатнє врегулювання інструментів або вплив середовища (температура). Коли,наприклад, рулетка коротша на 1 см, то помилка буде повторюватися при кожному укладанні рулетки.

Випадкові виникають від невідомих або неврахованих причин, вони неминучі і залишаються після виключення грубих та систематичних помилок вимірювань.

Властивості випадкових похибок :

1. при даних умовах вимірювання (один і той же вимірювач, інструмент, середовище) випадкові помилки по абсолютній величині не можуть перевищувати певного розміру;

2. невеликі помилки бувають частіше,ніж великі;

3. від’ємні випадкові помилки бувають так же часто, як і додатні, а тому алгебраїчна сума всіх випадкових помилок наближається до 0 при збільшенні числа вимірювань до безкінечності.

Тема 3. Геодезичні карти, плани та креслення

Масштаб – відношення довжини лінії на карті або плані до відповідної проекції цієї лінії на місцевості.

Масштаби бувають : числовий, лінійний, поперечний

Числовий – чисельник дробу завжди одиниця, а знаменник показує ступінь зменшення (наприклад, 1:1000).

Лінійний і поперечний – це графічні зображення числового масштабу.

Поняття про карту, план та профіль

При зображенні на папері значних частин поверхні Землі застосовують спеціальні картографічні проекції. Через певні інтервали у вибраній проекції будують зображення меридіанів і паралелей, які перетинаючись, утворюють картографічну сітку. Всередині картографічної сітки розміщують узагальнені відображення елементів місцевості - контурів і рельєфу. Таке зображення місцевості називають картою. Таким чином, картою називають побудоване в картографічній проекції, зменшене, узагальнене зображення значних ділянок поверхні Землі.

План – зменшене подібне зображення горизонтальної проекції ділянки місцевості землі.

Профіль – це зменшене зображення вертикального розрізу земної поверхні земної поверхні за заданим напрямком.

Умовні знаки

Топографічні елементи місцевості зображуються на топографічних картах у вигляді умовних знаків, знаючи які, можна уявити характер і взаємне розташування місцевих предметів. Абсолютно всі об'єкти місцевості позначити неможливо, навіть на карті найбільшого масштабу. З метою підвищення наочності та читання топографічної карти дрібні та незначні об'єкти на ній не позначаються.

Умовними знаками топографічних карт називається система графічних, літерних, цифрових та кольорових позначень, яка дозволяє зобразити місцевість на карті. На даний час використовуються умовні знаки, прийняті у 1983 році. Умовні знаки стандартні і обов'язкові для всіх відомств та установ, що займаються створенням топографічних карт. На всіх топографічних картах умовні знаки одних і тих самих об'єктів загалом однакові й відрізняються тільки розмірами. Цим і забезпечується стандартність умовних знаків і полегшується читання карт різних масштабів.

Графічні умовні знаки поділяються на масштабні, позамасштабні, лінійні,пояснювальні та спеціальні.

Масштабні (контурні) умовні знаки застосовуються для зображення місцевих предметів, розміри яких виражені у масштабі карти і можна визначити площу такого об'єкта (ліс, луг, чагарник, болото тощо). Зовнішні межі (контури) таких об'єктів позначаються на карті крапковим пунктиром, якщо вони не збігаються з лініями місцевості (дорогами, річками тощо).

До пояснювальних знаків належать ті, що вказують на рід рослинності, напрямок течії річок, глибину болота тощо.

Позамасштабні умовні знаки застосовуються для зображення об'єктів, розміри яких не можна показати у масштабі карти (башти, колодязі, пам'ятники, окремі дерева тощо), а, отже, не можна визначити за картою шляхом вимірювань. Точне розташування цих предметів визначається головними точками якими і користуються при визначенні координат, вимірюванні відстаней та вирішенні інших завдань.

Спеціальні умовні знаки встановлюються спеціальними відомствами народного господарства (підземні комунікації).